Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 9

Brenton–Byzantine English Bible > Deuteronomy :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34

Chapter 9	Глава 9

1	1
Hear, O Israel: Thou goest this day across Jordan to inherit nations greater and stronger than yourselves, cities great and walled up to heaven;	Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, більшими і сильнішими за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес,
2	2
a people great and many and tall, the sons of Enac, whom thou knowest, and concerning whom thou hast heard say, Who can stand before the children of Enac?	народом [великим,] численним і високорослим, синами Енаковими, про яких ти знаєш і чув: «хто устоїть проти синів Енакових?»
3	3
And thou shalt know to-day, that the Lord thy God he shall go before thy face: he is a consuming fire; he shall destroy them, and he shall turn them back before thee, and shall destroy them quickly, as the Lord said to thee.	Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.
4	4
Speak not in thine heart, when the Lord thy God has destroyed these nations before thy face, saying, For my righteousness the Lord brought me in to inherit this good land.	Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого;
5	5
Not for thy righteousness, nor for the holiness of thy heart, dost thou go in to inherit their land, but because of the wickedness of these nations the Lord will destroy them from before thee, and that he may establish the covenant, which the Lord sware to our fathers, to Abraam, and to Isaac, and to Jacob.	не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову;
6	6
And thou shalt know to-day, that it is not for thy righteousnesses the Lord thy God gives thee this good land to inherit, for thou art a stiff-necked people.	тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий.
7	7
Remember, forget not, how much thou provokedst the Lord thy God in the wilderness: from the day that ye came forth out of Egypt, even till ye came into this place, ye continued to be disobedient toward the Lord.	Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу.
8	8
Also in Choreb ye provoked the Lord, and the Lord was angry with you to destroy you;	І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,
9	9
when I went up into the mountain to receive the tables of stone, the tables of the covenant, which the Lord made with you, and I was in the mountain forty days and forty nights, I ate no bread and drank no water.	коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,
10	10
And the Lord gave me the two tables of stone written with the finger of God, and on them there had been written all the words which the Lord spoke to you in the mountain in the day of the assembly.	і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання.
11	11
And it came to pass after forty days and forty nights, the Lord gave me the two tables of stone, the tables of the covenant.	Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,
12	12
And the Lord said to me, Arise, go down quickly from hence, for thy people whom thou broughtest out of the land of Egypt have transgressed; they have gone aside quickly out of the way which I commanded them, and have made themselves a molten image.	і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола.
13	13
And the Lord spoke to me, saying, I have spoken to thee once and again, saying, I have seen this people, and, behold, it is a stiff-necked people.	І сказав мені Господь: [Я говорив тобі один і другий раз:] бачу Я народ цей, ось він народ жорстокосердий;
14	14
And now suffer me utterly to destroy them, and I will blot out their name from under heaven, and will make of thee a nation great and strong, and more numerous than this.	не утримуй Мене, і Я знищу їх, і зітру ім’я їх з піднебесної, а від тебе породжу народ, який буде [більшим,] сильнішим і численнішим за них.
15	15
And I turned and went down from the mountain; and the mountain burned with fire to heaven; and the two tables of the testimonies were in my two hands.	Я обернувся і пішов з гори, гора ж горіла вогнем; дві скрижалі завіту були в обох руках моїх;
16	16
And when I saw that ye had sinned against the Lord your God, and had made to yourselves a molten image, and had gone astray out of the way, which the Lord commanded you to keep;	і бачив я, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі відлитого тельця, швидко ухилилися від путі, якої [триматися] заповів вам Господь;
17	17
then I took hold of the two tables, and cast them out of my two hands, and broke them before you.	і взяв я обидві скрижалі, і кинув їх з обох рук своїх, і розбив їх перед очима вашими.
18	18
And I made my petition before the Lord as also at the first forty days and forty nights: I ate no bread and drank no water, on account of all your sins which ye sinned in doing evil before the Lord God to provoke him.	І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його;
19	19
And I was greatly terrified because of the wrath and anger, because the Lord was provoked with you utterly to destroy you; yet the Lord hearkened to me at this time also.	бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу.
20	20
And he was angry with Aaron to destroy him utterly, and I prayed for Aaron also at that time.	І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час.
21	21
And your sin which ye had made, even the calf, I took, and burnt it with fire, and pounded it and ground it down till it became fine; and it became like dust, and I cast the dust into the brook that descended from the mountain.	Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори.
22	22
Also in the burning, and in the temptation, and at the graves of lust, ye provoked the Lord.	І в Тавері, у Массі й у Киброт-Гаттааві ви роздратували Господа [Бога вашого].
23	23
And when the Lord sent you forth from Cades Barne, saying, Go up and inherit the land which I give to you, then ye disobeyed the word of the Lord your God, and believed him not, and hearkened not to his voice.	І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.
24	24
Ye were disobedient in the things relating to the Lord from the day in which he became known to you.	Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас.
25	25
And I prayed before the Lord forty days and forty nights, the number that I prayed before, for the Lord said that he would utterly destroy you.	І впавши перед Господом, благав я сорок днів і сорок ночей, в які я молився, бо Господь хотів погубити вас;
26	26
And I prayed to God, and said, O Lord, King of gods, destroy not thy people and thine inheritance, whom thou didst redeem, whom thou broughtest out of the land of Egypt with thy great power, and with thy strong hand, and with thy high arm.	і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою];
27	27
Remember Abraam, and Isaac, and Jacob thy servants, to whom thou swarest by thyself: look not upon the hardness of heart of this people, and their impieties, and their sins.	пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його,
28	28
Lest the inhabitants of the land whence thou broughtest us out speak, saying, Because the Lord could not bring them into the land of which he spoke to them, and because he hated them, has he brought them forth to slay them in the wilderness.	щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі».
29	29
And these are thy people and thy portion, whom thou broughtest out of the land of Egypt with thy great strength, and with thy mighty hand, and with thy high arm.	А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.