|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х, | Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, |
|
2
|
2
|
| я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́; | як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, |
|
3
|
3
|
| ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле, | то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, |
|
4
|
4
|
| да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє. | щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. |
|
5
|
5
|
| (Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т. | У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. |
|
6
|
6
|
| Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна. | Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. |
|
7
|
7
|
| І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста. | У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. |
|
8
|
8
|
| Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом, | Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, |
|
9
|
9
|
| по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню, | за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, |
|
10
|
10
|
| і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма; | а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. |
|
11
|
11
|
| яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго; | Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. |
|
12
|
12
|
| і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань. | Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. |
|
13
|
13
|
| Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн. | Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; |
|
14
|
14
|
| І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються. | і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, |
|
15
|
15
|
| Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́; | бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. |
|
16
|
16
|
| і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх. | І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. |
|
17
|
17
|
| І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни. | І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. |
|
18
|
18
|
| І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х. | І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. |
|
19
|
19
|
| І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́; | Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. |
|
20
|
20
|
| і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́. | І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. |
|
21
|
21
|
| І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві. | Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. |
|
22
|
22
|
| Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім. | Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. |
|
23
|
23
|
| І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой. | А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи: | Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: |
|
25
|
25
|
| я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх. | так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. |
|
26
|
26
|
| В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т, | Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, |
|
27
|
27
|
| к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м. | до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. |
|
28
|
28
|
| І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х. | Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. |
|
29
|
29
|
| Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́. | Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. |
|
30
|
30
|
| І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га. | І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. |
|
31
|
31
|
| І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с. | І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. |
|
32
|
32
|
| Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́; | Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. |
|
33
|
33
|
| і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́. | І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. |
|
34
|
34
|
| Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю? | Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? |
|
35
|
35
|
| І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий: | Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. |
|
36
|
36
|
| і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди; | Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, |
|
37
|
37
|
| я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л. | бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. |
|
38
|
38
|
| Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел. | Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. |
|
39
|
39
|
| (Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов; | Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, |
|
40
|
40
|
| і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т. | і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. |
|
41
|
41
|
| І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т, | Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. |
|
42
|
42
|
| і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́! | І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! |
|
43
|
43
|
| І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні? | І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? |
|
44
|
44
|
| Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м. | Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. |
|
45
|
45
|
| І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода. | Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. |
|
46
|
46
|
| І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода, | І сказала Марія: величає душа Моя Господа, |
|
47
|
47
|
| і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спасі Моє́м; | і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, |
|
48
|
48
|
| я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди; | бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. |
|
49
|
49
|
| я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́; | Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. |
|
50
|
50
|
| і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́; | І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. |
|
51
|
51
|
| сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх; | Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; |
|
52
|
52
|
| низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния; | скинув сильних з престолів і підніс смиренних; |
|
53
|
53
|
| а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи. | голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. |
|
54
|
54
|
| Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости, | Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, |
|
55
|
55
|
| я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка. | як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. |
|
56
|
56
|
| Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Cвой. | Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. |
|
57
|
57
|
| Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на. | Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. |
|
58
|
58
|
| І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю. | І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. |
|
59
|
59
|
| І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію. | І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. |
|
60
|
60
|
| І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн. | На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. |
|
61
|
61
|
| І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім. | І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. |
|
62
|
62
|
| І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є. | І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. |
|
63
|
63
|
| І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі. | Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. |
|
64
|
64
|
| Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га. | І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. |
|
65
|
65
|
| І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї. | І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. |
|
66
|
66
|
| І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним. | Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. |
|
67
|
67
|
| І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля: | І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: |
|
68
|
68
|
| благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м; | благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. |
|
69
|
69
|
| і воздви́же рог спаcе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́; | І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, |
|
70
|
70
|
| я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́, | як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, |
|
71
|
71
|
| спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас; | що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; |
|
72
|
72
|
| сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой — | сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — |
|
73
|
73
|
| кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам, | дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, |
|
74
|
74
|
| без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся, | щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, |
|
75
|
75
|
| служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего. | безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. |
|
76
|
76
|
| І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́, | І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. |
|
77
|
77
|
| да́ти ра́зум спаcе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх, | Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, |
|
78
|
78
|
| милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше, | з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, |
|
79
|
79
|
| просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен. | просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. |
|
80
|
80
|
| Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю. | Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
