|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. | И пакы начzтъ при мори учити. и събьра сz къ нѥму народъ мъногъ. яко самъ вълэзъ въ корабль сэдэаше въ мори. и вьсь народъ бэша при мори на земли. |
|
2
|
2
|
| І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: | и учааше ѩ притъчами мъного. и глаголааше имъ въ учении своѥмь: |
|
3
|
3
|
| слухайте, ось вийшов сівач сіяти; | слышите. се изиде сэѩи сэятъ. |
|
4
|
4
|
| і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. | и бысть ѥгда сэяше ова падоша на пѫти и придошz пътицz и позобаша я. |
|
5
|
5
|
| Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. | а другоѥ паде на каменьнэѥмь идеже не имэ землѩ мъногы. и абиѥ прозzбе занѥ не имэаше глѫбины земьныѩ. |
|
6
|
6
|
| Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. | слъньцу же въсиявъшу присвzде. и занѥ не имэаше корения усъше. |
|
7
|
7
|
| Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. | и другоѥ паде въ трьнии. и възиде трьниѥ и подави ѥ и плода не дасть. |
|
8
|
8
|
| А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. | и другоѥ паде на земли добрэи и даяше плодъ въсходz и расты. и приплоди ово три десzти ово шѥсть десzтъ ово съто. |
|
9
|
9
|
| І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! | и глаголаше: имэѩи уши слышати да слышить. |
|
10
|
10
|
| Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. | ѥгда же бысть ѥдинъ въпросишz и иже бэахѫ о нѥмь съ обэма на десzте притчz. |
|
11
|
11
|
| І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, | и глаголаше имъ: вамъ ѥсть дано вэдэти таиная царьствия божия. онэмь же вънэшьниимъ въ притъчахъ вься бываѭтъ. |
|
12
|
12
|
| так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. | да видzще видzть и не узьрzть. и слышzще слышzть и не разумэваѭть. еда къгда обратzть сz и отъпустzть сz имъ грэси. |
|
13
|
13
|
| І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? | и глагола имъ: не вэсте ли притъчz сеѩ и како вьсz притъчz разумэѥте; |
|
14
|
14
|
| Сівач слово сіє. | сэѩи слово сэѥть. |
|
15
|
15
|
| Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. | си же сѫть яже на пѫти идеже сэѥть сz слово и ѥгда слышzть абиѥ. придеть сотона и отиметь слово сэѥноѥ въ срьдьцихъ ихъ. |
|
16
|
16
|
| Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, | и си такожде сѫть иже на каменьныихъ сэѥми. иже ѥгда слышzть слово абиѥ съ радостиѭ приѥмлѭть ѥ. |
|
17
|
17
|
| але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. | и не имѫть корене въ себэ нъ врэменьни сѫть. по томь же бывъши печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѭь сz. |
|
18
|
18
|
| Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, | а си сѫть сэѥнии въ трьнии слышащеи слово |
|
19
|
19
|
| але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. | и печали вэка сего и льсть богатьствия и о прочиихъ похоти въходzщz подавляѭть слово и без плода бываѥть. |
|
20
|
20
|
| А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ. | а сии сѫть сэѥнии на добрэ земли иже слышzть слово и приѥмлѭть ѥ и плодzть сz на три десzти и шесть десzтъ и съто. |
|
21
|
21
|
| І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? | И глаголаше имъ: еда приходить. свэтильникъ да подъ спѫдъмь положенъ бѫдеть ли подъ одръмь; не да ли на свэщьникъ възложать и;. |
|
22
|
22
|
| Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. | нэсть бо ни чьто же таино ѥже не явить сz. ни бысть потаѥно нъ да придеть въ явлениѥ. |
|
23
|
23
|
| Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! | иже имать уши слышати да слышить. |
|
24
|
24
|
| І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. | и глаголааше имъ: блюдэте сz чьто слышите. въ нѭже мэрѫ мэрите намэрить сz вамъ и приложить сz вамъ слышzщиимъ. |
|
25
|
25
|
| Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має. | иже бо аще имать дасть сz ѥму а иже не имать и ѥже имать отъиметь сz отъ нѥго. |
|
26
|
26
|
| І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; | И глаголааше: тако ѥсть царьствиѥ божиѥ якоже аще чловэкъ въмэтаѥтъ сэмz въ землѭ. |
|
27
|
27
|
| і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. | и съпить и въстаѥть нощь и дьнь. и сэмz прозzбаѥть и растеть якоже не вэсть онъ. |
|
28
|
28
|
| Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. | о себэ бо земля плодить сz прэжде трэвѫ по томь же класъ по томь же и пъшеницѭ въ класэ. |
|
29
|
29
|
| Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. | ѥгда же съзрэѥть плодъ абиѥ посълеть сьрпъ яко настоить жzтва. |
|
30
|
30
|
| І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? | и глаголааше: чьсому уподобимъ царьствиѥ божиѥ ли коѥи притъчи приложимъ ѥ; |
|
31
|
31
|
| Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. | яко горушьнэ зьрнэ ѥже ѥгда въсэѥно бѫдеть въ землѭ мьнѥ вьсэхъ ѥсть сэменъ земьныихъ. |
|
32
|
32
|
| А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. | и ѥгда въсэѥно бѫдеть въздрастеть и бѫдеть болѥ вьсэхъ зелии и творить вэтви велиѩ яко мощи подъ сэниѭ ѥго пътицамъ небесьныимъ витати. |
|
33
|
33
|
| І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. | и тацэми притъчами мнозэми глаголааше имъ слово якоже можаахѫ слышати. |
|
34
|
34
|
| Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе. | без притъчz же не глаголааше имъ. ѥдинъ же сказааше ученикомъ своимъ вься. |
|
35
|
35
|
| І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. | И глагола имъ въ тъ дьнь вечеру бывъшу: преидэмъ на онъ полъ. |
|
36
|
36
|
| І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. | и отъпущьше народъ поѩшz и якоже бэ въ ладии. и ины ладиѩ бэахѫ съ нимь. |
|
37
|
37
|
| І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. | и бысть буря вэтрьна велия. влъны же въливаахѫ сz въ ладиѭ яко уже погрzзнѫти хотэаше. |
|
38
|
38
|
| А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? | и бэ самъ на кръмэ на възглавици съпz. и възбудишz и и глаголашz ѥму: учителю не родиши ли яко погыблѥмъ; |
|
39
|
39
|
| І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. | и въставъ запрэти вэтру. и рече морю: млъчи и устани и улеже вэтръ и бысть тишина велия. |
|
40
|
40
|
| І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? | и рече имъ: чьто тако страшиви ѥсте; како не имете вэры; |
|
41
|
41
|
| І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його? | и възбояша сz страхъмь велиѥмь и глаголаахѫ другъ къ другу: къто убо ѥсть сь яко и вэтри и море послушаѭть ѥго; |
