|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 50) І бисть внегда́ би́ти Єму́ на мі́сті ні́коєм моля́щуся, (і) я́ко преста́, рече́ ні́кий от учени́к Єго́ к Нему́: Го́споди, научи́ ни моли́тися, я́коже і Іоа́нн научи́ ученики́ своя́. | І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. |
|
2
|
2
|
| Рече́ же їм: єгда́ мо́литеся, глаго́літе: О́тче наш, і́же на небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́; да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на небесі́, і на землі́: | Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
3
|
3
|
| хліб наш насу́щний подава́й нам на всяк день | Хліб наш насущний дай нам сьогодні; |
|
4
|
4
|
| і оста́ви нам гріхи́ на́ша, і́бо і са́мі оставля́єм вся́кому должнику́ на́шему; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. | і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. |
|
5
|
5
|
| І рече́ к ним: кто от вас і́мать дру́га? і і́деть к нему́ в полу́нощі, і рече́ть єму́: дру́же, даждь мі взайм три хлі́би; | І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, |
|
6
|
6
|
| поне́же друг при́йде с пу́ті ко мні, і не і́мам чесо́ предложи́ти єму́. | бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. |
|
7
|
7
|
| І той ізвну́тр отвіща́в рече́ть: не твори́ мі труди́; уже́ две́рі затворени́ суть, і ді́ти моя́ со мно́ю на ло́жі суть; (і) не могу́ воста́в да́ти тебі́. | А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. |
|
8
|
8
|
| Глаго́лю же вам: а́ще і не дасть єму́ воста́в, зане́ друг єму́ єсть, но за безо́чство єго́, воста́в дасть єму́, єли́ка тре́буєть. | Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. |
|
9
|
9
|
| (Зач. 56) І Аз вам глаго́лю: просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам; | І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, |
|
10
|
10
|
| всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться. | бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. |
|
11
|
11
|
| Кото́раго же вас отця́ воспро́сить син хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́? Іли́ ри́би, єда́ в ри́би мі́сто змію́ пода́сть єму́? | Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? |
|
12
|
12
|
| Іли́ а́ще попро́сить яйця́, єда́ пода́сть єму́ ско́рпію? | Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? |
|
13
|
13
|
| А́ще у́бо ви злі су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, ко́льми па́че Оте́ць, і́же с небесе́, дасть Ду́ха Свята́го прося́щим у Него́? | Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 57) І бі ізгоня́ бі́са, і той бі нім; бисть же бі́су ізше́дшу, проглаго́ла німи́й; і диви́шася наро́ди. | Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. |
|
15
|
15
|
| Ні́ції же от них рі́ша: о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім, ізго́нить бі́си. | Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. |
|
16
|
16
|
| Друзі́ї же іскуша́юще, зна́менія от Него́ іска́ху с небесе́. | А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. |
|
17
|
17
|
| Он же ві́дий помишле́нія їх, рече́ їм: вся́ко ца́рство само́ в себі́ разділя́яся, запусті́єть; і дом на дом, па́даєть. | Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. |
|
18
|
18
|
| А́ще же і сатана́ сам в себі́ разділи́ся, ка́ко ста́неть ца́рство єго́, я́коже глаго́лете, о Веєльзеву́лі ізгоня́щя М'я бі́си. | Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. |
|
19
|
19
|
| А́ще же Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї бу́дуть вам судії́. | Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. |
|
20
|
20
|
| А́ще ли же о пе́рсті Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє. | Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. |
|
21
|
21
|
| Єгда́ крі́пкий вооружи́вся храни́ть свой двор, во смире́нії [в ми́рі] суть імі́нія єго́; | Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; |
|
22
|
22
|
| єгда́ же крі́плій єго́ наше́д побіди́ть єго́, все ору́жіє єго́ во́зьметь, на не́же упова́ше, і кори́сть єго́ раздає́ть. | коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 58) І́же ність со Мно́ю, на М'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть. | Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. |
|
24
|
24
|
| Єгда́ (же) нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я; і не обріта́я, глаго́леть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. | Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; |
|
25
|
25
|
| І прише́д обря́щеть ї помете́н і укра́шен; | і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. |
|
26
|
26
|
| тогда́ і́деть і по́йметь седьм други́х духо́в го́рших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бива́ють послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. | Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. |
|
27
|
27
|
| Бисть же єгда́ глаго́лаше сія́, воздви́гши ні́кая жена́ глас от наро́да, рече́ Єму́: блаже́нно чре́во носи́вшеє Тя, і сосця́, я́же єси́ ссал. | Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! |
|
28
|
28
|
| Он же рече́: ті́мже у́бо блаже́нні сли́шащіі сло́во Бо́жиє і храня́щії є. | А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 59) Наро́дом же собира́ющимся нача́т глаго́лати: род сей лука́в єсть — зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка; | Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. |
|
30
|
30
|
| я́коже бо бисть Іо́на зна́меніє Ниневи́том, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський ро́ду сему́. | Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. |
|
31
|
31
|
| Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с му́жі ро́да сего́ і осу́дить їх; я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се мно́жає Соломо́на зді́. | Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. |
|
32
|
32
|
| Му́жіє Ниневи́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять ї; я́ко покая́шася про́повідію Іо́ниною; і се мно́жає Іо́ни зді. | Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони. |
|
33
|
33
|
| Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, в скро́ві полага́єть, ні под спу́дом, но на сві́щниці, да входя́щії світ ви́дять. | Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. |
|
34
|
34
|
| (Зач. 60) Світи́льник ті́лу єсть о́ко; єгда́ у́бо о́ко твоє́ про́сто бу́деть, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть; єгда́ же лука́во бу́деть, і ті́ло твоє́ те́мно; | Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. |
|
35
|
35
|
| блюди́ у́бо, єда́ світ, і́же в тебі́, тьма єсть. | Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. |
|
36
|
36
|
| А́ще бо ті́ло твоє́ все сві́тло, не іми́й ні́кия ча́сті те́мни, бу́деть сві́тло все, я́коже єгда́ світи́льник блиста́нієм просвіща́єть тя. | Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе. |
|
37
|
37
|
| Єгда́ же глаго́лаше, моля́ше Єго́ фарисе́й ні́кий, да обі́дуєть у него́; вшед же возлеже́. | Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. |
|
38
|
38
|
| Фарисе́й же ви́дів диви́ся, я́ко не пре́жде крести́ся [не пе́рвіє уми́ся] пре́жде обі́да. | Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. |
|
39
|
39
|
| Рече́ же Госпо́дь к нему́: ни́ні ви, фарисе́є, вні́шняя сткля́ниці і блю́да очища́єте, вну́треннєє же ва́ше по́лно грабле́нія єсть і лука́вства. | Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. |
|
40
|
40
|
| Безу́мнії, не І́же ли сотвори́ вні́шнєє, і вну́треннєє сотвори́л єсть? | Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? |
|
41
|
41
|
| Оба́че от су́щих даді́те ми́лостині; і се вся чи́ста вам бу́дуть. | Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. |
|
42
|
42
|
| (Зач. 61) Но го́ре вам фарисе́йом, я́ко одеся́тствуєте от м'я́тви, і пига́на, і вся́каго зе́лія, і мимохо́дите суд і любо́в Бо́жию; сія́ подоба́ше сотвори́ти, і о́ніх не оставля́ти. | Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. |
|
43
|
43
|
| Го́ре вам, фарисе́йом, я́ко лю́бите предсіда́нія на со́нмищех і цілова́нія на то́ржищих. | Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. |
|
44
|
44
|
| Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би неві́домі, і челові́ци ходя́щії верху́ не ві́дять. | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. |
|
45
|
45
|
| Отвіща́в же ні́кий от зако́нник рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, і нам досажда́єши. | На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. |
|
46
|
46
|
| Он же рече́: і вам зако́нником го́ре, я́ко накла́даєте на челові́ки бремена́ не удо́б носи́ма, і са́мі єди́нім персто́м ва́шим не прикаса́єтеся бремене́м. | Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. |
|
47
|
47
|
| (Зач. 62) Го́ре вам, я́ко зи́ждете гро́би проро́к, отці́ же ва́ші ізби́ша їх. | Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: |
|
48
|
48
|
| У́бо свиді́тельствуєте і соблаговолі́те діло́м оте́ць ва́ших; я́ко ті́ї у́бо ізби́ша їх, ви же зи́ждете їх гро́би. | цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. |
|
49
|
49
|
| Сего́ ра́ди і прему́рость Бо́жия рече́: послю́ в них [к ним] проро́ки і апо́столи, і от них убію́ть і ізжену́ть; | Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. |
|
50
|
50
|
| да взи́щеться кров всіх проро́к, пролива́ємая от сложе́нія ми́ра, от ро́да сего́, | Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, |
|
51
|
51
|
| от кро́ве А́веля да́же до кро́ве Заха́рії, поги́бшаго ме́жду олтаре́м і хра́мом; єй, глаго́лю вам, взи́щеться от ро́да сего́. | від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. |
|
52
|
52
|
| Го́ре вам, зако́нником, я́ко взя́сте ключ разумі́нія: са́мі не внидо́сте, і входя́щим возбрани́сте. | Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. |
|
53
|
53
|
| Глаго́лющу же Єму́ сія́ к ним, нача́ша кни́жници і фарисе́є бі́дні [зіло́] гні́ватися Нань і преста́ти [вопроша́ти] Єго́ о мно́зі, | Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, |
|
54
|
54
|
| ла́юще Єго́ [наві́тующе Нань], і́щуще улови́ти ні́что от уст Єго́, да Нань возглаго́лють. | підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його. |