|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
|
Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ:
|
|
2
|
2
|
|
жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
|
милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти.
|
|
3
|
3
|
|
Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
|
и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли.
|
|
4
|
4
|
|
Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
|
и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни;
|
|
5
|
5
|
|
І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
|
и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь.
|
|
6
|
6
|
|
Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
|
и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ.
|
|
7
|
7
|
|
Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
|
и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты.
|
|
8
|
8
|
|
І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
|
эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць.
|
|
9
|
9
|
|
А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
|
бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ.
|
|
10
|
10
|
|
І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
|
и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы.
|
|
11
|
11
|
|
Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
|
и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и.
|
|
12
|
12
|
|
І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
|
и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ.
|
|
13
|
13
|
|
І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
|
и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ.
|
|
14
|
14
|
|
При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
|
и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли.
|
|
15
|
15
|
|
А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
|
и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова.
|
|
16
|
16
|
|
І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
|
и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ
|
|
17
|
17
|
|
Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
|
и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше;
|
|
18
|
18
|
|
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
|
очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните
|
|
19
|
19
|
|
Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
|
ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте.
|
|
20
|
20
|
|
А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
|
и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь.
|
|
21
|
21
|
|
І сказав їм: як же не розумієте?
|
и глаголааше имъ: како не разумэѥте;
|
|
22
|
22
|
|
Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
|
И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть.
|
|
23
|
23
|
|
Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
|
и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить.
|
|
24
|
24
|
|
Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
|
и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz.
|
|
25
|
25
|
|
Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
|
по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло.
|
|
26
|
26
|
|
І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
|
и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси.
|
|
27
|
27
|
|
І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
|
изиде I© и Uченици ѥго. въ вс7и кесария фvлиповы. и на пUти въпрашаше Uченикы своя. гlя имъ. кого мz гlють члв7ци быти.
|
|
28
|
28
|
|
Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
|
они же tвэщаша. ови иоана кр7стля. ини же илию. а дрUзии ѥдиного t прbркъ.
|
|
29
|
29
|
|
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
|
и тъ гlа имъ вы же кого мz глаголѥте быти. tвэщавъ же петръ гlа ѥмU. ты ѥси х©ъ.
|
|
30
|
30
|
|
І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
|
и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь.
|
|
31
|
31
|
|
І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
|
и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти.
|
|
32
|
32
|
|
І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
|
и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму.
|
|
33
|
33
|
|
Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
|
онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ.
|
|
34
|
34
|
|
І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
|
иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ.
|
|
35
|
35
|
|
Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
|
иже бо аще хощеть дш7ю свою сп©ти. погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради и еµаgлиа. тъ сп7сеть ю.
|
|
36
|
36
|
|
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
|
кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить.
|
|
37
|
37
|
|
Або що дасть людина взамін за душу свою?
|
ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи.
|
|
38
|
38
|
|
Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.
|
иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.