Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Глава 9
Главa f7
1
1
Боже отців і Господи милости, що створив усе словом Твоїм Б9е nтцє1въ и3 гDи млcти твоеS, сотвори1вый вс‰ сл0вомъ твои1мъ
2
2
і премудрістю Твоєю упорядкував людину, щоб вона владарювала над створеними Тобою творіннями и3 премdростію твоeю ўстр0ивый человёка, да владёетъ сотворeнными t тебє2 твaрьми,
3
3
й управляла світом свято і справедливо, і в правоті душі чинила суд! и3 да ўправлsетъ мjръ въ препод0біи и3 прaвдэ, и3 въ правотЁ души2 сyдъ да сyдитъ:
4
4
Даруй мені Твою премудрість, що сидить перед престолом, і не відкинь мене від отроків Твоїх, дaждь мнЁ твои6мъ пrт0лwмъ присэдsщую премdрость и3 не tри1ни менE t џтрwкъ твои1хъ:
5
5
бо я раб Твій і син рабині Твоєї, людина немічна і короткочасна і слабка у розумінні суду і законів. ћкw ѓзъ рaбъ тв0й и3 сhнъ рабhни твоеS, человёкъ нeмощенъ и3 маловрeмененъ и3 ўмaленъ въ рaзумэ судA и3 зак0нwвъ.
6
6
Та хоч би хто і довершений був між синами людськими, без Твоєї премудрости він буде визнаний за ніщо. Ѓще бо кто2 бyдетъ и3 совершeнъ въ сынёхъ человёческихъ, tсyтствующей твоeй премdрости, ни во чт0же вмэни1тсz.
7
7
Ти обрав мене царем народу Твого і суддею синів Твоїх і дочок; Ты2 и3збрaлъ мS є3си2 царS лю1демъ твои6мъ и3 судію2 сынHмъ твои6мъ и3 дщeремъ,
8
8
Ти сказав, щоб я побудував храм на святій горі Твоїй і вівтар у місті перебування Твого, за подобою святої скинії, яку Ти приготував наперед від початку. и3 рeклъ ми2 є3си2 создaти хрaмъ въ горЁ с™ёй твоeй и3 во грaдэ њбитaніz твоегw2 nлтaрь, под0біемъ ски1ніи (твоеS) с™hz, ю4же пред8угот0валъ є3си2 t начaла.
9
9
З Тобою премудрість, яка знає діла Твої й існувала, коли Ти творив світ, і відає, що угодно перед очима Твоїми і що праве за заповідями Твоїми: И# съ тоб0ю премdрость вёдущаz дэлA тво‰ и3 присyтствующаz тогдA, є3гдA мjръ твори1лъ є3си2, и3 вёдущаz, что2 є4сть ўг0дно пред8 nчи1ма твои1ма и3 что2 прaво въ зaповэдехъ твои1хъ:
10
10
зішли її від святих небес і від престолу слави Твоєї зішли її, щоб вона сприяла мені у трудах моїх, і щоб я знав, що благоугодно перед Тобою; посли2 ю5 съ нб7съ с™hхъ и3 t пrт0ла слaвы твоеS посли2 ю5: да сyщи со мн0ю труди1тсz, и3 ўвёмъ, что2 благоуг0дно є4сть пред8 тоб0ю:
11
11
бо вона усе знає і розуміє, і мудро буде керувати мною у ділах моїх, і збереже мене у своїй славі; вёсть бо nнA вс‰ и3 разумёетъ, и3 настaвитъ мS въ дёлэхъ мои1хъ цэломyдреннэ и3 сохрани1тъ мS во слaвэ своeй:
12
12
і діла мої будуть благоприємними, і буду судити народ Твій справедливо, і буду достойним престолу батька мого. и3 бyдутъ прі‰тна дэлA мо‰, и3 разсуждY лю1ди тво‰ прaведнэ, и3 бyду дост0инъ прест0лwвъ nтцA моегw2.
13
13
Бо яка людина спроможна пізнати раду Божу? або хто може зразуміти, що угодно Господу? Кт0 бо t человBкъ познaетъ совётъ б9ій; и3ли2 кто2 помhслитъ, что2 х0щетъ бGъ;
14
14
Помисли смертних нетверді, і думки наші помилкові, Помышлє1ніz бо смeртныхъ боzзли6ва, и3 погрэши1тєлна ўмышлє1ніz н†ша:
15
15
бо тлінне тіло обтяжує душу, і ця земна храмина придушує багатотурботливий розум. тёло бо тлённое њтzгощaетъ дyшу, и3 земн0е жили1ще њбременsетъ ќмъ многопопечи1теленъ.
16
16
Ми ледь можемо осягати і те, що на землі, і насилу розуміємо те, що під руками, а що на небесах — хто досліджував? И# є3двA разумэвaемъ, ±же на земли2, и3 ±же въ рукaхъ њбрэтaемъ со труд0мъ: ґ ±же на нб7сёхъ, кто2 и3зслёди;
17
17
Волю ж Твою хто пізнав би, якби Ти не дарував премудрости і не посилав з висоти святого Твого Духа? В0лю же твою2 кто2 познA, ѓще бы не ты2 дaлъ є3си2 премyдрость и3 послaлъ є3си2 д¦а с™aго твоего2 t высоты2;
18
18
І так виправилися путі тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що угодно Тобі, И# тaкw и3спрaвишасz стєзи2 сyщихъ на земли2, и3 ±же тебЁ ўгHдна, научи1шасz человёцы
19
19
і спаслись премудрістю. и3 премyдростію спас0шасz.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.