|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
И пріи́де даві́дъ въ номву́ ко Авімеле́ху ієре́ю: и ужасе́ся Авімеле́хъ о прише́ствіи єго́ и рече́ єму́: что́ я́ко ты́ єди́нъ, и никто́же съ тобо́ю?
|
І прийшов Давид у Номву до Ахимелеха священика, і засмутився Ахимелех при зустрічі з Давидом і сказав йому: чому ти один, і нікого немає з тобою?
|
|
2
|
2
|
|
И рече́ даві́дъ ієре́ю: ца́рь заповѣ́да ми́ глаго́лъ дне́сь и рече́ ко мнѣ́: никто́же да уразумѣ́єтъ глаго́ла, єго́же ра́ди а́зъ посыла́ю тя́ и о не́мже а́зъ заповѣ́даю ти́: и о́троки оста́вихъ на мѣ́стѣ глаго́лемѣмъ Єммоні́мъ:
|
І сказав Давид Ахимелеху священикові: цар доручив мені діло і сказав мені: «нехай ніхто не знає, за чим я послав тебе і що доручив тобі»; тому людей я залишив на відповідному місці;
|
|
3
|
3
|
|
и ны́нѣ а́ще су́ть у тебе́ пя́ть хлѣ́бы, да́ждь ми́ єли́ко и́маши.
|
отже, що є в тебе під рукою, дай мені, хлібів п’ять, або що знайдеться.
|
|
4
|
4
|
|
И отвѣща́ ієре́й даві́ду и рече́: не су́ть хлѣ́бы про́сти у мене́, но то́чію хлѣ́бы у мене́ свяще́нніи: а́ще сохране́ни о́троцы су́ть то́кмо от жены́, снѣдя́тъ.
|
І відповів священик Давиду, говорячи: немає в мене під рукою простого хліба, а є хліб священний; якщо тільки люди твої втрималися від жінок, [нехай з’їдять].
|
|
5
|
5
|
|
И отвѣща́ даві́дъ ієре́ю и рече́ єму́: и [мы́] от же́нъ воздержа́хомся вчера́ и тре́тіяго дне́: отне́лѣже изыдо́хъ а́зъ на пу́ть, бы́ша вси́ о́троцы очище́ни, и се́й пу́ть нечи́стъ, но освяти́тся дне́сь сосу́дъ ра́ди мои́хъ.
|
І відповів Давид священикові і сказав йому: жінок при нас не було ні вчора, ні третього дня, з часу, як я вийшов, і сосуди отроків чисті, а якщо дорога нечиста, то хліб залишиться чистим у сосудах.
|
|
6
|
6
|
|
И даде́ єму́ Авімеле́хъ ієре́й хлѣ́бы предложе́нія, я́ко та́мо не бѣ́ хлѣ́ба, но то́кмо хлѣ́бы лица́, и́же взя́ты от лица́ Госпо́дня, є́же предложи́тися хлѣ́бу те́плому, въ о́ньже де́нь взя́ и́хъ.
|
І дав йому священик священного хліба; тому що не було в нього хліба, крім хлібів священних, що узяті були від лиця Господа, щоб після зняття їхнього покласти теплі хліби.
|
|
7
|
7
|
|
И бѣ́ та́мо єди́нъ от о́трокъ Сау́ловыхъ въ де́нь о́нъ удержа́нъ предъ Го́сподемъ, и и́мя єму́ дои́къ Си́ринъ, [старѣ́йшина от па́стырь Сау́ловыхъ,] пасы́й мски́ Сау́ловы.
|
Там знаходився в той день перед Господом один зі слуг Саулових, на їм’я Доїк, ідумеянин, начальник пастухів Саулових.
|
|
8
|
8
|
|
И рече́ даві́дъ ко Авімеле́ху: ви́ждь, а́ще є́сть здѣ́ у тебе́ копіє́ или́ ме́чь, я́ко меча́ моєго́ и ору́жія моєго́ не взя́хъ съ собо́ю, я́ко царе́во повелѣ́ніє внеза́пу ми́ бы́сть.
|
І сказав Давид Ахимелеху: чи немає тут у тебе під рукою списа або меча? тому що я не взяв із собою ні меча, ні іншої зброї, бо доручення царя було спішне.
|
|
9
|
9
|
|
И рече́ ієре́й: се́, ме́чь голіа́ѳа иноплеме́нника, єго́же ты́ уби́лъ єси́ во юдо́ли Ила́, и то́й обви́тъ бя́ше въ ри́зу за Єфу́домъ: а́ще то́й хо́щеши взя́ти, возми́ себѣ́, нѣ́сть бо ина́го здѣ́ кромѣ́ сего́. И рече́ даві́дъ: се́, нѣ́сть я́коже то́й: да́ждь ми́ єго́. И даде́ єго́ єму́.
|
І сказав священик: ось меч Голіафа филистимлянина, якого ти вразив у долині дуба, загорнений в одяг, за ефодом; якщо хочеш, візьми його; іншого, крім цього, немає тут. І сказав Давид: немає йому подібного, дай мені його. [І дав йому.]
|
|
10
|
10
|
|
И воста́ даві́дъ, и убѣже́ въ то́й де́нь от лица́ Сау́лова, и пріи́де даві́дъ ко Анху́су царю́ ге́ѳску.
|
І встав Давид, і втік у той же день від Саула, і прийшов до Анхуса, царя Гефського.
|
|
11
|
11
|
|
И рѣ́ша о́троцы Анху́совы къ нему́: не се́й ли даві́дъ ца́рь земли́? не сему́ ли изыдо́ша [жены́] лику́ющыя, глаго́лющя: побѣди́ Сау́лъ съ ты́сящами свои́ми, и даві́дъ со тма́ми свои́ми?
|
І сказали Анхусу слуги його: чи це не Давид, цар тієї країни? чи не йому співали в хороводах і говорили: «Саул уразив тисячі, а Давид — десятки тисяч»?
|
|
12
|
12
|
|
И положи́ даві́дъ глаго́лы сія́ въ се́рдцы своє́мъ, и убоя́ся зѣло́ от лица́ Анху́са царя́ ге́ѳска.
|
Давид поклав слова ці в серці своєму і сильно боявся Анхуса, царя Гефського.
|
|
13
|
13
|
|
И измѣни́ лице́ своє́ предъ ни́мъ, и притвори́ся въ де́нь то́й, и бія́ше во врата́ гра́да, я́ко въ тимпа́нъ, и па́даше на ру́ки своя́, и паде́ у вра́тъ гра́да, и сли́ны своя́ точа́ше по брадѣ́ своє́й.
|
І змінив лице своє перед ними, і прикинувся божевільним у їхніх очах, і креслив на дверях, [кидався на руки свої] і пускав слину по бороді своїй.
|
|
14
|
14
|
|
И рече́ Анху́съ ко отроко́мъ свои́мъ: се́, ви́дѣсте му́жа неи́стова, почто́ єго́ введо́сте ко мнѣ́?
|
І сказав Анхус рабам своїм: бачите, він людина божевільна; для чого ви привели його до мене?
|
|
15
|
15
|
|
єда́ не имѣ́ю а́зъ неи́стовыхъ, я́ко введо́сте єго́, да бѣсну́єтся предо мно́ю? се́й да не вни́детъ въ до́мъ мо́й.
|
хіба мало в мене божевільних, що ви привели його, щоб він юродствував переді мною? невже він ввійде в дім мій?
|
