Стра́шнаго дне прише́ствія Твоєго́ ужаса́юся, Христе́, і неуми́тнаго суди́лища боя́ся, Го́споди, ужаса́юся і трепе́щу, я́ко іми́й мно́жество согріше́ній; но пре́жде конця́ я́ко ми́лостив Бог обрати́ і спаси́ м'я, Спа́се мой Многоми́лостиве.

Сла́ва: Єгда́ престо́ли на суд поста́в'яться, Го́споди, і суди́лищу Твоєму́ предста́нуть челові́ци, не предпочте́ться цар во́їна, не преіму́ществить влади́ка раба́; ки́йждо бо от свої́х діл іли́ просла́виться, іли́ постиди́ться.

І ни́ні: Вели́ких дарова́ній, Чи́стая Ді́во Богома́ти, Ти сподо́билася єси́, я́ко родила́ єси́ пло́тію Єди́наго от Тро́йці, Христа́ Жизнода́вця, во спасе́ніє душ на́ших.

Господи! Я жахаюся страшного дня пришестя Твого, і неминучого суду, Твого, Христе, боюся. Жахаюся й тремчу, бо маю безліч тяжких гріхів. Ти ж, як милостивий Бог, раніше кінця мого направ і спаси мене, Спасителю многомилостивий.

Слава…

Господи! Коли поставиш Престіл Твій на суд і перед Тобою стануть усі люди, тоді цар не стане вищим за воїна і не відрізниться володар від раба, бо кожен за своїми ділами або прославиться, або осоромиться.

І нині…

Пречиста Діво Мати! Великі дари одержала Ти від Господа, бо Ти тілом породила єдиного з Святої Тройці, Христа Життєдавця, на спасіння душ наших.

Го́споди Бо́же наш, в ми́лості бога́тий і в щедро́тах непостижи́мий, єди́не по єстеству́ безгрі́шен, і нас ра́ди кромі́ гріха́ бив челові́к, усли́ши в час сей болі́зненноє моє́ сіє́ моле́ніє, я́ко нищ і убо́г єсьм от діл благи́х, і се́рдце моє́ см'яте́ся внутр мене́. Ти бо ві́си, Ви́шній Царю́, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко всю мою́ ю́ность во грісі́х іжди́х; і в слід похоте́й пло́ті моєя́ ходи́в, весь сміх де́моном бих, весь дия́волу послі́довах ви́ну, в тимі́нії сласте́й валя́яйся. Омрачи́вся бо помишле́нієм от младе́нства да́же і до ни́ні, нікогда́же восхоті́х сотвори́ти во́лю Твою́ святу́ю; но весь от наві́тующих м'я страсте́й пліни́вся, сміх і поруга́ніє де́моном бих, ніка́коже во умі́ помишля́яй, я́ко нестерпи́мий гнів є́же на грі́шники преще́нія Твоєго́, і лежа́щую геє́нну о́гненную. Я́коже отсю́ду во отча́яніє впади́й і ніка́коже в чу́встві обраще́нія бив, пуст і наг є́же от Твоєя́ дру́жби бих. Кий бо вид гріха́ не соді́лах? Ко́є ді́ло де́монськоє не соді́ях? Ко́є дія́ніє сту́дноє і блу́дноє не с преіму́ществом і тща́нієм соверши́х? Ум воспомина́ньми плотськи́ми оскверни́х, ті́ло сміше́ньми окаля́х, дух сосложе́нієм оскверни́х; всяк уд окая́нния моєя́ пло́ті служи́ти і рабо́тати гріхо́м возлюби́х. І кто про́чеє не возрида́єть м'я, окая́ннаго? Кто не воспла́четь м'я, осужде́ннаго? Аз бо єди́н, Влади́ко, я́рость Твою́ прогні́вах; аз єди́н гнів Твой на м'я разжего́х; аз єди́н лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х, превозше́д і препобіди́в вся от ві́ка грі́шники, несравне́нно погріши́вий і непроще́нно. Но поне́же многоми́лостивий і благоутро́бний єси́, Человіколю́бче, і ожида́єши челові́чеськаго обраще́нія; се і аз вверга́ю себе́ пред стра́шноє і нестерпи́моє Твоє́ суди́ще, і я́коже Пречи́стим Твої́м нога́м каса́яйся, із глубини́ душі́ взива́ю Ті: очи́сти, Го́споди, прости́, Благопреміни́телю, поми́луй не́мощ мою́, приклони́ся недоумі́нію моєму́, воньми́ моле́нію моєму́ і слез мої́х не премолчи́. Прийми́ м'я ка́ющагося, і заблу́ждшаго обрати́; обраща́ющагося обими́, і моля́щагося прости́. Не бо положи́л єси́ покая́ніє пра́ведним, не положи́л єси́ проще́ніє несогріша́ющим; но положи́л єси́ покая́ніє мні, грі́шному, в ни́хже в негодова́ніє Твоє́ соді́ях. Наг і обнаже́н пред Тобо́ю предстою́, Сердцеві́дче Го́споди, іспові́даяй моя́ гріхи́; не бо могу́ воззрі́ти і ви́діти висоту́ небе́сную, от тя́жести гріхо́в мої́х сляца́єм. Просвіти́ у́бо о́чі се́рдця моєго́ і даждь мі умиле́ніє к покая́нію і сокруше́ніє се́рдця ко ісправле́нію; да со благо́ю наде́ждею і і́стинним увіре́нієм к та́мошнему ми́ру пойду́, хваля́ і благослов'я́ ви́ну всесвято́є і́м'я Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь.

Господи Боже наш, у милості багатий і в щедротах неосяжний єдиний єством безгрішний, що ради нас став людиною в усьому, крім гріха! Почуй у час цей благання моє, бо я немічний і вбогий, я не маю добрих діл, і серце моє тривожиться в мені. Бо знаєш Ти, Всевишній Царю і Господи неба і землі, що я всю молодість мою у гріхах прожив і за похотями плоті моєї ходив; я став посміховиськом для диявола, бо завжди ходив за його порадами, валяючись у болоті пристрастей, я тьмарив розум свій від дитинства і донині. Я ніколи не виконував волі Твоєї святої, а бувши в полоні гріха та диявола, я ніколи не думав про нестерпний гнів Твій на грішників та вогненну геєну, що чекає на них, а впавши у відчай, я не приходив до розуму і тим позбавив себе Твоєї милости. Якого тільки гріха я не вчинив? Якого діла диявольского я не зробив? Якого блудодіяння я з насолодою безоглядно не виконав? Розум огидними думками осквернив, тіло пристрастями занапастив, душу поганими бажаннями забруднив. І хто не плакав від мене, окаянного? Хто не ридав від мене несправедливого? Це я один так тяжко прогнівив Тебе, це я один гнів Твій на себе розпалив. Це я тільки лукавство перед Тобою вчинив. Я перевищив у гріхах всіх грішників, бо грішив свідомо і нестримано. Але ж Ти милостивий і Чоловіколюбець, чекаєш на навернення грішників, тому і я віддаю себе на суд Твій і, серцем обіймаючи пречисті ноги Твої, як блудниця, з глибини душі взиваю: очисти, Господи, і помилуй мене, немічного, прихилися і почуй благання моє; сліз моїх не відкинь і прийми моє покаяння: поверни, як блудного, і прийми й прости, як того, хто видужує. Бо Ти ж не призначив покаяння для праведного і прощення даєш не тим, що не згрішили, а вимагаєш покаяння від мене грішного за все гріховне, що я вчинив. І ось я, наче без одягу, стою перед Тобою, Господи Серцевідче, і сповідаюся у гріхах моїх. Молю Тебе: просвіти очі серця мого, дай мені сльози покаяння та нестримне бажання виправлення, щоб я з доброю надією та певністю перейшов до вічного життя з Тобою, хвалячи і благословляючи всесвяте ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.