|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 12) Ісу́с же іспо́лнь Ду́ха Свя́та возврати́ся от Іорда́на; і ведя́шеся Ду́хом в пусти́ню,
|
Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю.
|
|
2
|
2
|
|
дній чети́ридесять іскуша́єм от дия́вола; і не ясть нічесо́же во дні ти́я; і сконча́вшимся їм, посліди́ взалка́.
|
Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.
|
|
3
|
3
|
|
І рече́ Єму́ дия́вол: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци ка́меневи сему́, да бу́деть хліб.
|
І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
|
|
4
|
4
|
|
І отвіща́ Ісу́с к нему́, глаго́ля: пи́сано єсть, я́ко не о хлі́бі єди́ном жив бу́деть челові́к, но о вся́ком глаго́лі Бо́жиї.
|
Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
|
|
5
|
5
|
|
І возве́д Єго́ дия́вол на гору́ високу́, показа́ Єму́ вся ца́рствія вселе́нния в ча́сі [черті́] вре́менні.
|
І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить.
|
|
6
|
6
|
|
І рече́ Єму́ дия́вол: Тебі́ дам власть сію́ всю і сла́ву їх, я́ко мні предана́ єсть, і, єму́же а́ще хощу́, дам ю;
|
І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її.
|
|
7
|
7
|
|
Ти у́бо а́ще поклони́шися пре́до мно́ю, бу́дуть Тебі́ вся.
|
Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
|
|
8
|
8
|
|
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано єсть: поклони́шися Го́споду Бо́гу твоєму́, і Тому́ єди́ному послу́жиши.
|
Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
|
|
9
|
9
|
|
І веде́ Єго́ во Ієрусали́м, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім, і рече́ Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися отсю́ду до́лу;
|
І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз.
|
|
10
|
10
|
|
пи́сано бо єсть, я́ко А́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ сохрани́ти Тя;
|
Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
|
|
11
|
11
|
|
і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
|
і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
|
|
12
|
12
|
|
І отвіща́в рече́ єму́ Ісу́с, я́ко рече́но єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
|
Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого.
|
|
13
|
13
|
|
І сконча́в все іскуше́ніє дия́вол, оти́де от Него́ до вре́мене.
|
І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
|
|
14
|
14
|
|
І возврати́ся Ісу́с в си́лі духо́вній в Галиле́ю; і вість ізи́де по всей страні́ о Нем.
|
І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
|
|
15
|
15
|
|
І Той уча́ше на со́нмищих їх, сла́вим всі́ми.
|
Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
|
|
16
|
16
|
|
(Зач. 13) І при́йде в Назаре́т, іді́же бі воспита́н; і вни́де, по оби́чаю Своєму́, в день субо́тний в со́нмище, і воста́ чести́.
|
І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати.
|
|
17
|
17
|
|
І да́ша Єму́ кни́гу Іса́ї проро́ка; і разгну́в кни́гу, обрі́те мі́сто, іді́же бі напи́сано:
|
Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
|
|
18
|
18
|
|
Дух Госпо́день на Мні; Єго́же ра́ди пома́за М'я благовісти́ти ни́щим, посла́ М'я ісціли́ти сокруше́нния се́рдцем, пропові́дати пліне́нним отпуще́ніє і сліпи́м прозрі́ніє, отпусти́ти сокруше́нния во отра́ду,
|
Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
|
|
19
|
19
|
|
пропові́дати лі́то Госпо́днє прия́тно.
|
проповідувати літо Господнє сприятливе.
|
|
20
|
20
|
|
І согну́в кни́гу, отда́в слузі́, сі́де; і всім в со́нмищі о́чі бі́ху зря́ще Нань.
|
І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.
|
|
21
|
21
|
|
І нача́т глаго́лати к ним, я́ко днесь сби́сться писа́ніє сіє́ во у́шію ва́шею.
|
І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
|
|
22
|
22
|
|
І всі свиді́тельствоваху Єму́, (Зач. 14) і дивля́хуся о словесі́х благода́ті, ісходя́щих із уст Єго́, і глаго́лаху: не Сей ли єсть Син Іо́сифов?
|
І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
|
|
23
|
23
|
|
І рече́ к ним: вся́ко рече́те Мі при́тчу сію́: врачу́, ісціли́ся Сам, єли́ка сли́шахом би́вшая в Капернау́мі, сотвори́ і зді во оте́чествії Своє́м.
|
Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
|
|
24
|
24
|
|
Рече́ же: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ні кото́рий проро́к прия́тен єсть во оте́чествії своє́м;
|
І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
|
|
25
|
25
|
|
поі́стинні же глаго́лю вам: мно́гі вдови́ці бі́ша во дні Іліїни́ во Ізра́їлі, єгда́ заключи́ся не́бо три лі́та і мі́сяць шесть, я́ко бисть глад вели́к по всей землі́;
|
По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
|
|
26
|
26
|
|
і ні ко єди́ной їх по́слан бисть Ілія́, то́кмо в Саре́пту Сидо́нськую к жені́ вдови́ці.
|
і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
|
|
27
|
27
|
|
І мно́зі прокаже́нні бі́ху при Єліссе́ї проро́ці во Ізра́їлі; і ні єди́н же от них очи́стися, то́кмо Неєма́н Сиріяни́н.
|
І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
|
|
28
|
28
|
|
І іспо́лнишася всі я́рости в со́нмищі, сли́шавшії сія́;
|
І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
|
|
29
|
29
|
|
і воста́вше ізгна́ша Єго́ вон із гра́да, і ведо́ша Єго́ до верху́ гори́, на не́йже град їх со́здан бя́ше, да би́ша Єго́ низри́нули;
|
І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його.
|
|
30
|
30
|
|
Он же проше́д посреді́ їх, ідя́ше.
|
Він же, пройшовши серед них, відійшов.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 15) І сни́де в Капернау́м, град Галиле́йський; і бі учя́ їх в субо́ти.
|
І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах.
|
|
32
|
32
|
|
І ужаса́хуся о уче́нії Єго́, я́ко со вла́стію бі сло́во Єго́.
|
І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу.
|
|
33
|
33
|
|
І в со́нмищі бі челові́к іми́й ду́ха бі́са нечи́ста, і возопи́ гла́сом ве́ліїм,
|
Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
|
|
34
|
34
|
|
глаго́ля: оста́ви, что нам і Тебі́, Ісу́се Назаря́нине, прише́л єси́ погуби́ти нас; вім Тя, кто єси́, Святи́й Бо́жий.
|
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
|
|
35
|
35
|
|
І запрети́ єму́ Ісу́с, глаго́ля: премолчи́ і ізи́ди із него́. І пове́рг єго́ біс посреді́, ізи́де із него́, ніка́коже вреди́в єго́.
|
Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.
|
|
36
|
36
|
|
І бисть у́жас на всіх, і стяза́хуся, друг ко дру́гу глаго́люще: что сло́во сіє́, я́ко вла́стію і си́лою вели́ть нечи́стим духово́м, і ісхо́дять?
|
І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
|
|
37
|
37
|
|
(Зач. 16) І ісхожда́ше глас о Нем во вся́ко мі́сто страни́.
|
І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
|
|
38
|
38
|
|
Воста́в же із со́нмища, вни́де в дом Си́монов; те́ща же Си́монова бі одержи́ма огне́м ве́ліїм; і моли́ша Єго́ о ней.
|
Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї.
|
|
39
|
39
|
|
І став над не́ю, запрети́ огню́, і оста́ви ю; а́біє же воста́вши служа́ше їм.
|
Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм.
|
|
40
|
40
|
|
Заходя́щу же со́лнцю, всі, єли́ці імі́яху боля́щия неду́ги разли́чними, привожда́ху їх к Нему́; Он же на єди́наго коєго́ждо їх ру́ці возло́ж, ісціля́ше їх.
|
Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
|
|
41
|
41
|
|
Ісхожда́ху же і бі́си от мно́гих, вопію́ще і глаго́люще, я́ко Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий. І запреща́я не дая́ше їм глаго́лати, я́ко ві́дяху Христа́ Самаго́ су́ща.
|
Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
|
|
42
|
42
|
|
Би́вшу же дні, ізше́д іде́ в пу́сто мі́сто; і наро́ди іска́ху Єго́, і прийдо́ша к Нему́, і удержава́ху Єго́, да би не отше́л от них.
|
А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них.
|
|
43
|
43
|
|
Он же рече́ к ним: я́ко і други́м градово́м благовісти́ти Мі подоба́єть Ца́рствіє Бо́жиє, я́ко на се по́слан єсьм.
|
Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
|
|
44
|
44
|
|
І бі пропові́дая на со́нмищих Галиле́йських.
|
І проповідував у синагогах галилейських.
|
