|
Глvа, н~а”
|
Глава 51
|
|
1
|
1
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь. се а^ꙁъ въздви'гнђ на вављ=ло'нъ, и^ на живђщая в нем#, на възDви'гшихᲆ срDце свое на' мя, ја%ко вњтръ гђби'телныи.
|
Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх.
|
|
2
|
2
|
|
и^ послю` въ вављ=ло'нъ вњя, и^ въꙁвњю иM, і^ и^стлю ꙁе'млю е^го” поне'же прїиде на'нь эTвсю'дђ въ дн~ь поги'бели е^го”
|
І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків.
|
|
3
|
3
|
|
Не наляца'и наляца'яи лkђ свои, и^ не въходи` въ бро'ня ѓболче'ны. не пощади'те ю%ноша е^го, побїите все во'инъство е^го.
|
Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.
|
|
4
|
4
|
|
и^ падђтъ и^ꙁбїе'нїи въ ꙁемли` халдњ'истеи, и^ ја^зве'нїи въ сᲄранахъ и^хъ.
|
Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її.
|
|
5
|
5
|
|
поне'же не бњ` ѓ^вдов#ствова іи^л~ь і^ и^ё'да эT б~а свое^го г~а вседрᲆжи'теля, н^о земля` и^хъ напо'лнися грњха`, эT ст~го і^и^л~ева.
|
Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.
|
|
6
|
6
|
|
бњжите эT среды вављло'на, и^ сп~си кождо дш~ђ свою. не молчи'те ѓ^ непра'вдњ е^го, ꙁане` мще'нїе е^сᲄь эT г~а, мꙁDђ тои въꙁда'сть е^мђ.
|
Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.
|
|
7
|
7
|
|
ча'ша ꙁла'та е^сть вављло'нъ в рђцњ гн~и, напая'а вс^ю ꙁе'млю. эT вина` е^го пи'ша вс^и ја^ꙁы'цы, сего ради потрясо'шася.
|
Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували.
|
|
8
|
8
|
|
внеꙁа'пђ паде` вављло'нъ и^ съкрђши'ся. пла'чите по не'мъ. въꙁмњте ма'сти къ бо'лњꙁни е^го, да и^сцњли'тся”
|
Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться.
|
|
9
|
9
|
|
врачева'хомъ вављло'нъ и^ не и^сцелњ” ѓ^ста'вимъ и& і^ и^дњмъ ко'жDо вᲆ ꙁе'млю свою. вᲆꙁы'иде б^о къ нб~си сђ'дъ е^го, и^ въꙁDви'жеся къ ѓ^блакомъ.
|
Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар.
|
|
10
|
10
|
|
и^ꙁнесе г~ь пра'вды наша. прїидњте въꙁвᲇсти'мъ вᲆ сїѓ'нњ дњ'ло г~а б~а на'шего.
|
Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого.
|
|
11
|
11
|
|
наѓ^стрњте стрњ'лы, и^ напо'лните тђ'лы” Въꙁбђди г~ь дх~ъ цр~еи меDскихъ, и^ проти'вђ вављло'нђ мы'сль е^го, да погђ'бит# и&. поне'же мще'нїе гн~е е^сть мще'нїе до'мђ е^го.
|
Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.
|
|
12
|
12
|
|
на стњнаX вављло'н#скихъ въꙁDви'гнњте ꙁна'менїе, ё^ставите стра'жа, въꙁDви'гнњте сᲄра'жђ, ё^гото'вите зало'ги. ја%ко ё^мы'сли г~ь и^ съᲄвори, ја%же рече на живђщая въ вављло'нњ.
|
Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона.
|
|
13
|
13
|
|
живы'и наD вода'ми мно'гами, бога'тъ въ сокро'вищехъ. прїиде коне'цъ твои чаs пресњче'нїя твое^го”
|
О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.
|
|
14
|
14
|
|
Кля'ся г~ь вседержи'тель дш~ею свое^ю, ја%ко напоlню тебе` люDми ја%ко мши'цею, и^ въспоеTся наD тобо'ю пњснь”
|
Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе.
|
|
15
|
15
|
|
Сътвори'выи ꙁе'млю в си'лњ свое'и, и^ ё^стро'ивыи вселе'нђю въ мђ'дрости свое'и, и^ раꙁђмњ'нїемъ свои^мъ проп#ныи нб~са”
|
Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
|
|
16
|
16
|
|
е^гда` ѓ%нъ да'сть глаs, ё^мно'жатся во'ды на нб~си. въꙁDвиꙁа'яи ѓ%блаки эT коне'ць ꙁемля`, мо'лнїю в# до'ждь сътвори, и^ꙁводя` вњтрь эT сокро'вищь своиX”
|
За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
|
|
17
|
17
|
|
ѓ^бђя` вся'къ чл~къ эT раꙁђма, посрами'ся вся'къ слїя'тель въ и^ꙁвая'нїи е^го. ја%ко ло'жъ е^сть слїа'нїе е^го, и^ нњсᲄь дх~а в ниX,
|
Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу.
|
|
18
|
18
|
|
сђетни сђть дњ'ла и^ смњхђ досто'ини, вᲆ ча'съ посњще'нїя свое^го поги'бнђтъ.
|
Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть.
|
|
19
|
19
|
|
не ја%ко сїе ча'сть і^а'ковля, н^о сътвори'выи всяческая то'и е^сть, а^ і^и^л~ь же'ꙁлъ достоя'нїя е^го, г~ь вседержи'тель и^мя е^го.
|
Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф.
|
|
20
|
20
|
|
съкрђши'ши сими съсђ'ды бра'н#ныа. и^ а'ꙁъ съкрђшђ въ тебњ ја^ꙁы'ки, и^ погђблю в# тебᲇ црsтвїа,
|
Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства;
|
|
21
|
21
|
|
і^ и^ꙁбїю в# тебњ коня и^ всаDники е^го. і^ и^ꙁбїю в# тебњ колесни'цђ, и^ всњда'ющаго на ню.
|
тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;
|
|
22
|
22
|
|
і^ и^збїю в# тебњ мђж'а и^ женђ`. і^ и^збїю в# тебњ сᲄа'ра и^ ѓ'трока. і^ и^ꙁбїю в# тебњ ю%ношђ и^ дв~ђ,
|
тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину;
|
|
23
|
23
|
|
і^ и^збїю в# тебњ па'стыря и^ ста'да е^го. і^ и^ꙁбїю в тебᲇ ѓ^рю'ща и^ рабо'тна скота е^го, і^ и^збїю в# тебњ вое^во'дђ и^ прави'теля.
|
і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів.
|
|
24
|
24
|
|
и^ въꙁда'мъ вављло'нђ, и^ всњмᲆ жи'телем# халдњ'искимъ все ѕл^о, е^же сътвори'ша въ сїѓ'нњ преD лицемъ вашим#, гл~етъ г~ь”
|
І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь.
|
|
25
|
25
|
|
Се^ а^зъ на' тя го'ро смерᲄоно'сна, гл~етъ г~ь, порђша'яи всю зе'млю. и^ прострђ рђ'кђ мою на' тя, і^ и^ꙁвер#гђ т^я эT ка'мени, и^ да'мъ т^я въ горђ съж#же'нїа.
|
Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.
|
|
26
|
26
|
|
не въꙁмђ эT тебе ка'мень въ ё%гол#, и^ ка'мень вᲆ ѓ^снова'нїе, н^о потреби'шися въ вњ'ки, гл~еT гь.
|
І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь.
|
|
27
|
27
|
|
въꙁDви'гнњте ꙁна'менїе на зеMли`, въстрђби'те трђбо'ю въ ја^ꙁыцXњ. пост~ите наD ни'мъ ја^ꙁы'ки, въꙁвњсти'те на'нь цр~еи а^рараT, и^мен#нїи, и^ а^стенесъ, въчти'те на'нь во'и, приведњте коня ја%ко мши'ца съ жа'лы.
|
Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.
|
|
28
|
28
|
|
пост~ите ја^ꙁы'ки на'нь, цр~и меDски, и^ вое^во'дъ е^го, и^ всњхъ прави'телеи е^го, и^ вся крњ'пкїа земля` е^го”
|
Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй.
|
|
29
|
29
|
|
И$ потрясе'тся ꙁемля` и^ смђтиTся. зане` въста` на вављ=ло'нъ мышле'нїе гн~е, да положитъ зе'млю вављ=ло'нъскђ пђстђ и^ ненаселе'нђ.
|
Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.
|
|
30
|
30
|
|
преста'ша крњ'пцњи вављ=ло'на эT бо'ю, живя'хђ на поса'дехъ, поги'бе хра'брость иX, и^ бы'ша ја%ко же'ны. ꙁаж#же'ны сђть станы е^го, сътре'ны ꙁаво'ры е^го.
|
Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.
|
|
31
|
31
|
|
бњжа'и въ пђть текђща пости'же. и^ посолъ стрњте посла`, да въꙁвњстиT цр~ю вављ=лонъскђ, ја%ко вꙁя'ся грDа е^го
|
Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців,
|
|
32
|
32
|
|
эT кон#ца да'же до конца, и^ броды ꙁасᲄа'влени сђть, и^ е^ꙁе'ра ꙁаж#же'на ѓ^гнеM, и^ мђж'и воинъстїи смђще'ни сђть”
|
і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.
|
|
33
|
33
|
|
Та'ко б^о гл~етъ г~ь вседръжи'тель б~ъ іи^л~евъ. дщ^и вављ=ло'ня ја^ко гђмно ча'съ млаченїя е^го, е^ще ма'ло и^ прїидеT ча'съ жаTвы е^го.
|
Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її.
|
|
34
|
34
|
|
снњде м^я и^ пожре м^я навходоносорь цр~ь вављ=лоньскь, сътвори м^я ја%ко сосђдъ пра'ꙁденъ, пожре м^я ја%ко ѕмїи, наполни чре'во свое тон#костїю мое'ю, і^ и^з#блева м^я. неправDа на' мя,
|
Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене.
|
|
35
|
35
|
|
и^ пло'ть моя` на вављ=лонъ, гл~етъ живы'и въ сїѓ'нњ. и^ кро'вь моа на живђщая въ халдњеX, рече і^ерsлиM”
|
Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим.
|
|
36
|
36
|
|
Сего раd тако гл~еT г~ь, с^е аZ сђ'дити бђдђ прю твою`, и^ эTм#щђ м#щенїе твое, и^ пђсто съᲄворю` море е^го, и^с#сђшђ пото'ки е^го.
|
Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.
|
|
37
|
37
|
|
и^ бђдетъ вављ=лонᲆ въ' гробы жили'ще ѕмїеM” чю'до и^ поꙁвиꙁда'нїе, сего ра'ди да не бђдетᲆ живђща.
|
І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів.
|
|
38
|
38
|
|
вкђпњ ја^ко львове въꙁревђтъ. вла'сы и^с# себе` терѕаᲄи бђдђтъ ја%ко скљ=мни.
|
Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі.
|
|
39
|
39
|
|
въ го'рести иX поста'влю пи'тїе и^хъ, и^ ё^пою я& и^ да ё^снђтъ, и^ спять сно'мъ вњ'чноM, и^ не воста'нђт#, гл~етᲆ г~ь.
|
Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь.
|
|
40
|
40
|
|
эTведђ я& ја%ко а^гньца на ꙁакла'нїе, и^ ја%ко ѓ%вны съ коꙁлы`.
|
Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами.
|
|
41
|
41
|
|
ка'ко взя'ся сеса'хъ, и^ ја%то сла'вное въ все'и ꙁемли`. ка'ко бы'сть въ ё^дивленїе вављ=ло'нъ въ ја%зы'цехъ.
|
Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!
|
|
42
|
42
|
|
въꙁы'иде на вављ=ло'нъ мо'ре, эT мно'жества во'лнъ е^го покры'ся.
|
Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його.
|
|
43
|
43
|
|
бы'ша гра'ды е^го въ ё^дивленїе, земля` ненаселе'на и^ пђста, ꙁемля` в не'иже никто'же поживетъ, и^ не пре'иде чресъ ню сн~ъ чл~чь”
|
Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.
|
|
44
|
44
|
|
И$ посњщђ на вее^ля въ вављ=ло'нњ, і^ и^ꙁвергђ т^о е^же поглоти эT ё%стъ е^го. и^ не съберђтся вя'щ#ше к немђ` ја^ѕы'цы, ктомђ` и^ стњны вављ=ло'ньски падђтъ”
|
І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.
|
|
45
|
45
|
|
И$зыидњте эT среды е^го лю'дїе мои` да сп~сеT кождо дш~ђ свою` эT гнњ'ва ја%росᲄи гн~я.
|
Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.
|
|
46
|
46
|
|
и^ да не ё^мякчиTся срDце ва'ше, и^ да не ё^бои^теся слы'шAнїя, е^же ё^слы'шится на' земли. и^ прїидетъ в лњто слыша'нїе, и^ по тоM лњте слыша'нїе, и^ непра'вда на' землю, и^ вла'сть на власть”
|
Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.
|
|
47
|
47
|
|
Сего раd с^е дн~їе градђтъ, и^ посњщђ на и^зваја%ныя вављ=лоня, и^ вс^я ꙁемля` е^го посрами'тся, и^ вси` ја%ꙁвенїи е^го падђтъ посредњ е^го.
|
Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.
|
|
48
|
48
|
|
и^ хвалђ` въздадђтᲆ наD вављ=ло'номъ нб~са и^ земля, и^ вся` сђщая в# нихᲆ. эT полђ'нощи б^о прїидTђ на'нь хи'щницы, гл~етъ г~ь”
|
І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
|
|
49
|
49
|
|
И$ ја%коже сътвори вављ=ло'нъ пада'ти ја^ꙁвенымᲆ въ і^и^л~и, та'ко вављ=ло'ня не падђтъ ја%ꙁвенїи на все'и ꙁемли`”
|
Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни.
|
|
50
|
50
|
|
И$ꙁбњг#шеи меча`, и^дњте и^ не сто'ите, въспомяни'те да'лняа гн~я, і^ерsли'мъ възы'иде на срDце ва'ше”
|
Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше.
|
|
51
|
51
|
|
Посрами'хоMся, зане слы'шахомъ рђга'нїе. покры срамота` лице на'ше, ја%ко прїидо'ша чюжDи на ѓ^сщ~енїе до'мђ гн~я”
|
Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього.
|
|
52
|
52
|
|
Сего ра'ди с^е дн~їе грядђтъ гл~еT г~ь. и^ посᲇщђ на и^ꙁвая'нїа е^го, и^ по все'и ꙁе'мли е^го воꙁревђтъ ја%ꙁвенїи.
|
За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.
|
|
53
|
53
|
|
въстђпитъ л^и вављ=ло'нъ на' нб~о, и^ ё^тверди'тъ на высотњ` крњпость свою, эT мене` прїидђтъ гђби'теле е^го, гл~етъ г~ь.
|
Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.
|
|
54
|
54
|
|
гла'съ во'пля вављ=ло'ньска, и^ сътренїе вели'ко эT ꙁемля халдњ'иски.
|
Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської,
|
|
55
|
55
|
|
ја^ко погђби г~ь вављ=ло'нъ, и^ сътре эT него` гла'съ велїи. и^ возшђмя'тъ во'лны е^го ја%ко во'ды мно'ги, даде глаs шђмъ и^хъ.
|
бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх.
|
|
56
|
56
|
|
ја%ко прїиде на'нь. та'кожDе на вављ=лонъ хи'щникъ, і^ и^зыма'ни сђть си'лнїи е^го, и^ ё^вяде лђкъ иX. ја%ко си'лныи м#ститель
|
Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату.
|
|
57
|
57
|
|
г~ь въꙁвращаеT м#ꙁдђ. и^ ё^пою кня'ѕя е^го и^ мђ'дрыя е^го, вое^во'ды е^го и^ прави'теля е^го, и^ сил#ныа е^го, и^ ё^снђтъ сномъ вњ'чноM, и^ не въꙁбђжDђ, гл~еT цр~ь, г~ь вседръжи'тель и^мя е^го.
|
І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його.
|
|
58
|
58
|
|
Та'ко гл~етъ г~ь вседръжитель. стњна` вављ=ло'ньска сїя преширо'ка поDкопа'нїеM поDкопана бђдетъ, и^ вра'та е^го высо'ки ѓ^гнеM сож#жены бђдђтᲆ. и^ крњпость лю'дьска в ничтоже, и^ ја^ꙁы'цы ѓ^гнемъ во'ꙁмђтся и^ поги'бнђт#”
|
Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.
|
|
59
|
59
|
|
Сло'во е^же ꙁавњща і^еремїа прoркъ, сара'еви сн~ђ ни'рїинђ сн~а маа'сїѓва. внегда` и%де съ седекїею цр~емъ въ вављ=лон#, в лњто четве'ртое црsтва е^го. сара'и же бњ жрець пррoчествїя.
|
Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий.
|
|
60
|
60
|
|
и^ написа` і^еремїя вс^е ѕло` е^же и^мњ прїити на вављ=лонъ, въ е^ді'нђ кни'гђ вс^я словеса` сїа, ја%же пи'сана сђть на вављ=лоn. и^ рече і^еремїя къ сара'ю,
|
Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.
|
|
61
|
61
|
|
е^гда` вни'деши въ вављ=лон#, и^ ё'ꙁриши и^ проч#теши вс^я словеса сїа, гл~я.
|
І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова,
|
|
62
|
62
|
|
г~и т^ы реклъ е^си проти'вђ гра'дђ семђ` погђби'ти и&, и^ да не бђдетъ живя'и в немᲆ эT чл~ка и^ до ско'та, и^ да бђ'детъ въ вњ'чнђ пђсты'ню.
|
і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею».
|
|
63
|
63
|
|
и^ е^гда` прочте'ши кни'гђ сїю, привяжи` к не'и ка'мень, и^ в#верзи ю& по'средњ е^љ=фраᲄа, и^ рцы`.
|
І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату,
|
|
64
|
64
|
|
та'ко потопи'тся вављ=лонъ, и^ не въста'нетъ эT лица` ѓ^ꙁлобле'нїя, ја%же а'зъ приведђ` на'нь, и^ раꙁори'тся” Даже доселњ словеса` і^еремїина”
|
і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.