|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 5) Бисть же во дні ти́я, ізи́де повелі́ніє от ке́саря А́вгуста написа́ти всю вселе́нную. | У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. |
|
2
|
2
|
| Сіє́ написа́ніє пе́рвоє бисть владя́щу Сирі́єю Кирині́ю. | Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. |
|
3
|
3
|
| І ідя́ху всі написа́тися, ко́ждо во свой град. | І всі йшли записатися, кожен до свого міста. |
|
4
|
4
|
| Взи́де же і Іо́сиф от Галиле́ї, із гра́да Назаре́та, во Іуде́ю, во град Дави́дов, і́же нарица́ється Вифлеє́м, зане́ би́ти єму́ от до́му і оте́чества Дави́дова, | Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, |
|
5
|
5
|
| написа́тися с Марі́єю обруче́ною єму́ жено́ю, су́щею непра́здною. | записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. |
|
6
|
6
|
| Бисть же, єгда́ би́ста та́мо, іспо́лнишася дні́є роди́ти Єй; | Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; |
|
7
|
7
|
| і роди́ Си́на Своєго́ Пе́рвенця, і пови́т Єго́, і положи́ Єго́ в я́слех, зане́ не бі їм мі́ста во оби́телі. | І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці. |
|
8
|
8
|
| І па́стиріє бі́ху в то́йже страні́, бдя́ще і стрегу́ще стра́жу нощну́ю о ста́ді своє́м. | У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. |
|
9
|
9
|
| І се А́нгел Госпо́день ста в них, і сла́ва Госпо́дня осія́ їх; і убоя́шася стра́хом ве́ліїм. | Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. |
|
10
|
10
|
| І рече́ їм А́нгел: не бо́йтеся; се бо благовіству́ю вам ра́дость ве́лію, я́же бу́деть всім лю́дем; | І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. |
|
11
|
11
|
| я́ко роди́ся вам днесь Спас, І́же єсть Христо́с Госпо́дь, во гра́ді Дави́дові; | Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. |
|
12
|
12
|
| і се вам зна́меніє: обря́щете Младе́нця пови́та, лежа́ща в я́слех. | І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. |
|
13
|
13
|
| І внеза́пу бисть со А́нгелом мно́жество вой небе́сних, хва́лящих Бо́га і глаго́лющих: | І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: |
|
14
|
14
|
| сла́ва в ви́шніх Бо́гу, і на землі́ мир, во челові́ціх благоволе́ніє. | слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! |
|
15
|
15
|
| І бисть, я́ко отидо́ша от них на не́бо А́нгели, і челові́ци па́стиріє рі́ша друг ко дру́гу: пре́йдем до Вифлеє́ма і ви́дім глаго́л сей би́вший, єго́же Госпо́дь сказа́ нам. | І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. |
|
16
|
16
|
| І прийдо́ша поспі́шшеся, і обріто́ша Маріа́м же і Іо́сифа, і Младе́нця лежа́ща во я́слех. | І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. |
|
17
|
17
|
| Ви́дівше же сказа́ша о глаго́лі глаго́ланнім їм о Отроча́ті Сем. | Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. |
|
18
|
18
|
| І всі сли́шавшії диви́шася о глаго́ланних от па́стирей к ним. | І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. |
|
19
|
19
|
| Маріа́м же соблюда́ше вся глаго́ли сія́, слага́ющи в се́рдці Своє́м. | А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 6) І возврати́шася па́стиріє, сла́в’яще і хва́ляще Бо́га о всіх, я́же сли́шаша і ви́діша, я́коже глаго́лано бисть к ним. | Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм. |
|
21
|
21
|
| І єгда́ іспо́лнишася осьм дній, да обрі́жуть Єго́, і нареко́ша і́м'я Єму́ Ісу́с, нарече́нноє А́нгелом пре́жде да́же не зача́тся во чре́ві. | А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі. |
|
22
|
22
|
| І єгда́ іспо́лнишася дні́є очище́нія єю́, по зако́ну Моїсе́йову, (Зач. 7) вознесо́ста Єго́ во Ієрусали́м, поста́вити Єго́ пред Го́сподем, | І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, |
|
23
|
23
|
| я́коже єсть пи́сано в зако́ні Госпо́дні: я́ко всяк младе́нець му́жеська по́лу, разверза́я ложесна́, свя́то Го́сподеві нарече́ться; | як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. |
|
24
|
24
|
| і є́же да́ти же́ртву, по рече́нному в зако́ні Госпо́дні, два го́рличища іли́ два птенця́ голуби́на. | І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. |
|
25
|
25
|
| (Зач. 8) І се бі челові́к во Ієрусали́мі, єму́же і́м'я Симео́н; і челові́к сей пра́веден і благочи́сти́в, ча́я уті́хи Ізра́їлеви; і Дух бі Свят в нем. | Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. |
|
26
|
26
|
| І бі єму́ обі́щано Ду́хом Святи́м, не ви́діти сме́рти, пре́жде да́же не ви́дить Христа́ Госпо́дня. | Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. |
|
27
|
27
|
| І при́йде Ду́хом в це́рков. І єгда́ введо́ста роди́теля Отроча́ Ісу́са, сотвори́ти ї́ма по оби́чаю зако́нному о Нем, | І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, |
|
28
|
28
|
| і той приє́м Єго́ на руку́ своє́ю, і благослови́ Бо́га, і рече́: | він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: |
|
29
|
29
|
| ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́, с ми́ром, | нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, |
|
30
|
30
|
| я́ко ви́дісті о́чі мої́ спасе́ніє Твоє́, | бо бачили очі мої спасіння Твоє, |
|
31
|
31
|
| є́же єси́ уго́товал пред лице́м всіх люде́й, | яке Ти приготував перед лицем усіх народів, |
|
32
|
32
|
| світ во открове́ніє язи́ком, і сла́ву люде́й Твої́х Ізра́їля. | світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. |
|
33
|
33
|
| І бі Іо́сиф і Ма́ти Єго́ чудя́щася о глаго́лемих о Нем. | Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. |
|
34
|
34
|
| І благослови́ я Симео́н, і рече́ к Марі́ї, Ма́тері Єго́: се лежи́ть Сей на паде́ніє і на воста́ніє мно́гим во Ізра́їлі, і в зна́меніє пререка́ємо, — | І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — |
|
35
|
35
|
| і Тебі́ же Само́й ду́шу про́йдеть ору́жіє, — я́ко да откри́ються от мно́гих серде́ць помишле́нія. | і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. |
|
36
|
36
|
| І бі А́нна проро́чиця, дщи Фану́їлева, от колі́на Аси́рова, сія́ заматорі́вши во днех мно́зіх, жи́вши с му́жем седьм літ от ді́вства своєго́; | Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; |
|
37
|
37
|
| і та вдова́ я́ко літ о́сьмдесят і чети́ре, я́же не отхожда́ше от це́ркве, посто́м і моли́твами служа́щи день і нощ. | вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. |
|
38
|
38
|
| І та в той час приста́вши іспові́дашеся Го́сподеві, і глаго́лаше о Нем всім ча́ющим ізбавле́нія во Ієрусали́мі. | Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. |
|
39
|
39
|
| І я́ко сконча́шася вся по зако́ну Госпо́дню, возврати́шася в Галиле́ю, во град свой Назаре́т. | І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. |
|
40
|
40
|
| Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, ісполня́яся прему́дрости, і благода́ть Бо́жия бі на Нем. | Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. |
|
41
|
41
|
| І хожда́ста роди́теля Єго́ на вся́ко лі́то во Ієрусали́м в пра́здник Па́схи. | Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. |
|
42
|
42
|
| І єгда́ бисть двоюна́десяти лі́ту, восходя́щим їм во Ієрусали́м по оби́чаю пра́здника, | І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. |
|
43
|
43
|
| і сконча́вшим дні, і возвраща́ющимся їм, оста́ О́трок Ісу́с во Ієрусали́мі; і не разумі́ Іо́сиф і Ма́ти Єго́; | Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. |
|
44
|
44
|
| мні́вша же Єго́ в дружи́ні су́ща, преідо́ста дне путь, і іска́ста Єго́ во сро́дниціх і в зна́ємих; | Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. |
|
45
|
45
|
| і не обрі́тша Єго́, возврати́стася во Ієрусали́м, взиска́юща Єго́. | І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. |
|
46
|
46
|
| І бисть по тріє́х днех, обріто́ста Єго́ в це́ркві, сідя́щаго посреді́ учи́телей, і послу́шающаго їх, і вопроша́ющаго їх; | Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; |
|
47
|
47
|
| ужаса́хуся же всі послу́шающії Єго́ о ра́зумі і о отві́тіх Єго́. | усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. |
|
48
|
48
|
| І ви́дівша Єго́, диви́стася; і к Нему́ Ма́ти Єго́ рече́: Ча́до, что сотвори́ на́ма та́ко? Се оте́ць Твой і Аз боля́ща іска́хома Тебе́. | І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. |
|
49
|
49
|
| І рече́ к ни́ма: что я́ко іска́ста Мене́? Не ві́ста ли, я́ко в тіх, я́же Отця́ Моєго́, досто́їть би́ти Мі? | Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? |
|
50
|
50
|
| І та не разумі́ста глаго́ла, єго́же глаго́ла Ї́ма. | Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. |
|
51
|
51
|
| І сни́де с ни́ма, і при́йде в Назаре́т; і бі повину́яся ї́ма. І Ма́ти Єго́ соблюда́ше вся глаго́ли сія́ в се́рдці Своє́м. | І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. |
|
52
|
52
|
| І Ісу́с преспіва́ше прему́дростію і во́зрастом і благода́тію у Бо́га і челові́к. | Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей. |