|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
| І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали за ним, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Фаран. | И# ќмре самуи1лъ, и3 собрaшасz вeсь ї}ль, и3 плaкашасz є3гw2, и3 погреб0ша є3го2 въ д0му є3гw2 во ґрмаfeмэ. И# востA давjдъ, и3 сни1де въ пустhню маHню. |
|
2
|
2
|
| Був хтось у Маоні, а маєток його на Кармилі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тисяча кіз; і був він на стрижці овець своїх на Кармилі. | И# бЁ человёкъ въ маHнэ и3 стадA є3гw2 на карми1лэ, и3 человёкъ вели1къ ѕэлw2: и3 семY nвeцъ три2 тhсzщы и3 к0зъ тhсzща: и3 бhсть є3гдA стрижaше стадA сво‰ на карми1лэ: |
|
3
|
3
|
| Ім’я чоловіка того — Навал, а ім’я дружини його — Авигея; ця жінка була дуже розумна і красива лицем, а він — людина жорстока і зла норовом; він був з роду Халева. | и4мz же человёку навaлъ и3 и4мz женЁ є3гw2 ґвігeа: и3 женA є3гw2 благA смhсломъ и3 добрA вз0ромъ ѕэлw2, мyжъ же є3S человёкъ жeстокъ и3 лукaвъ въ начинaніихъ и3 человёкъ ѕвэронрaвенъ. |
|
4
|
4
|
| І почув Давид у пустелі, що Навал стриже [на Кармилі] овець своїх. | И# ўслhша давjдъ въ пустhни, ћкw стрижeтъ навaлъ на карми1лэ стадA сво‰. |
|
5
|
5
|
| І послав Давид десять отроків, і сказав Давид отрокам: підніміться на Кармил і підіть до Навала, і вітайте його від мого імені, | И# послA давjдъ дeсzть nтрокHвъ и3 речE nтрокHмъ: взhдите на карми1лъ и3 и3ди1те къ навaлу и3 вопроси1те є3го2 и4менемъ мои1мъ съ ми1ромъ, |
|
6
|
6
|
| і скажіть так: «[здрастуй,] мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму; | и3 рцhте сі‰: здрaвъ ли є3си2 ты2 и3 д0мъ тв0й, и3 вс‰ тво‰ здрaва ли сyть; |
|
7
|
7
|
| нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі; | и3 нн7э сE, ўслhшахъ, ћкw стригyтъ тебЁ нн7э пастуси2 твои2, и5же бёша съ нaми въ пустhни, и3 не возбрани1хомъ и5мъ, и3 не повелёхомъ и5мъ ничесHже во вс‰ дни6, є3гдA бёша на карми1лэ: |
|
8
|
8
|
| запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя». | вопроси2 nтрокHвъ твои1хъ и3 возвэстsтъ ти2: и3 да њбрsщутъ џтроцы твои2 благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, ћкw въ дeнь блaгъ пріид0хомъ: дaждь u5бо нн7э є4же њбрsщетъ рукA твоS nтрокHмъ твои6мъ и3 сhну твоемY давjду. |
|
9
|
9
|
| І пішли люди Давидові, і сказали Навалові від імені Давида всі ці слова, і замовкли. | И# пріид0ша џтроцы давjдwвы и3 глаг0лаша словесA сі‰ къ навaлу, по всBмъ глаг0лwмъ си6мъ и4менемъ давjдовымъ. |
|
10
|
10
|
| І [підхопився] Навал, [і] відповів слугам Давидовим, і сказав: хто такий Давид, і хто такий син Ієссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх; | И# возскочи2 навaлъ и3 tвэщA nтрокHмъ давjдwвымъ и3 речE: кто2 давjдъ; и3 кто2 сhнъ їессeовъ; днeсь ўмн0жени сyть раби2 tходsще кjйждо t лицA господи1на своегw2: |
|
11
|
11
|
| невже мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони? | и3 возмy ли хлёбы мо‰ и3 віно2 моE и3 закл†наz мо‰, ±же заклaхъ стригyщымъ мо‰ џвцы, и3 дaмъ ли w4наz мужє1мъ, и4хже не вёмъ tкyду сyть; |
|
12
|
12
|
| І пішли назад люди Давида своїм шляхом і повернулися, і прийшли і переказали йому всі слова ці. | И# возврати1шасz џтроцы давjдwвы путeмъ свои1мъ, и3 возврaщшесz пріид0ша и3 возвэсти1ша давjду по глаг0лwмъ си6мъ. |
|
13
|
13
|
| Тоді Давид сказав людям своїм: опережіться кожен мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався і сам Давид своїм мечем, і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі. | И# речE давjдъ мужє1мъ свои6мъ: препоsшитесz кjйждо nрyжіемъ свои1мъ. И# препоsсашасz nрyжіемъ свои1мъ, и3 сaмъ давjдъ препоsсасz мечeмъ свои1мъ, и3 и3д0ша в8слёдъ давjда, ћкw четhреста мужeй, ґ двёсти и4хъ њстaшасz ў сосyдwвъ. |
|
14
|
14
|
| Авигею ж, дружину Навала, сповістив один із слуг, сказавши: ось, Давид послав з пустелі послів вітати нашого господаря, але він обійшовся з ними грубо; | И# ґвігeи женЁ навaловэ повёда є3ди1нъ џтрокъ, глаг0лz: сE, присылA давjдъ послы2 t пустhни благослови1ти господи1на нaшего, џнъ же tврати1сz t ни1хъ: |
|
15
|
15
|
| а ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі; | мyжіе же блaзи (бёша) нaмъ ѕэлw2, не возбранsху нaмъ, нижE повелэвaху нaмъ что2 во вс‰ дни6, въ нsже бёхомъ съ ни1ми: |
|
16
|
16
|
| вони були для нас огорожею і вдень і вночі весь час, коли ми пасли стада поблизу них; | и3 сyщымъ нaмъ на селЁ, ѓки стэнA бёша w4крестъ нaсъ, и3 въ нощи2 и3 во дни2, по вс‰ дни6 въ нsже бёхомъ съ ни1ми пасyще стадA: |
|
17
|
17
|
| отже, подумай і подивися, що робити; бо неминуче загрожує лихо господареві нашому і всьому дому його, а він — людина зла, не можна говорити з ним. | и3 нн7э разумёй и3 ви1ждь ты2, что2 сотвори1ши, ћкw соверши1сz ѕл0ба на господи1на нaшего и3 на д0мъ є3гw2, и3 сeй сhнъ губи1тель, и3 не возм0жно глаг0лати къ немY. |
|
18
|
18
|
| Тоді Авигея поспішно взяла двісті хлібів, і два міхи з вином, і п’ять овець приготованих, і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок ізюму, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів, | И# потщaсz ґвігeа, и3 взS двёсти хлёбwвъ и3 двA сос{да вінA и3 пsть nвeцъ ўстр0еныхъ и3 пsть мёръ муки2 чи1стыz и3 к0шницу гр0здіz и3 двёсти вsзаницъ см0квей, и3 возложи2 на nслsта, |
|
19
|
19
|
| і сказала слугам своїм: ідіть переді мною, ось, я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові нічого не сказала. | и3 речE ко nтрокHмъ свои6мъ: поиди1те предо мн0ю, и3 сE, ѓзъ в8слёдъ вaсъ и3дY. Мyжу же своемY не возвэсти2. |
|
20
|
20
|
| Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по звивинах гори, ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона зустрілася з ними. | И# бhсть, всёдшей є4й на nсли1цу и3 сходsщей въ подг0ріе, и3 сE, давjдъ и3 мyжіе є3гw2 и3дsху сопроти1ву є3S, и3 срёте и5хъ. |
|
21
|
21
|
| І Давид сказав: так, марно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому; він платить мені злом за добро; | И# речE давjдъ: вои1стинну всyе вс‰ навaлwва сохрани1хъ въ пустhни, и3 ничес0же повелёхъ взsти t всёхъ ±же є3гw2, и3 воздадe ми ѕл†z за благ†z: |
|
22
|
22
|
| нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни. | сі‰ да сотвори1тъ бGъ давjду и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще до ќтра њстaвлю t всёхъ навaловыхъ дaже до мочaщагwсz къ стэнЁ. |
|
23
|
23
|
| Коли Авигея побачила Давида, то поспішила зійти з осла й упала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі; | И# ўви1дэ ґвігeа давjда, и3 потщaсz и3 скочи2 со nслsте, и3 падE пред8 давjдомъ на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY до земли2, |
|
24
|
24
|
| й упала до ніг його і сказала: на мені гріх, господарю мій; дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї. | и3 падE на н0ги є3гw2 и3 речE: во мнЁ, господи1не м0й, непрaвда моS: да глаг0летъ нн7э рабA твоS во ќшы твои2, и3 послyшай словeсъ рабы2 твоеS: |
|
25
|
25
|
| Нехай господар мій не звертає уваги на цю злу людину, на Навала; тому що яке ім’я його, такий і він. Навала — ім’я його, і безумство його з ним*. А я, раба твоя, не бачила слуг господаря мого, яких ти посилав. | да не возложи1тъ нн7э господи1нъ м0й сeрдца своегw2 на человёка ги1белнаго сего2, ћкw по и4мени своемY т0й є4сть: навaлъ и4мz є3мY, и3 безyміе съ ни1мъ: ѓзъ же рабA твоS не ви1дэхъ nтрокHвъ господи1на моегw2, и5хже послaлъ є3си2: |
|
26
|
26
|
| І нині, господарю мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь не попустить тобі йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти, і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти господаря мого. | и3 нн7э, господи1не м0й, жи1въ гDь и3 живA душA твоS, ћкоже возбрани2 тебЁ гDь є4же не пріити2 на кр0вь непови1нну и3 спасти2 тебЁ рyку твою2: и3 нн7э да бyдутъ ћкоже навaлъ врази2 твои2 и3 и4щущіи господи1ну моемY ѕлA: |
|
27
|
27
|
| Ось ці дари, що принесла раба твоя господареві моєму, щоб дати їх отрокам, які служать господареві моєму. | и3 нн7э возми2 благословeніе сіE, є4же принесE рабA твоS господи1ну моемY, и3 дaждь nтрокHмъ предстоsщымъ господи1ну моемY: |
|
28
|
28
|
| Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує господарю моєму дім міцний, бо війни Господні веде господар мій, і зло не прийде до тебе в усе життя твоє. | tими2 нн7э непрaвду рабы2 твоеS, ћкw творS сотвори1тъ гDь д0мъ вёренъ господи1ну моемY, ћкw на брaни господи1на моегw2 гDь споб0ретъ, и3 ѕл0ба не њбрsщетсz въ тебЁ никогдaже: |
|
29
|
29
|
| Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа господаря мого буде зав’язана у вузлі життя Господа Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він немов пращею. | и3 ѓще востaнетъ человёкъ гонsй тS и3 и3щaй души2 твоеS, и3 бyдетъ душA господи1на моегw2 привsзана соyзомъ жи1зни ў гDа бGа, и3 дyшу врагHвъ твои1хъ порази1ши прaщею посредЁ прaщи: |
|
30
|
30
|
| І коли зробить Господь господареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і поставить тебе вождем над Ізраїлем, | и3 бyдетъ є3гдA сотвори1тъ гDь господи1ну моемY вс‰, є3ли6ка гlаше благ†z њ тебЁ, и3 повели1тъ тебЁ гDь (бhти) вождeмъ во ї}ли, |
|
31
|
31
|
| то не буде це для серця господаря мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив марно крові і зберіг себе від помсти. І Господь облагодіє господаря мого, і згадаєш рабу твою [і зробиш милість їй]. | и3 не бyдетъ тебЁ сіE мeрзость и3 соблaзнъ сeрдцу господи1на моегw2, є4же и3зліsти кр0вь непови1нную тyне и3 спасти2 рyку свою2 себЁ: и3 да блaго сотвори1тъ гDь господи1ну моемY, и3 воспомzнeши рабY твою2, є4же благосотвори1ти є4й. |
|
32
|
32
|
| І сказав Давид Авигеї: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який послав тебе нині назустріч мені, | И# речE давjдъ ко ґвігeи: блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, и4же послa тz днeсь на срётеніе ми2, |
|
33
|
33
|
| і благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти тепер не допустила мене йти на пролиття крові й помститися за себе. | и3 благословeнъ совётъ тв0й, и3 благословeна ты2 ўдержaвшаz мS въ дeнь сeй и3ти2 на проли1тіе кр0ве, и3 спасти1 ми рyку мою2: |
|
34
|
34
|
| Але, — живий Господь Бог Ізраїлів, Який утримав мене від вчинення зла тобі, — якби ти не поспішила і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Навалу того, хто мочиться до стіни. | nбaче жи1въ гDь бGъ ї}левъ, и4же возбрани1 ми днeсь ѕло2 сотвори1ти тебЁ: занE ѓще бы не потщaласz и3 не пришлA є3си2 на срётеніе мнЁ, тогдA рёхъ: ѓще њстaнетсz навaлу до ќтреннzгw свёта мочaщійсz къ стэнЁ. |
|
35
|
35
|
| І прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: іди з миром у дім твій; ось, я послухався голосу твого й ушанував лице твоє. | И# пріS давjдъ t рукY є3S вс‰, ±же принесE є3мY, и3 речE є4й: и3ди2 съ ми1ромъ въ д0мъ св0й: ви1ждь, послyшахъ глaса твоегw2 и3 пріsхъ лицE твоE. |
|
36
|
36
|
| І прийшла Авигея до Навала, і ось, у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку. | И# пріи1де ґвігeа къ навaлу: и3 сE, ў негw2 пи1ръ въ домY є3гw2, ћкw пи1ръ царeвъ: и3 сeрдце навaлово вeсело въ нeмъ, и3 т0й піsнъ до ѕэлA. И# не возвэсти2 ґвігeа навaлу глаг0ла ни вели1ка ни мaла до свёта ќтреннzгw. |
|
37
|
37
|
| Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь. | И# бhсть заyтра, є3гдA и3стрезви1сz навaлъ t вінA, повёда є3мY женA є3гw2 вс‰ глаг0лы сі‰, и3 ќмре сeрдце є3гw2 въ нeмъ, и3 т0й бhсть ћкw кaмень. |
|
38
|
38
|
| Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер. | И# бhсть ћкw дeсzть днjй, и3 порази2 гDь навaла, и3 ќмре. |
|
39
|
39
|
| І почув Давид, що Навал помер, і сказав: благословенний Господь, що віддав за посоромлення, нанесене мені Навалом, і раба Свого вберіг від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову. І послав Давид сказати Авигеї, що він бере її собі за дружину. | И# ўслhша давjдъ и3 речE: блгcвeнъ гDь, и4же суди2 сyдъ поношeніz моегw2 t руки2 навaли, и3 рабA своего2 ўдержA t руки2 ѕлhхъ, и3 ѕл0бу навaлю њбрати2 гDь на главY є3гw2. И# послA давjдъ и3 глаг0ла ко ґвігeи поsти ю5 себЁ въ женY. |
|
40
|
40
|
| І прийшли слуги Давидові до Авигеї на Кармил і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину. | И# пріид0ша џтроцы давjдwвы ко ґвігeи въ карми1лъ, и3 рёша є4й, глаг0люще: давjдъ послA нaсъ къ тебЁ, да тS п0йметъ себЁ въ женY. |
|
41
|
41
|
| Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: ось, раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слуг господаря мого. | И# востA и3 поклони1сz до земли2 лицeмъ и3 речE: сE, рабA твоS въ рабhню ўмывaти н0ги nтрокHмъ твои6мъ. |
|
42
|
42
|
| І зібралася Авигея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давида і стала його дружиною. | И# востA ґвігeа, и3 всёде на nслS, и3 пsть дэви1цъ и3дsху в8слёдъ є3S, и3 п0йде в8слёдъ nтрокHвъ давjдовыхъ, и3 бhсть є3мY въ женY. |
|
43
|
43
|
| І Ахиноаму з Ізрееля взяв Давид, і обидві вони були його дружинами. | И# ґхінаaму поsтъ давjдъ t їезраeлz, и3 бёстэ є3мY џбэ жєны2. |
|
44
|
44
|
| Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Фалтію, синові Лаїша, що з Галлима. | Саyлъ же дадE мелх0лу дщeрь свою2 женY давjдову фалтjю сhну ґмjсову и4же t р0ммы. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
