|
Глvа, в~і”
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
|
Пра'веденъ ё^бо т^ы е^си г~и, а^ще прюся с тобо'ю, ѓ^ба'че правеDна въꙁ#гл~ю к тебњ`. въскђю пђть нечести'вым# прибыва'етъ. бл~го е^сть всњмъ и^же престђпа'ютъ и^ беꙁако'нно дњютъ.
|
Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують?
|
|
2
|
2
|
|
насади'лъ е^си и^хъ и^ ко'рень пђстиша, корыстђ'ютъ и^ творятъ плоD. бли'ꙁъ е^си т^ы ё^стъ иX и^ далече эT ё^тробы иX.
|
Ти насадив їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близький, але далекий від серця їх.
|
|
3
|
3
|
|
и^ т^ы г~и вњси м^я видњлъ мя е^си, і^ и^скђсилъ е^си срDце мое` преD тобо'ю. сᲆбери иX ја^ко стадо к# жер#твᲇ, и^ ѓ^ст~и иX въ дн~ь закла'нїя.
|
А мене, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття.
|
|
4
|
4
|
|
доко'лњ стонетъ ꙁемля`, и^ трава` всея` земля` и^съхнет# ра'ди лђка'въства ѓ^бита'ющихъ на не'и. и^стлњно е^сть живо'тно и птица. ја%ко реко'ша, не ё%зритъ послDњнњя на'ша.
|
Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде».
|
|
5
|
5
|
|
а^ще с пњшими текђщи ё^трђди'лъся е^си, ка'ко проти'виᲄися мо'жеши с ко'ньми. е^гда' же вᲆ ꙁемли` ми'рнои беꙁъ боа'ꙁни бђ'деши, чт^о сътвори'ши в# горды'ни і^ѓ^рда'ньскои.
|
Якщо ти з пішими біг, і вони втомили тебе, як же тобі змагатися з кіньми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у повінь Йордану?
|
|
6
|
6
|
|
ја%коже и^ бра'тїя твоа`, и^ до'мъ эTц~а твое^го. и^ е^ще` тїи проти'вᲆ ѓ^полчи'шася тебњ, и^ възопи'ша поD тобо'ю по'лнымъ гла'сомъ” Не вњрђи и^мᲆ е^гда гл~ати бђдђтъ тебњ бл~гая.
|
Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре.
|
|
7
|
7
|
|
ѓ^ста'вилъ е^смь до'мъ мои, ѓ^ста'вихъ достоя'нїе мое, дахъ въꙁлю'бленђю дш~ђ мою в рђкђ врагомъ ея`.
|
Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.
|
|
8
|
8
|
|
бы'сть мнњ достоя'нїе мое ја%ко ле'вᲆ в# дђбра'вњ, да'лъ противъ мене глаs сего ради въꙁненави'дњхъ е^го”
|
Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його.
|
|
9
|
9
|
|
е^да пти'ца раꙁноцвњтна достоя'нїе мое мн^њ, е^да пти'ца и^спестрена вся” Прїидњте събери'теся вси` звњри ꙁемстїи, потецњте на пожрњнїе.
|
Наділ Мій став у Мене, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його.
|
|
10
|
10
|
|
па'сᲄыри мно'ѕи ѓ^тры'ли сђть виногра'дъ мои, потопта'ша ча'сть мою. да'ша ча'сть мою въжDелњннђю в# пђсты'ню запђстњнїя,
|
Багато пастухів зіпсували Мій виноградник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом;
|
|
11
|
11
|
|
поста'виша ея` в растерза'нїе, стена'ла же на' мя. разоре'нїемᲆ разоре'нA е^сть вся ꙁемля`. и^же ни е^ді'нъ е^сть и^же размы'слитъ срDцемъ.
|
зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.
|
|
12
|
12
|
|
въ всњх# пђте'хъ пђсты'ня. прїидоша вси па'костницы ꙁемля`, и^же мечь гн~ь пожре` эT края земля` даже до кра'и ея`. нњсть ми'ра всеи пло'ти.
|
На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті.
|
|
13
|
13
|
|
посњ'аша пшени'цђ и^ тер#нїе пожа'ша досᲄоя'нїе въспрїаша, и^ не тре'бњ иM. постыди'теся въ пло'дњхъ ва'шихъ ради гнњва ја%росᲄи гн~я”
|
Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа.
|
|
14
|
14
|
|
Сїя рече г~ь ѓ^ всњхъ сосњдехъ мои^хъ стропти'выX, и^же прикаса'ются достоя'нїю и^же раздњлихъ лю'демъ моиM і^и^л~ю. се а^ꙁъ и^сторгнђ и^хъ эT земля` иX, и^ до'мъ і^ё'динъ и^сто'ргнђ эT сре'ды иX
|
Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх.
|
|
15
|
15
|
|
и^ е^гда и^сто'ргнђ и^хъ, ѓ^бра'щђся и^ ё^млsрдюся иM, і^ и^зведђ и^хъ къ достоя'нїю свое^мђ, и^ мђжа в зе'млю свою.
|
Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його.
|
|
16
|
16
|
|
и^ бђдетъ а^ще ё'чни ё^чаTся пђтемъ людїи мои^хъ, да прися'гнTђ въ и^мя мое, жи'въ г~ь, ја%ко ё^чи'шA людїи мои^хъ клятися въ ваа^лима съꙁиждђтся посредњ людїи моиX.
|
І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого.
|
|
17
|
17
|
|
а^ще ли не послђшаютъ, и^сто'ргнђ людїи тњ'хъ, и^сторга'нїемъ и^ погђбле'нїемъ. рече г~ь”
|
Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.