|
Глава 30
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть приходя́щу даві́ду и муже́мъ єго́ къ секела́гу въ де́нь тре́тій, и Амали́къ нападе́ на ю́жную страну́ и на секела́гъ, и порази́ секела́гъ и сожже́ єго́ огне́мъ:
|
На третій день після того, як Давид і люди його пішли в Секелаг, амаликитяни напали з півдня на Секелаг і взяли Секелаг і спалили його вогнем,
|
|
2
|
2
|
|
же́нъ же и всѣ́хъ су́щихъ въ не́мъ от ма́ла до вели́ка не умертви́ша му́жа ни жены́, но плѣни́ша, и отидо́ша въ пу́ть сво́й.
|
а жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не умертвили, але повели в полон, і пішли своїм шляхом.
|
|
3
|
3
|
|
И пріи́де даві́дъ и му́жіє єго́ во гра́дъ, и се́, сожже́нъ бя́ше огне́мъ, жены́ же и́хъ и сы́нове и́хъ и дще́ри и́хъ плѣне́ни бы́ша.
|
І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні і сини їхні і дочки їхні узяті в полон.
|
|
4
|
4
|
|
И воздви́же даві́дъ и му́жіє єго́ гла́съ сво́й и пла́кашася до́ндеже не бѣ́ въ ни́хъ си́лы ктому́ пла́катися.
|
І підняв Давид і народ, що був з ним, крик, і плакали, доки не стало в них сили плакати.
|
|
5
|
5
|
|
И жены́ о́бѣ даві́довы плѣне́ни бы́ша, Ахінаа́мъ Ієзраилі́тыня, и Авіге́а бы́вшая жена́ Нава́ла карми́лскаго.
|
Взяті були в полон і обидві дружини Давида: Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка.
|
|
6
|
6
|
|
И оскорбѣ́ даві́дъ зѣло́, я́ко совѣща́шася лю́діє ка́меніємъ поби́ти єго́, я́ко скорбна́ бя́ше душа́ всѣ́хъ люді́й коєго́ждо о сынѣ́хъ свои́хъ и о дще́рехъ свои́хъ. И укрѣпи́ся даві́дъ о Го́сподѣ Бо́зѣ своє́мъ,
|
Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх.
|
|
7
|
7
|
|
и рече́ даві́дъ ко Авіа́ѳару ієре́ю сы́ну Авімеле́хову: принеси́ Єфу́дъ. И принесе́ Авіа́ѳаръ Єфу́дъ къ даві́ду.
|
Але Давид укріпився надією на Господа Бога свого, і сказав Давид Авиафару священикові, синові Ахимелеховому: принеси мені ефод. І приніс Авиафар ефод до Давида.
|
|
8
|
8
|
|
И вопроси́ даві́дъ Го́спода, глаго́ля: пожену́ ли вслѣ́дъ по́лчища сего́? и пости́гну ли и́хъ? И рече́ Госпо́дь: гони́, я́ко постиза́я пости́гнеши и́хъ и избавля́я изба́виши.
|
І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімеш.
|
|
9
|
9
|
|
И и́де даві́дъ са́мъ и ше́сть со́тъ муже́й съ ни́мъ, и пріидо́ша да́же до пото́ка Восо́рска, про́чіи же оста́шася:
|
І пішов Давид сам і шістсот чоловік, які були з ним; і прийшли до потоку Восор і втомлені зупинилися там.
|
|
10
|
10
|
|
и гна́ съ четы́рми сты́ муже́й, двѣ́сти же муже́й оста́шася, и́же сѣдо́ша объ о́нъ по́лъ пото́ка Восо́рска.
|
І переслідував Давид сам і чотириста чоловік; двісті ж чоловік зупинилися, тому що були не в силах перейти потік Восорський.
|
|
11
|
11
|
|
И обрѣто́ша му́жа Єги́птянина на селѣ́, и я́ша єго́, и приведо́ша єго́ къ даві́ду, и да́ша єму́ хлѣ́ба, и яде́, и напои́ша єго́ водо́ю:
|
І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба, і він їв, і напоїли його водою;
|
|
12
|
12
|
|
и да́ша єму́ ча́сть смо́квей, и яде́, и укрѣпи́ся ду́хъ єго́ въ не́мъ, я́ко не яде́ хлѣ́ба и не пи́ воды́ три́ дни́ и три́ но́щы.
|
і дали йому частину зв’язки смокв і дві зв’язки ізюму, і він їв і зміцнився, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.
|
|
13
|
13
|
|
И рече́ єму́ даві́дъ: отку́ду єси́, и чі́й єси́ ты́? И рече́ о́трокъ Єги́птянинъ: а́зъ є́смь ра́бъ му́жа Амаликі́тянина, и оста́ви мя́ господи́нъ мо́й, я́ко изнемого́хъ дне́сь уже́ тре́тій де́нь:
|
І сказав йому Давид: чий ти і звідки ти? І сказав він: я — отрок єгиптянина, раб одного амаликитянина, і кинув мене господар мій, тому що вже три дні, як я занедужав;
|
|
14
|
14
|
|
и мы́ ходи́хомъ на ю́гъ до хеле́ѳі и на іуде́йскія страны́ и на гелву́й, и секела́гу пожго́хомъ огне́мъ.
|
ми вдиралися в полуденну частину Керети і в область Іудину й у полуденну частину Халева, а Секелаг спалили вогнем.
|
|
15
|
15
|
|
И рече́ єму́ даві́дъ: доведе́ши ли мя́ до по́лчища сего́? И рече́: клени́ся ми́ Бо́гомъ, я́ко не убіє́ши мя́ и не преда́си мя́ въ ру́цѣ господи́ну моєму́, и доведу́ тя до по́лчища сего́.
|
І сказав йому Давид: чи доведеш мене до цього полчища? І сказав він: поклянися мені Богом, що ти не умертвиш мене і не віддаси мене в руки господаря мого, і я доведу тебе до цього полчища.
|
|
16
|
16
|
|
[И кля́тся єму́ даві́дъ:] и приведе́ єго́ она́мо, и се́, ті́и разсѣ́яни бы́ша по лицу́ всея́ земли́, яду́ще и пію́ще и пра́зднующе о всѣ́хъ коры́стехъ вели́кихъ, я́же взя́ша от земли́ иноплеме́нничи и от земли́ Іу́дины.
|
[Давид поклявся йому,] і він повів його; і ось, амаликитяни, розсипавшись по всій тій країні, їдять і п’ють і святкують з причини великої здобичі, яку вони взяли в землі Филистимській і в землі Юдейській.
|
|
17
|
17
|
|
И пріи́де на ни́хъ даві́дъ, и изби́ и́хъ от у́тра да́же до ве́чера и нау́тріє: и не спасе́ся от ни́хъ му́жъ, ра́звѣ четы́реста о́трокъ, и́же всѣдо́ша на велблю́ды и убѣжа́ша.
|
[І напав на них] і вражав їх Давид від сутінків до вечора другого дня, і ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот юнаків, які сіли на верблюдів і втекли.
|
|
18
|
18
|
|
И отъя́ даві́дъ вся́ єли́ка взя́ша Амаликі́ты, и о́бѣ жены́ своя́ отъя́,
|
І відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни, і обох дружин своїх відібрав Давид.
|
|
19
|
19
|
|
и не поги́бе и́мъ от ма́ла да́же до вели́ка, и от коры́стей, и да́же до сыно́въ и дще́рей и да́же до всѣ́хъ, я́же взя́ша, и вся́ возврати́ даві́дъ:
|
І не пропало в них нічого, ні малого, ні великого, ні з синів, ні з дочок, ні зі здобичі, ні з усього, що амаликитяни взяли у них; все повернув Давид,
|
|
20
|
20
|
|
и взя́ даві́дъ вся́ стада́ и па́ствины, и погна́ предъ плѣ́номъ: и плѣ́нъ о́ный нарица́шеся се́й плѣ́нъ даві́довъ.
|
і взяв Давид всю дрібну і велику худобу, і гнали її перед своєю худобою і говорили: це — здобич Давида.
|
|
21
|
21
|
|
И пріи́де даві́дъ къ двѣма́ сто́мъ муже́мъ оста́вшымся ити́ вслѣ́дъ даві́да, и́хже посади́ на пото́цѣ Восо́рстѣ, и изыдо́ша на срѣ́теніє даві́ду и на срѣ́теніє лю́демъ и́же съ ни́мъ: и пріи́де даві́дъ до люді́й, и вопроси́ша єго́ о ми́рныхъ.
|
І прийшов Давид до тих двохсот людей, які не були в силах іти за ним, і яких він залишив біля потоку Восор, і вийшли вони назустріч Давиду і назустріч людям, які були з ним. І підійшов Давид до цих людей і вітав їх.
|
|
22
|
22
|
|
И отвѣща́ша вси́ му́жіє па́губніи и лука́вніи от муже́й ра́тныхъ ходи́вшихъ съ даві́домъ и рѣ́ша: я́ко не гони́ша съ на́ми, не дади́мъ и́мъ от плѣ́на, єго́же взя́хомъ, но то́кмо кі́йждо жену́ свою́ и ча́да своя́ да во́змутъ и возвратя́тся.
|
Тоді злі і негідні люди, які ходили з Давидом, стали говорити: за те, що вони не ходили з нами, не дамо їм зі здобичі, яку ми відняли; нехай кожен візьме тільки свою дружину і дітей і йде.
|
|
23
|
23
|
|
И рече́ даві́дъ: не сотвори́те, бра́тія моя́, та́ко, повнегда́ предаде́ Госпо́дь на́мъ и сохрани́ на́съ, и предаде́ Госпо́дь по́лчище сіє́ наше́дшеє на ны́ въ ру́ки на́шя:
|
Але Давид сказав: не робіть так, брати мої, після того, як Господь дав нам це і зберіг нас і віддав у руки наші полчище, що приходило проти нас.
|
|
24
|
24
|
|
и кто́ послу́шаєтъ ва́шихъ слове́съ си́хъ? я́ко не ме́нши на́съ су́ть: поне́же по ча́сти исходя́щаго на бра́нь, та́ко бу́детъ ча́сть сѣдя́щаго при сосу́дѣхъ, по тому́жде раздѣля́тся.
|
І хто послухає вас у цій справі? [Вони не гірші за нас.] Яка частина тим, що ходили на війну, така частина повинна бути й тим, що залишилися при обозі: на всіх слід розділити.
|
|
25
|
25
|
|
И бы́сть от дне́ того́ и вы́ше, и бы́сть въ повелѣ́ніє и на оправда́ніє Ізра́илю да́же до дне́ сего́.
|
Так було з цього часу і після; і поставив він це в закон і в правило для Ізраїля до цього дня.
|
|
26
|
26
|
|
И пріи́де даві́дъ въ секела́гъ, и посла́ старѣ́йшинамъ от коры́стей Іу́диныхъ и и́скреннимъ свои́мъ, глаго́ля: се́, ва́мъ благослове́ніє от коры́стей враго́въ Госпо́днихъ,
|
І прийшов Давид у Секелаг і послав зі здобичі до старійшин Іудиних, друзям своїм, говорячи: «ось вам подарунок зі здобичі, взятої у ворогів Господніх», —
|
|
27
|
27
|
|
су́щымъ въ веѳсу́рѣ и въ ра́мѣ ю́жнѣй и въ геѳо́рѣ,
|
тим, що у Вефилі, і в Рамофі південному, і в Іаттирі, [і в Гефорі,]
|
|
28
|
28
|
|
и во Арои́рѣ и во Амма́дѣ, и во Сафѣ́ и во єсѳі́фѣ и въ ге́ѳѣ,
|
і в Ароері, [і в Аммаді,] і в Шифмофі, і в Естемоа, [і в Гефі,]
|
|
29
|
29
|
|
и въ кіна́нѣ и въ Сафе́цѣ, и въ Ѳима́ѳѣ и въ карми́лѣ, и су́щымъ во градѣ́хъ ієреміи́ла и во градѣ́хъ Кенезі́я,
|
[у Кинані, у Сафені, у Фимафі,] і в Рахалі, і в містах ієрахмеельських, і в містах кенейських,
|
|
30
|
30
|
|
и су́щымъ во ієріму́ѳѣ и во вирсаве́и и въ номвѣ́,
|
і в Хормі, і в Хорашані, і в Атаху,
|
|
31
|
31
|
|
и су́щымъ въ Хевро́нѣ, и во вся́ мѣста́, я́же про́йде даві́дъ та́мо са́мъ и му́жіє єго́.
|
і в Хевроні, й у всіх місцях, де ходив Давид сам і люди його.
|
