Кондак 6

Пропові́дуєм, богому́дре Се́ргіє, труди́ твоя́ і болі́зні, бді́ніє же і сухояде́ніє, ра́ди душе́внаго твоєго́ спаcе́нія под'я́тия, єго́же ра́ди просла́ви тя Госпо́дь сла́вою Своє́ю Боже́ственною. Ті́мже, я́ко рай насажде́нний, в Це́ркві яви́лся єси́, іму́щей дре́во жи́зні Самаго́ Го́спода, от Него́же вкуси́вшії вся ско́ро ги́бнущая в ми́рі сем презира́ють і ра́достно в прекра́сний виногра́д ви́шній вхо́дять, іді́же ти, предстоя́ Єму́, вопіє́ши: Аллилу́я.