|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали. | ПреподHбнымъ же твои6мъ превели1къ бЁ свётъ: и4хже ќбw глaсъ слhшаше, w4браза же не ви1дzще, занeже ќбw и3 nни2 (тогHжде) не страдaху, ўблажaху. |
|
2
|
2
|
| А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх. | Ґ ћкw не пaкоствуютъ пред8wби1диміи, благодарsху, и3 є4же пронести1сz, благодaти молsху. |
|
3
|
3
|
| Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце. | Си1хъ рaди ст0лпъ nгнегорsщь, вождA ќбw невёдомагw путьшeствіz, с0лнце же невреди1телное любочeстнагw стрaнствованіz п0далъ є3си2. |
|
4
|
4
|
| Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону. | Дост0йни бо nни2 лиши1тисz свёта и3 блюсти1сz во тмЁ, и5же заключeныхъ стрежaху сынHвъ твои1хъ, и4миже и3мsше нетлённый зак0на свётъ вёку дaтисz. |
|
5
|
5
|
| Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді. | Совётовавшихъ же и4хъ ўбивaти младeнцы препод0бныхъ, и3 є3ди1ному tложeну чaду и3 спасeну, во њбличeніе и4хъ tsлъ є3си2 мн0жество ч†дъ, и3 кyпнw погуби1лъ є3си2 въ водЁ ѕёлнэй. |
|
6
|
6
|
| Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими. | Џнаz бо н0щь пред8увёдэна бhсть nтцє1мъ нaшымъ, да твeрдw вёдуще, и5мже клsтвамъ вёроваша, возблагодyшествуютъ. |
|
7
|
7
|
| І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів, | Воспріsто же бhсть t людjй твои1хъ спасeніе ќбw прaведныхъ, врагHвъ же и3стреблeніе: |
|
8
|
8
|
| бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав. | и4мже бо наказaлъ є3си2 супостaты нaшz, си1мъ нaсъ призвaвъ прослaвилъ є3си2. |
|
9
|
9
|
| Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали. | Сокровeннw бо жрsху препод0бніи џтроцы благи1хъ, и3 зак0нъ бжcтвенный є3диномhсліемъ завэщaша, т†zжде под0бнw, благ†z же и3 бёдствєннаz воспріимaти с™ы6мъ, nтцє1мъ ўжE предвоспэвaющымъ хвалY. |
|
10
|
10
|
| З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували. | Противогласsше же несоглaсный врагHвъ в0пль, и3 плачeвный слhшашесz глaсъ плaчущихъ младeнцєвъ. |
|
11
|
11
|
| Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем: | Под0бною же мeстію рaбъ кyпнw съ господи1номъ казнeнъ бhсть, и3 простhй человёкъ съ царeмъ т†zжде пострадA: |
|
12
|
12
|
| усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління. | є3динодyшнw же вси2 во є3ди1нэмъ и4мени смeртнэмъ мeртвыхъ и3мёzху безчи1сленныхъ: нижe бо ко погребeнію живjи бsху дов0лни, понeже во є3ди1нэмъ мгновeніи честнёйшій р0дъ и4хъ и3стреблeнъ бhсть. |
|
13
|
13
|
| І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий, | Њ всёхъ бо не вёрующе рaди чародэsній, ґ рaди пeрвенцєвъ и3стреблeніz, и3сповёдаша людjй сынHвъ б9іихъ бhти. |
|
14
|
14
|
| бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини, | Ти1хому бо молчaнію содержaщу вс‰, и3 н0щи во своeмъ течeніи преполовлsющейсz, |
|
15
|
15
|
| зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн. | всемогyщее сл0во твоE, (гDи,) съ нб7съ t пrт0лwвъ цrкихъ жeстокъ рaтникъ въ среди1ну поги1бельныz земли2 сни1де. |
|
16
|
16
|
| Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі. | Мeчь џстръ нелицемёрное повелёніе твоE носsй, и3 стaвъ и3сп0лни вс‰ смeрти: и3 небесE ќбw касaшесz, стоsше же на земли2. |
|
17
|
17
|
| Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи; | ТогдA внезaпу привидBніz ќбw снHвъ лю1тэ смути1ша и5хъ, стрaси же наид0ша нечazнни, |
|
18
|
18
|
| і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав: | и3 и4нъ и3нaмw вeрженъ є4ле жи1въ, є3sже рaди вины2 ўмирaше, њб8zвлsше: |
|
19
|
19
|
| бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло. | сHніz бо, смути1вше и5хъ, сіE предвозвэсти1ша: да не вёдzще, є3гHже рaди ѕлЁ стрaждутъ, поги1бнутъ. |
|
20
|
20
|
| Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів, | Прикоснyсz же нёкогда и3 прaведныхъ и3скушeніе смeрти, поражeніе во пустhни бhсть мн0жества: но не д0лгw пребhсть гнёвъ. |
|
21
|
21
|
| бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій. | Потщaвсz бо мyжъ непор0ченъ предпоб0рствова, своеS слyжбы nрyжіе, моли1тву и3 fmміaма ўмилостивлeніе принeсъ, сопроти1въ стA гнёву и3 конeцъ положи2 бёдствованію, показaвъ, ћкw тв0й є4сть рaбъ. |
|
22
|
22
|
| Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків. | Њдолё же поражaющаго не си1лою тэлeсною, нижE nрyжіz дёйствіемъ, но сл0вомъ покори2 наказyющаго, кл‰твы nтцє1въ и3 завёты воспомzнyвъ. |
|
23
|
23
|
| Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих. | Громaдами бо ўжE пaдшымъ дрyгъ на дрyга мє1ртвымъ, посредЁ стaвъ, пресэчE гнёвъ и3 раздэли2 къ живы6мъ пyть. |
|
24
|
24
|
| На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його. | На nдeжди бо поди1ра бЁ вeсь мjръ, и3 nтцє1въ сл†вы на и3зваsніи четырерzдовaгw кaменіz, и3 вели1чество твоE на діади1мэ главы2 є3гw2. |
|
25
|
25
|
| Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного. | Си6мъ ўступи1лъ и3скоренszй и3 си1хъ ўстраши1сz: бё бо т0кмw и3скушeніе гнёва дов0лно. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
