|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: | Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ: |
|
2
|
2
|
| жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. | милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти. |
|
3
|
3
|
| Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. | и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли. |
|
4
|
4
|
| Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? | и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни; |
|
5
|
5
|
| І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. | и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь. |
|
6
|
6
|
| Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. | и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ. |
|
7
|
7
|
| Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. | и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты. |
|
8
|
8
|
| І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. | эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць. |
|
9
|
9
|
| А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх. | бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ. |
|
10
|
10
|
| І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. | и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы. |
|
11
|
11
|
| Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. | и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и. |
|
12
|
12
|
| І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. | и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ. |
|
13
|
13
|
| І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. | и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ. |
|
14
|
14
|
| При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. | и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли. |
|
15
|
15
|
| А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. | и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова. |
|
16
|
16
|
| І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. | и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ |
|
17
|
17
|
| Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? | и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше; |
|
18
|
18
|
| Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? | очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните |
|
19
|
19
|
| Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. | ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте. |
|
20
|
20
|
| А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. | и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь. |
|
21
|
21
|
| І сказав їм: як же не розумієте? | и глаголааше имъ: како не разумэѥте; |
|
22
|
22
|
| Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. | И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть. |
|
23
|
23
|
| Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. | и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить. |
|
24
|
24
|
| Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. | и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz. |
|
25
|
25
|
| Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. | по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло. |
|
26
|
26
|
| І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай. | и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси. |
|
27
|
27
|
| І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? | изиде I© и Uченици ѥго. въ вс7и кесария фvлиповы. и на пUти въпрашаше Uченикы своя. гlя имъ. кого мz гlють члв7ци быти. |
|
28
|
28
|
| Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків. | они же tвэщаша. ови иоана кр7стля. ини же илию. а дрUзии ѥдиного t прbркъ. |
|
29
|
29
|
| Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос. | и тъ гlа имъ вы же кого мz глаголѥте быти. tвэщавъ же петръ гlа ѥмU. ты ѥси х©ъ. |
|
30
|
30
|
| І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. | и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь. |
|
31
|
31
|
| І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. | и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти. |
|
32
|
32
|
| І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. | и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму. |
|
33
|
33
|
| Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. | онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ. |
|
34
|
34
|
| І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. | иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ. |
|
35
|
35
|
| Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. | иже бо аще хощеть дш7ю свою сп©ти. погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради и еµаgлиа. тъ сп7сеть ю. |
|
36
|
36
|
| Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? | кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить. |
|
37
|
37
|
| Або що дасть людина взамін за душу свою? | ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи. |
|
38
|
38
|
| Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими. | иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими. |
