Порівняти Біблія церковнослов'янською (Острозька, 1581р.) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глvа, к~г”

Порівняти:

⇄

.bible-chapters-list-desktop:not(.is-ready) .bible-desktop-chapter-pages { max-height: none; overflow: visible; }

Глvа, к~г”	Глава 23

1	1
Горе пасты'ремъ и^же растача'ютъ и^ растерꙁа'юT ста'да паствы мое^я, рече г~ь.	Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї! — говорить Господь.
2	2
сего ради сїя рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ къ пасты'рем#, и^же пасђть лю'ди моа. в^ы расточи'ли е^сте` ста'до мое, и^ поверго'сте е&, и^ не посњти'сте е^го. с^е а^ꙁъ посњщђ на ваs лђкав#ство мышле'нїи ва'шиX, рече г~ь.	Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь.
3	3
и^ а'ꙁъ съберђ ѓ^стан#ки ста'да мое^го эT всњ'хъ земль, в ня'же и^ꙁверго'хъ иX та'мо. и^ ѓ^брящђ иX к# селе'нїемᲆ и^хъ, и^ воZрастTђ и^ ё^множатся.	І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися.
4	4
и^ въꙁдвигнђ наD ни'ми пасты'ря и^ ё^пасђтъ и^хъ. не ё^боя'тся ктомђ` и^ не ё^жаснTђся, и^ ни е^ді'нъ и^щеTся эT числа, рече г~ь”	І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, — говорить Господь.
5	5
Се дн~їе грядђтъ рече г~ь. и^ възDви'гнђ двд~ђ сњ'мя пра'веDно, и^ црsтвђет# цр~ь, и^ премђ'дръ бђ'дет#, и^ сътво'риT сђдъ и^ пра'вдђ на земли`.	Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі.
6	6
вᲆ дн~ехᲆ тXњ сп~сется і^ё'да, і^и^л~ь пребђдетъ в наде'жди. и^ с^е е^сть и^мя и^же воZꙁовTђ е^го г~ь пра'веденъ нашъ”	У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправдання наше!»
7	7
Сего ради с^е дн~їе прїидђтъ рече г~ь, и^ не рекђт# ктомђ живет# г~ь, и^же и^ꙁве'лъ сн~ы і^и^л~евы эT земля` е^гљ=пет#ски.	Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»,
8	8
н^о живе'тъ г~ь и^же и^зведе` и^ преве'лъ сњмя до'мђ і^и^л~ева эT зеMля` сњвер#ски, и^ эT всXњ зе'мль в ня'же и^ꙁверго'хъ и^хъ та'мо ѓ^бита'ютъ в# ꙁемли` свое'и”	але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй.
9	9
Къ проро'комъ, сътре'но е^сть срDце мое въ мнњ`, и^ поᲄрепета'ша вся ко'сти моа. бы'хъ ја%ко мђж'ъ пїя'н#, и^ ја%ко чл~къ е^гоже ѓ^долњ вино`, эT лица` гн~я, и^ эT лица` сло'въ ст~ыхъ е^го.	Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його,
10	10
иже блђжDенїеM испоlнена е^сᲄь ꙁемля`. и^ эT лица` прокля'тїя пла'кася ꙁемля`, и^с#ше'на быs по'лная пђсты'ни. бы'сть тече'нїе и^хъ лђка'во, и^ крњ'пости и^хъ не съгла'сны.	тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і прагнення їх — зло, і сила їх — неправда,
11	11
пррoкъ же и^ сщ~ен#никъ с#кврънены сђть. и^ в домђ` мое^мъ ѓ^брњтоX лђка'въство иX, рече г~ь.	бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь.
12	12
того ради пђть и^хъ бђ'детъ ја%ко по'лзокъ въ тмаX, пот#кнђт# бо ся и^ раꙁDрђшаTся в не'мъ. принесђ б^о на ни'хъ ѕла'я лњто посњще'нїа и^хъ, рече г~ь.	За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь.
13	13
и въ пррoцехъ самарїи видњхъ бђ'иство, и^ пррoчествова'хђ въ ваали'ма, и^ прелща'хђ лю'ди моя` і^и^л~я.	І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля.
14	14
и^ въ пррoцњх# і^ерsлима ви'дњхᲆ подо'бїе блђдящихъ и^ пђть лжи'въ. и^ съкрњпи'ша рђки стропти'вымъ, да не ѓ^брати'тся е^ді'нъ ко'ждо эT лђка'въства свое^го. и^ бы'ша мн^њ вс^и содо'мляне, и^ ѓ^бита'тели е^го ја%ко гомо'ряне”	Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра.
15	15
Сего раd та'ко рече г~ь си'лъ къ пррoкомъ. с^е а^ꙁᲆ напита'ю иX пелыне'мъ, и^ напою и^хъ же'лчїю. эT пррoковᲆ б^о і^ерsлима и^ꙁошло е^сᲄь скверненїе на всю ꙁе'млю”	Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю.
16	16
Сїя реq г~ь си'лъ, не хо'щите послђшати слове'съ пррoкъ, иже пррoчествђ'ютъ ваM и^ прельща'ютъ ва'съ. видњ'нїе срDца свое^го гл~ютъ, не эT ё%стъ гн~ихъ.	Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх.
17	17
рекђтъ симъ и^же хђлятъ м^я, гл~аl е^сть г~ь, ми'ръ бђдетъ вамъ. и^ всMњ и^же хо'дятъ въ строптив#ствњ срDца свое^го реко'ша не прїидеT на наs лђка'во.	Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця, говорять: «не прийде на вас лихо».
18	18
кт^о бо бы'сть в# совњтњ гн~и, и^ ви'дњ и^ слы'ша словеса` е^го, кт^о помы'сли сло'во того и^ слы'ша”	Бо хто стояв у раді Господа і бачив і чув слово Його? Хто прислуховувався до слова Його і почув?
19	19
Се ви'хрᲆ ја%росᲄи гн~я и^ꙁы'идеT, и^ бђ'ря расᲄор#гающаа на главђ` нечести'выхъ прїидетъ.	Ось, іде буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову нечестивих.
20	20
не въз#врати'тся ја%рость гн~я да'же доко'лњ сътво'ритъ, и^ да'же доко'лњ съверши'тъ помышле'нїе срDца свое^го” въ послDњняя дн~и сᲆразђмњ'сте совTњ е^го.	Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це.
21	21
не послаX пррoки, а^ ѓ^ни теча'хђ. не гл~ах# к ниM, и^ тїи пррoчествовахђ.	Я не посилав пророків цих, а вони самі побігли; Я не говорив їм, а вони пророкували.
22	22
а^ще бы ста'ли въ совњтњ мое^мъ, и^ възвњсти'ли словеса` моя` лю'демъ моиM. эTврати'лᲆ быX ё^бо я& эT пђти` иX ꙁла'го, и^ эT помышле'нїи и^хъ стропти'выX”	Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх.
23	23
Є$да` мни'ши ја%ко то'чїю эT блиZка б~ъ а^ꙁъ е^смь рече г~ь, а^ не б~ъ эTдале'ча.	Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, — а не Бог і віддалік?
24	24
а^ще ё^таи'тся мђж'ъ въ съкрове'ныX, а^ а'ꙁъ не ё^ꙁрю е^го, рече г~ь. е^да` нб~о и^ ꙁе'млю не а^ꙁъ наполня'ю рече г~ь.	Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? — говорить Господь.
25	25
слы'шахъ и^же реко'ша пррoцы пррoчествђ'юще въ и^мя мое лжђ`, и рекђще. ви'дњхъ сонъ видњхъ сонъ.	Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося».
26	26
доколњ т^о е^сть въ срDцы пррoковъ прорица'ющихъ лжђ`, и^ пррoчествђ'ющихᲆ лще'нїемъ срDца свое^го, чт^о хотя'ще твори'ти,	Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця?
27	27
да забђдђтъ люди моя` и^мя мое ради со'нїя и^х#, и^же вњщаюT е^ді'нъ ко'ждо и%с#кренемђ свое^мђ. ја%ко ꙁабы'ша эTц~ы иX и^мени мое^го, ради ваа^ла”	Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала?
28	28
Пррoкъ и^же и%мать сновидњ'нїе, вњщает# сновидњ'нїе. і^ и'же и%мать слово мое, гл~етъ сло'во мое и%стинно. чт^о плњвелъ къ пшени'цњ рече г~ь.	Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? — говорить Господь.
29	29
е^да` словеса` моя` не сђть ја%ко ѓ%гнь горя'щїи рече г~ь, и^ ја%ко мла'тъ сътры'ющи ка'мень”	Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю?
30	30
Сего ради с^е а^ꙁъ къ пррoкомъ рече г~ь, и^же кра'дђт# словеса` моя` е^ді'нъ ко'ждо эT и%скреняго свое^го”	Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, — які крадуть слова Мої один в одного.
31	31
Се а^ꙁъ къ пррoкоM рече г~ь, и^же въспрїе'млютъ ја%зы'ки своя`, и^ гл~юT реq г~ь.	Ось, Я — на пророків, — говорить Господь, — які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав».
32	32
с^е а^зᲆ на пррoки мечта'юща лжђ` реq г~ь. и^же провњща'ша т^а, и^ прельсти'ша лю'ди моя въ лжђ` свою`, и^ в чюдесеX свои^хъ, ја%ко а^ꙁъ не посла'хъ иX, ни ꙁаповњдахъ иM. ѓ^ни же ничтоже ё^пњша лю'демъ симъ реq г~ь.	Ось, Я — на пророків неправдивих снів, — говорить Господь, — які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, — говорить Господь.
33	33
А$ще бо въспро'сяT по'лкъ то'и, и^ли пррoкъ и^ли сщ~енникъ рекђщи. чт^о е^сть бре'мя гн~е. рече'ши к ни'м#, в^ы е^сте` бре'мя. эTмещђ и%стин#но ваs рече г~ь.	Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас, — говорить Господь».
34	34
и^ пррoкъ и^ сщ~енник#, и^ по'лкъ и^же речеT бре'мя гн~е, посњщђ на мђжа того и^ на до'мᲆ е^го”	Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її.
35	35
Се гл~ите е^ді'нъ кожDо, къ и%скренемђ и^ къ бра'тђ свое^мђ, чт^о эTвњща г~ь, и^ чт^о гл~алъ е^с г~ь.	Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Господь?»
36	36
и^ бремя гн~е ктомђ не помяне'тся. и^же бремя бы'сть е^ді'номђ комђжDо слово е^го. и^ преврати'лъ е^си словеса г~а б~а живаго, г~а си'лᲆ б~а нашеh.	А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого.
37	37
сїа р#цы къ прoркђ, чт^о эTвњща тебᲇ г~ь, и^ чт^о гл~а г~ь.	Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?»
38	38
а^ще же речеᲄе бре'мя гн~е, сего ради та'ко рече г~ь, и^же рекли е^сте гл~ъ сеи бремя гн~е. и^ послахъ к вамъ рекђщи, не гл~ите бремя гн~е.	А якщо ви ще будете говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа», —
39	39
сего ради с^е а^зъ возмђ` васъ носящи, и^ ѓ^ста'влю васъ и^ граD ја^же да'хъ вамъ, и^ эTц~емᲆ вашимъ эT лица` мое^го.	за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого
40	40
и^ дамъ в# поноше'нїе вњчное, и^ въ срамотђ` вᲇчнђю, и^же никогда в# ꙁабве'нїе загла'дится”	і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт