|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И въниде пакы въ съньмище. и бэ члbвкъ тU и рUкл ѥго бэ сUха. | І вни́де па́ки в со́нмище; і бі та́мо челові́к, су́ху іми́й ру́ку. |
|
2
|
2
|
| и назираахU ѥго. аще въ сUботU ицэлить ѥго. да възгlють на нь. | І назира́ху Єго́, а́ще в субо́ти ісціли́ть єго́, да Нань возглаго́лють. |
|
3
|
3
|
| и гlа члв7кU имUщюUмU сUхU рUкU. стани посредэ ихъ. | І глаго́ла челові́ку су́ху іму́щему ру́ку: ста́ни посреді́. |
|
4
|
4
|
| и гlа имъ. что достоить въ сUботU. добро ли сътворити. или зло сътворити. дш7ю съпасти ли погUбити. wни же мълчахU. | І глаго́ла їм: досто́їть ли в субо́ти добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же молча́ху. |
|
5
|
5
|
| и възрэвъ на нz съ гнэвъмь. скьрбz о окаменѥнии с®ць ихъ. и гlа члв7кU. простьри рUкU свою. и простре. и Uтвьрдисz рUка ѥго цэла. акы дрUгая. | І воззрі́в на них со гні́вом, скорб'я́ о окамене́нії серде́ць їх, глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся рука́ єго́ ціла́, я́ко друга́я. |
|
6
|
6
|
| И абиѥ ишьдъше фарисеи съ иродианы съвэтъ творэахѭ на нь како и бышz погубили. | (Зач. 11) І ізше́дше фарисе́є, а́біє со іродіа́ни сові́т творя́ху Нань, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. |
|
7
|
7
|
| исусъ же отиде съ ученикы своими къ морю. и многъ народъ отъ галилеѩ по нѥмь иде. и отъ иудеѩ | Ісу́с же оти́де со ученики́ Свої́ми к мо́рю; і мног наро́д от Галиле́ї по Нем і́де, і от Іуде́ї, |
|
8
|
8
|
| и отъ иерусалима и отъ идумеѩ и съ оного полу иордана и сѫщеи о тµрэ и сидонэ. много мъножьство слышавше ѥлико творэаше придоша къ нѥму. | і от Ієрусали́ма, і от Ідуме́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на. І от Ти́ра і Сидо́на мно́жество мно́гоє, сли́шавше, єли́ка творя́ше, [і] прийдо́ша к Нему́. |
|
9
|
9
|
| и рече ученикомъ своимъ: да ѥсть при нѥмь ладиица народа ради да не сътѫжають ѥму. | І рече́ ученико́м Свої́м, да кора́бль бу́деть у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ють Єму́. |
|
10
|
10
|
| многы бо исцэли яко нападаахѫ ѥмь хотzще прикоснѫти сz ѥмь ѥлико имэахѫ раны. | Мно́гі бо ісціли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снуться, єли́ці імія́ху ра́ни. |
|
11
|
11
|
| и ѥгда видэахѫ и дуси нечистии припадаахѫ къ нѥму и въпияхѫ глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии. | І ду́сі нечи́стії, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху к Нему́ і зва́ху, глаго́люще, я́ко Ти єси́ Син Бо́жий. |
|
12
|
12
|
| и много прэщааше имъ да не явэ творzть ѥго. | І мно́го преща́ше їм, да не явле́на Єго́ сотворя́ть. |
|
13
|
13
|
| и възиде на горѫ и призъва ѩже самъ хотэ и идошz къ нѥму. | (Зач. 12) І взи́де на гору́ і призва́, ї́хже хотя́ше Сам; і прийдо́ша к Нему́. |
|
14
|
14
|
| и сътвори дъва на десzте да бѫдѫть съ нимь и да посылаѥть ѩ проповэдати. | І сотвори́ двана́десяте, да бу́дуть с Ним, і да посила́єть їх пропові́дати, |
|
15
|
15
|
| и имэти область цэлити недѫгы и изгонити бэсы. | і імі́ти власть ціли́ти неду́ги і ізгони́ти бі́си; |
|
16
|
16
|
| и нарече имz симону петръ. | і нарече́ Си́мону і́м'я Петр, |
|
17
|
17
|
| и иакова зеведеова и иоана брата иаковля. и нарече има именэ воанергесъ ѥже ѥсть сына громова. | і Іа́кова Зеведе́йова, і Іоа́нна, бра́та Іа́ковля: і нарече́ ї́ма імена́ Воанерге́с, є́же єсть си́на гро́мова, |
|
18
|
18
|
| и андреа и филипа и варfоломеа и матъfеа и fомѫ и иакова алфеова и fадеа и симона кананеа | і Андре́я, і Фили́ппа, і Варфоломе́я, і Матфе́я, і Фому́, і Іа́кова Алфе́йова, і Фадде́я, і Си́мона Канані́та, |
|
19
|
19
|
| и иудѫ искариотьскааго иже и прэдасть и. | і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і предаде́ Єго́. |
|
20
|
20
|
| и придоша въ домъ и събьрашz сz пакы народи яко не мощи имъ ни хлэба сънэсти. | (Зач. 13) І прийдо́ша в дом; і собра́ся па́ки наро́д, я́ко не мощи́ їм ні хлі́ба я́сти. |
|
21
|
21
|
| и слышавъше иже бэахѫ у нѥго изидоша ѩти и. глаголаахѫ бо яко неистовъ ѥсть. | І сли́шавше і́же бя́ху у Него́, ізидо́ша, да і́муть Єго́, глаго́лаху бо, я́ко неі́стов єсть. |
|
22
|
22
|
| и кънижьници низъшьдъшеи отъ иерусалима глаголахѫ яко веельзевулъ имать и яко о кънzзи бэсъ изгонить бэсы. | І кни́жници, і́же от Ієрусали́ма низше́дшії, глаго́лаху, я́ко Веєльзеву́ла і́мать і я́ко о кня́зі бісо́встім ізго́нить бі́си. |
|
23
|
23
|
| и призъвавъ ѩ въ притъчахъ глаголааше къ нимъ: како можеть сотона сотонѫ изгонити; | І призва́в їх, в при́тчах глаго́лаше їм: ка́ко мо́жеть сатана́ сатану́ ізгони́ти? |
|
24
|
24
|
| и аще царьство на сz раздэлить сz не можеть стати царьство то. | І а́ще ца́рство на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти ца́рство то; |
|
25
|
25
|
| и аще домъ на сz раздэлить сz не можеть стати домъ тъ. | і а́ще дом на ся разділи́ться, не мо́жеть ста́ти дом той; |
|
26
|
26
|
| и аще сотона въста самъ на сz и раздэли сz не можеть стати нъ коньчинѫ имать. | і а́ще сата́на воста́ на ся сам і разділи́ся, не мо́жеть ста́ти, но коне́ць і́мать. |
|
27
|
27
|
| ни къто же не можеть съсѫдъ крэпъкааго въшьдъ въ домъ ѥго расхытити аще не прэжде крэпъкааго съвzжеть и тъгда домъ ѥго расхытить. | Нікто́же мо́жеть сосу́ди крі́пкаго, вшед в дом єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвіє крі́пкаго св'я́жеть, і тогда́ дом єго́ расхи́тить. |
|
28
|
28
|
| аминь глаголѭ вамъ яко вься отъпустzть сz сыномъ чловэческомъ съгрэшения и власфимиѩ ѥлико аще власфимисаѭть. | (Зач. 14) Амі́нь глаго́лю вам, я́ко вся отпу́стяться согріше́нія сино́м челові́чеським, і хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́ть; |
|
29
|
29
|
| а иже власфимисаѥть на свzтыи духъ не имать отъпущения въ вэкъ нъ повиньнъ ѥсть вэчьнуу му сѫду. | а і́же восху́лить на Ду́ха Свята́го, не і́мать отпуще́нія во ві́ки, но пови́нен єсть ві́чному суду́. |
|
30
|
30
|
| занѥ глаголахѫ яко духъ нечистъ имать. | Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго і́мать. |
|
31
|
31
|
| Приде же мати ѥго и братия и вънэ стоѩще посълашz къ нѥму глашаѭще и. | Прийдо́ша у́бо Ма́ти і бра́тія Єго́, і вні стоя́ще посла́ша к Нему́, зову́ще Єго́. |
|
32
|
32
|
| и сэдэаше о нѥмь народъ. рэшz же ѥму: се мати твоя и братия твоя и сестры твоѩ вънэ ищѫть тебе. | І сідя́ше наро́д о́крест Єго́. Рі́ша же Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ [і сестри́ Твоя́] вні і́щуть Тебе́. |
|
33
|
33
|
| и отъвэща имъ глаголѩ: къто ѥсть мати моя ли братия моя; | І отвіща́ ім, глаго́ля: кто єсть ма́ти Моя́, іли́ бра́тія Моя́? |
|
34
|
34
|
| и съглzдавъокрьстъ ѥго глагола: се мати моя и братия моя. | І согля́дав о́крест Себе́ сідя́щия, глаго́ла: се, ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́; |
|
35
|
35
|
| иже бо аще сътворить волѭ божиѭ сь братъ мои и сестра моя и мати ѥсть. | і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Бо́жию, сей брат Мой і сестра́ Моя́ і ма́ти (Мі) єсть. |