|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 74) І бисть єгда́ вни́ти Єму́ в дом ні́коєго кня́зя фарисе́йська в субо́ту хліб я́сти, і ті́ї бя́ху назира́юще Єго́.
|
Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
|
|
2
|
2
|
|
І се челові́к ні́кий, іми́й водни́й труд, бі пред Ним.
|
І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
|
|
3
|
3
|
|
І отвіща́в Ісу́с рече́ к зако́нником і фарисе́йом, глаго́ля: а́ще достої́ть в субо́ту ціли́ти?
|
Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
|
|
4
|
4
|
|
Они́ же умолча́ша. І приє́м ісціли́ єго́, і отпусти́.
|
Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
|
|
5
|
5
|
|
І отвіща́в к ним рече́: кото́раго от вас осе́л іли́ вол в студене́ць впаде́ть, і не а́біє ли істо́ргнеть єго́ в день субо́тний?
|
При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
|
|
6
|
6
|
|
І не возмого́ша отвіща́ти Єму́ к сим.
|
І не змогли відповісти Йому на це.
|
|
7
|
7
|
|
Глаго́лаше же к зва́нним при́тчу, обдержя́ [внима́я], ка́ко предсіда́нія ізбира́ху, глаго́ля к ним:
|
Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
|
|
8
|
8
|
|
єгда́ зван бу́деши ким на брак, не ся́ди на пре́днем мі́сті; єда́ кто честні́є тебе́ бу́деть зва́нних,
|
коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
|
|
9
|
9
|
|
і прише́д і́же тебе́ зва́вий і о́наго, рече́ть ті: даждь сему́ мі́сто; і тогда́ на́чнеши со студо́м послі́днеє мі́сто держа́ти.
|
і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
|
|
10
|
10
|
|
Но єгда́ зван бу́деши, шед ся́ди на послі́днем мі́сті, да єгда́ при́йдеть зва́вий тя, рече́ть ті: дру́же, пося́ди ви́ше; тогда́ бу́деть ті сла́ва пред зва́нними с тобо́ю.
|
Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
|
|
11
|
11
|
|
Я́ко всяк вознося́йся смири́ться, і смиря́яйся вознесе́ться.
|
Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
|
|
12
|
12
|
|
(Зач. 75) Глаго́лаше же і ко зва́вшему Єго́: єгда́ сотвори́ши обі́д іли́ ве́черю, не зови́ друго́в твої́х, ні бра́тії твоєя́, ні сро́дник твої́х, ні сосі́д бога́тих — єда́ когда́ і ті́ї тя та́кожде воззову́ть, і бу́деть ті воздая́ніє.
|
Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
|
|
13
|
13
|
|
Но єгда́ твори́ши пир, зови́ ни́щия, маломо́щния, хроми́я, сліпи́я —
|
Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
|
|
14
|
14
|
|
і блаже́н бу́деши, я́ко не і́муть ті что возда́ти; возда́сть же ті ся в воскреше́ніє пра́ведних.
|
і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
|
|
15
|
15
|
|
Сли́шав же ні́кий от возлежа́щих с Ним сія́, рече́ Єму́: блаже́н, і́же сність обі́д в Ца́рствії Бо́жиї.
|
Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 76) Он же рече́ єму́: челові́к ні́кий сотвори́ ве́черю ве́лію, і зва мно́гі;
|
Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
|
|
17
|
17
|
|
і посла́ раба́ своєго́ в год ве́чері рещи́ зва́нним: гряді́те, я́ко уже́ гото́ва суть вся.
|
І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
|
|
18
|
18
|
|
І нача́ша вку́пі отрица́тися всі. Пе́рвий рече́ єму́: село́ купи́х, і і́мам нужду́ ізи́ти і ви́діти є. Молю́тіся, імі́й м'я отрече́на.
|
І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
|
|
19
|
19
|
|
І други́й рече́: супру́г воло́в купи́х п'ять, і гряду́ іскуси́ти їх; молю́ тя, імі́й м'я отрече́на.
|
Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
|
|
20
|
20
|
|
І други́й рече́: жену́ поя́х, і сего́ ра́ди не могу́ прийти́.
|
Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
|
|
21
|
21
|
|
І прише́д раб той пові́да господи́ну своєму́ сія́. Тогда́ разгні́вався до́му влади́ка, рече́ рабу́ своєму́: ізи́ди ско́ро на распу́тія і сто́гни гра́да, і ни́щия, і бі́дния, і сліпи́я, і хроми́я введи́ сі́мо.
|
І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
|
|
22
|
22
|
|
І рече́ раб. Го́споди, бисть я́коже повелі́л єси́, і єще́ мі́сто єсть.
|
І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
|
|
23
|
23
|
|
І рече́ господи́н к рабу́: ізи́ди на путі́ і халу́ги, і убіди́ вни́ти, да напо́лниться дом мо́й;
|
Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
|
|
24
|
24
|
|
глаго́лю бо вам, я́ко ні єди́н муже́й тіх зва́нних вку́сить моєя́ ве́чері, мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
|
Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
|
|
25
|
25
|
|
(Зач. 77) Ідя́ху же с Ним наро́ди мно́зі; і обра́щся рече́ к ним:
|
З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
|
|
26
|
26
|
|
а́ще кто гряде́ть ко Мні і не возненави́дить отця́ своєго́ і ма́тер, і жену́, і чад, і бра́тію, і сестр, єще́ же і ду́шу свою́, не мо́жеть Мо́й би́ти учени́к;
|
коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
|
|
27
|
27
|
|
і і́же не но́сить креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, не мо́жеть Мо́й би́ти учени́к.
|
І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
|
|
28
|
28
|
|
Кто бо от вас, хотя́й столп созда́ти, не пре́жде ли сід расчте́ть імі́ніє, а́ще і́мать, є́же єсть на соверше́ніє,
|
Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
|
|
29
|
29
|
|
да не, когда́ положи́ть основа́ніє і не возмо́жеть соверши́ти, всі ви́дящії начну́ть руга́тися єму́,
|
Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
|
|
30
|
30
|
|
глаго́люще, я́ко сей челові́к нача́т зда́ти і не мо́же соверши́ти.
|
кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
|
|
31
|
31
|
|
Іли́ кий цар іди́й ко іно́му царю́ сни́тися с ним на брань, не сід ли пре́жде совіщава́єть, а́ще си́лен єсть срі́сти с десятію́ ти́сящ гряду́щаго со двіма́десятма ти́сящама нань?
|
Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
|
|
32
|
32
|
|
А́ще ли же ні, єще́ дале́че єму́ су́щу, моле́ніє посла́в мо́литься о смире́нії.
|
Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
|
|
33
|
33
|
|
Та́ко у́бо всяк от вас, і́же не отрече́ться всего́ своєго́ імі́нія, не мо́жеть би́ти Мо́й учени́к.
|
Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
|
|
34
|
34
|
|
Добро́ єсть соль; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться?
|
Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
|
|
35
|
35
|
|
Ні в зе́млю, ні в гной потре́бна єсть; вон ізси́плють ю́. Імі́яй у́ші сли́шати, да сли́шить.
|
Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
