Мученики і сповідники Михаїл, князь Чернігівський, і боярин його Феодор, чудотворці
Тропар, глас 8
Тро́їчнаго Божества́ осія́нієм просвіти́вся, / страстоте́рпче вели́кий кня́же Михаї́ле, / с прему́дрим боля́рином ті Фео́дором, / самозва́нна к подвиго́м устріми́стася, / сквозі́ огнь не ідо́ста, / кусту́ же і і́долом не поклони́стася, но оплева́ста / і нечести́ваго царя́ обличи́ста, / Христа́ же Єди́наго от Тро́йці Бо́га Су́ща іспові́даста. / І того́ ра́ди крове́й свої́х струя́ми обагри́стася, сла́вная. / Ті́мже і вінця́ от Него́ побі́дная прия́ста, / і нас сви́ше назира́єта, / мо́лим вас, свята́я, молі́те Того́, / я́ко да ва́шими моли́твами ізба́вить нас от вся́ких обстоя́щих ни зол / і пода́сть нам вся блага́я, // і́же Єди́н Сий прославля́ємий во святи́х Свої́х.
Кондак, глас 5
Со́лнця ми́сленнаго пра́веднаго — Христа́ / озари́вся сія́нієм, пребога́те Михаї́ле, / ви́димому со́лнцю не поклони́лся єси́ / і тва́ри па́че Творця́ не послужи́л єси́ / і нече́стіє обузда́л єси́, / я́рости царя́ не убоя́вся / і кро́ве своєя́ обагре́нієм / Христо́ві предста́л єси́, ра́дуяся. / І ни́ні в пренесе́нії моще́й твої́х / нас сви́ше назира́й і Христа́ Бо́га моли́, / мо́лимся я́ко спасти́ся нам / і Правосла́вію непоколеби́му преби́ти, / Оте́честву на́шему соблюсти́ся во всім / моли́твами твої́ми, свя́те, // по вели́цій Єго́ ми́лості.
