|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
19
|
19
|
| (Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть. | Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. |
|
20
|
20
|
| Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х. | Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. |
|
1
|
1
|
| (Зач. 50) По сих же яви́ Госпо́дь і іні́х се́дьмдесят і посла́ їх по двіма́ пред лице́м Свої́м во всяк град і мі́сто, а́може хотя́ше Сам іти́; | Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. |
|
2
|
2
|
| глаго́лаше же к ним: жа́тва у́бо мно́га, ді́лателей же ма́ло; молі́теся у́бо Господи́ну жа́тві, да ізведе́ть ді́лателі на жа́тву Свою́. | І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. |
|
3
|
3
|
| Іді́те! Се Аз посила́ю ви я́ко а́гнці посреді́ волко́в. | Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. |
|
4
|
4
|
| Не носі́те влага́лища, ні пи́ри, ні сапо́г і ні кого́же на путі́ цілу́йте. | Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. |
|
5
|
5
|
| Во́ньже а́ще дом вни́дете, пе́рвіє глаго́літе: мир до́му сему́; | В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. |
|
6
|
6
|
| і а́ще у́бо бу́деть ту син ми́ра, почи́єть на нем мир ваш; а́ще ли же ні — к вам возврати́ться. | І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. |
|
7
|
7
|
| В том же дому́ пребива́йте, яду́ще і пію́ще, я́же суть у них; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́; не преході́те із до́му в дом. | В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. |
|
8
|
8
|
| І во́ньже а́ще град вхо́дите, і приє́млють ви, яді́те предлага́ємая вам; | І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. |
|
9
|
9
|
| і ісцілі́те неду́жния, і́же суть в нем, і глаго́літе їм: прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє. | І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. |
|
10
|
10
|
| І во́ньже а́ще град вхо́дите, і не приє́млють вас, ізше́дше на распу́тія єго́, рці́те: | Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: |
|
11
|
11
|
| і прах, прилі́пший нам от гра́да ва́шего, оттряса́єм вам. Оба́че сіє́ ві́діте, я́ко прибли́жися на ви Ца́рствіє Бо́жиє. | і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. |
|
12
|
12
|
| Глаго́лю вам, я́ко Содо́мляном в день той отра́дніє бу́деть, не́же гра́ду тому́. | Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. |
|
13
|
13
|
| Го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до, я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі сідя́ще покая́лися би́ша; | Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. |
|
14
|
14
|
| оба́че Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть на суді́, не́же ва́ма. | Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. |
|
15
|
15
|
| І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да низведе́шися. | І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 51) Слу́шаяй вас, Мене́ слу́шаєть, і отмета́яйся вас, Мене́ отмета́ється; отмета́яйся же Мене́, отмета́ється Посла́вшаго М'я. | Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. |
|
17
|
17
|
| Возврати́шася же се́дьмдесят с ра́достію, глаго́люще: Го́споди, і бі́си повину́ються нам о і́мені Твоє́м. | Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. |
|
18
|
18
|
| Рече́ же їм: ви́діх сатану́ я́ко мо́лнію с небесе́ спа́дша. | Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. |
|
21
|
21
|
| В той час возра́довася ду́хом Ісу́с і рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних, і откри́л єси́ та младе́нцем; єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю. | У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. |
|
22
|
22
|
| И% обра́щся ко ученико́м, рече́: вся Мні предана́ би́ша от Отця́ Моєго́; і нікто́же вість, кто єсть Син, то́кмо Оте́ць; і кто єсть Оте́ць, то́кмо Син, і єму́же а́ще хо́щеть Син откри́ти. | І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 52) І обра́щся ко ученико́м, єди́н [осо́б] рече́: блаже́нні о́чі ви́дящії, я́же ви́діте! | І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! |
|
24
|
24
|
| глаго́лю бо вам, я́ко мно́зі проро́ци і ца́ріє восхоті́ша ви́діти, я́же ви ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша. | Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. |
|
25
|
25
|
| (Зач. 53) І се, зако́нник ні́кий воста́, іскуша́я Єго́ і глаго́ля: Учи́телю, что сотвори́в, живо́т ві́чний наслі́дую? | І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? |
|
26
|
26
|
| Он же рече́ к нему́: в зако́ні что пи́сано єсть? Ка́ко чте́ши? | Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? |
|
27
|
27
|
| Он же отвіща́в рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдця твоєго́, і от всея́ душі́ твоєя́, і все́ю крі́постію твоє́ю, і всім помишле́нієм твої́м, і бли́жняго своєго́ я́ко сам себе́. | Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. |
|
28
|
28
|
| Рече́ же єму́: пра́во отвіща́л єси́; сіє́ сотвори́, і жив бу́деши. | Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. |
|
29
|
29
|
| Он же хотя́ оправди́тися сам, рече́ ко Ісу́су: і кто єсть бли́жній мой? | Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? |
|
30
|
30
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: челові́к ні́кий схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́н, і в разбо́йники впаде́, і́же совле́кше єго́, і я́зви возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща. | На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. |
|
31
|
31
|
| По слу́чаю же свяще́нник ні́кий схожда́ше путе́м тім, і ви́дів єго́, мимоі́де. | Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. |
|
32
|
32
|
| Та́кожде же і леви́т, бив на том мі́сті, прише́д і ви́дів, мимоі́де. | Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. |
|
33
|
33
|
| Самаря́нин же ні́кто гряди́й, при́йде над него́, і ви́дів єго́, милосе́рдова; | Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; |
|
34
|
34
|
| і присту́пль обв'яза́ стру́пи єго́, возлива́я ма́сло і вино́: всади́в же єго́ на свой скот, приведе́ єго́ в гости́нницю, і приліжа́ єму́; | і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; |
|
35
|
35
|
| і нау́трія ізше́д, ізе́м два сре́бреника, даде́ гости́ннику, і рече́ єму́: приліжи́ єму́; і, є́же а́ще прийждиве́ши, аз єгда́ возвращу́ся, возда́м ті. | а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. |
|
36
|
36
|
| Кто у́бо от тіх тріє́х бли́жній мни́ттися би́ти впа́дшему в разбо́йники? | Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? |
|
37
|
37
|
| Он же рече́: сотвори́вий ми́лость с ним. Рече́ же єму́ Ісу́с: іди́ і ти твори́ та́кожде. | Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. |
|
38
|
38
|
| (Зач. 54) Бисть же ходя́щим їм, і Сам вни́де в весь ні́кую; жена́ же ні́кая і́менем Ма́рфа прия́т Єго́ в дом свой. | Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. |
|
39
|
39
|
| І сестра́ єй бі нарица́ємая Марі́я, я́же і сі́дши при ногу́ Ісу́сову, сли́шаше сло́во Єго́. | У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. |
|
40
|
40
|
| Ма́рфа же мо́лв'яше о мно́зі слу́жбі, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну м'я оста́ви служи́ти? Рци у́бо єй, да мі помо́жеть. | Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. |
|
41
|
41
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ єй: Ма́рфо, Ма́рфо, пече́шися і мо́лвиши о мно́зі, | Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. |
|
42
|
42
|
| єди́но же єсть на потре́бу; Марі́я же благу́ю часть ізбра́, я́же не оти́меться от нея́. | А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
