Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Быт.

• Суд. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • Юдиф.

• Пс. • Притч.

• Іс. • Єз.

Новий Заповіт

• Мѳ. • Мк. • Лк. • Ін.

• Дѣян.

• Іак. • 1 Пет. • 2 Пет.

Порівняти:
⇄

Глава 25 з 31
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
Глава 25
Глава 25
1
1
И у́мре самуи́лъ, и собра́шася ве́сь Ізра́иль, и пла́кашася єго́, и погребо́ша єго́ въ до́му єго́ во Армаѳе́мѣ. И воста́ даві́дъ, и сни́де въ пусты́ню мао́ню.
І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали за ним, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Фаран.
2
2
И бѣ́ человѣ́къ въ мао́нѣ и стада́ єго́ на карми́лѣ, и человѣ́къ вели́къ зѣло́: и сему́ ове́цъ три́ ты́сящы и ко́зъ ты́сяща: и бы́сть єгда́ стрижа́ше стада́ своя́ на карми́лѣ:
Був хтось у Маоні, а маєток його на Кармилі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тисяча кіз; і був він на стрижці овець своїх на Кармилі.
3
3
и́мя же человѣ́ку Нава́лъ и и́мя женѣ́ єго́ Авіге́а: и жена́ єго́ блага́ смы́сломъ и добра́ взо́ромъ зѣло́, му́жъ же єя́ человѣ́къ же́стокъ и лука́въ въ начина́ніихъ и человѣ́къ звѣронра́венъ.
Ім’я чоловіка того — Навал, а ім’я дружини його — Авигея; ця жінка була дуже розумна і красива лицем, а він — людина жорстока і зла норовом; він був з роду Халева.
4
4
И услы́ша даві́дъ въ пусты́ни, я́ко стриже́тъ Нава́лъ на карми́лѣ стада́ своя́.
І почув Давид у пустелі, що Навал стриже [на Кармилі] овець своїх.
5
5
И посла́ даві́дъ де́сять отроко́въ и рече́ отроко́мъ: взы́дите на карми́лъ и иди́те къ Нава́лу и вопроси́те єго́ и́менемъ мои́мъ съ ми́ромъ,
І послав Давид десять отроків, і сказав Давид отрокам: підніміться на Кармил і підіть до Навала, і вітайте його від мого імені,
6
6
и рцы́те сія́: здра́въ ли єси́ ты́ и до́мъ тво́й, и вся́ твоя́ здра́ва ли су́ть?
і скажіть так: «[здрастуй,] мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму;
7
7
и ны́нѣ се́, услы́шахъ, я́ко стригу́тъ тебѣ́ ны́нѣ пастуси́ твои́, и́же бѣ́ша съ на́ми въ пусты́ни, и не возбрани́хомъ и́мъ, и не повелѣ́хомъ и́мъ ничесо́же во вся́ дни́, єгда́ бѣ́ша на карми́лѣ:
нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі;
8
8
вопроси́ отроко́въ твои́хъ и возвѣстя́тъ ти́: и да обря́щутъ о́троцы твои́ благода́ть предъ очи́ма твои́ма, я́ко въ де́нь бла́гъ пріидо́хомъ: да́ждь у́бо ны́нѣ є́же обря́щетъ рука́ твоя́ отроко́мъ твои́мъ и сы́ну твоєму́ даві́ду.
запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя».
9
9
И пріидо́ша о́троцы даві́довы и глаго́лаша словеса́ сія́ къ Нава́лу, по всѣ́мъ глаго́ломъ си́мъ и́менемъ даві́довымъ.
І пішли люди Давидові, і сказали Навалові від імені Давида всі ці слова, і замовкли.
10
10
И возскочи́ Нава́лъ и отвѣща́ отроко́мъ даві́довымъ и рече́: кто́ даві́дъ? и кто́ сы́нъ Ієссе́овъ? дне́сь умно́жени су́ть раби́ отходя́ще кі́йждо от лица́ господи́на своєго́:
І [підхопився] Навал, [і] відповів слугам Давидовим, і сказав: хто такий Давид, і хто такий син Ієссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх;
11
11
и возму́ ли хлѣ́бы моя́ и віно́ моє́ и закла́ная моя́, я́же закла́хъ стригу́щымъ моя́ о́вцы, и да́мъ ли о́ная муже́мъ, и́хже не вѣ́мъ отку́ду су́ть?
невже мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони?
12
12
И возврати́шася о́троцы даві́довы путе́мъ свои́мъ, и возвра́щшеся пріидо́ша и возвѣсти́ша даві́ду по глаго́ломъ си́мъ.
І пішли назад люди Давида своїм шляхом і повернулися, і прийшли і переказали йому всі слова ці.
13
13
И рече́ даві́дъ муже́мъ свои́мъ: препоя́шитеся кі́йждо ору́жіємъ свои́мъ. И препоя́сашася ору́жіємъ свои́мъ, и са́мъ даві́дъ препоя́сася мече́мъ свои́мъ, и идо́ша вслѣ́дъ даві́да, я́ко четы́реста муже́й, а двѣ́сти и́хъ оста́шася у сосу́довъ.
Тоді Давид сказав людям своїм: опережіться кожен мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався і сам Давид своїм мечем, і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.
14
14
И Авіге́и женѣ́ Нава́ловѣ повѣ́да єди́нъ о́трокъ, глаго́ля: се́, присыла́ даві́дъ послы́ от пусты́ни благослови́ти господи́на на́шего, о́нъ же отврати́ся от ни́хъ:
Авигею ж, дружину Навала, сповістив один із слуг, сказавши: ось, Давид послав з пустелі послів вітати нашого господаря, але він обійшовся з ними грубо;
15
15
му́жіє же бла́зи [бѣ́ша] на́мъ зѣло́, не возбраня́ху на́мъ, ниже́ повелѣва́ху на́мъ что́ во вся́ дни́, въ ня́же бѣ́хомъ съ ни́ми:
а ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі;
16
16
и су́щымъ на́мъ на селѣ́, а́ки стѣна́ бѣ́ша о́крестъ на́съ, и въ нощи́ и во дни́, по вся́ дни́ въ ня́же бѣ́хомъ съ ни́ми пасу́ще стада́:
вони були для нас огорожею і вдень і вночі весь час, коли ми пасли стада поблизу них;
17
17
и ны́нѣ разумѣ́й и ви́ждь ты́, что́ сотвори́ши, я́ко соверши́ся зло́ба на господи́на на́шего и на до́мъ єго́, и се́й сы́нъ губи́тель, и не возмо́жно глаго́лати къ нему́.
отже, подумай і подивися, що робити; бо неминуче загрожує лихо господареві нашому і всьому дому його, а він — людина зла, не можна говорити з ним.
18
18
И потща́ся Авіге́а, и взя́ двѣ́сти хлѣ́бовъ и два́ сосу́да віна́ и пя́ть ове́цъ устро́єныхъ и пя́ть мѣ́ръ муки́ чи́стыя и ко́шницу гро́здія и двѣ́сти вя́заницъ смо́квей, и возложи́ на осля́та,
Тоді Авигея поспішно взяла двісті хлібів, і два міхи з вином, і п’ять овець приготованих, і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок ізюму, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів,
19
19
и рече́ ко отроко́мъ свои́мъ: поиди́те предо мно́ю, и се́, а́зъ вслѣ́дъ ва́съ иду́. Му́жу же своєму́ не возвѣсти́.
і сказала слугам своїм: ідіть переді мною, ось, я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові нічого не сказала.
20
20
И бы́сть, всѣ́дшей є́й на осли́цу и сходя́щей въ подго́ріє, и се́, даві́дъ и му́жіє єго́ идя́ху сопроти́ву єя́, и срѣ́те и́хъ.
Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по звивинах гори, ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона зустрілася з ними.
21
21
И рече́ даві́дъ: вои́стинну всу́є вся́ Нава́лова сохрани́хъ въ пусты́ни, и ничесо́же повелѣ́хъ взя́ти от всѣ́хъ я́же єго́, и воздаде́ ми зла́я за блага́я:
І Давид сказав: так, марно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому; він платить мені злом за добро;
22
22
сія́ да сотвори́тъ Бо́гъ даві́ду и сія́ да приложи́тъ, а́ще до у́тра оста́влю от всѣ́хъ Нава́ловыхъ да́же до моча́щагося къ стѣнѣ́.
нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни.
23
23
И уви́дѣ Авіге́а даві́да, и потща́ся и скочи́ со осля́те, и паде́ предъ даві́домъ на лице́ своє́, и поклони́ся єму́ до земли́,
Коли Авигея побачила Давида, то поспішила зійти з осла й упала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі;
24
24
и паде́ на но́ги єго́ и рече́: во мнѣ́, господи́не мо́й, непра́вда моя́: да глаго́летъ ны́нѣ раба́ твоя́ во у́шы твои́, и послу́шай слове́съ рабы́ твоєя́:
й упала до ніг його і сказала: на мені гріх, господарю мій; дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї.
25
25
да не возложи́тъ ны́нѣ господи́нъ мо́й се́рдца своєго́ на человѣ́ка ги́белнаго сего́, я́ко по и́мени своєму́ то́й є́сть: Нава́лъ и́мя єму́, и безу́міє съ ни́мъ: а́зъ же раба́ твоя́ не ви́дѣхъ отроко́въ господи́на моєго́, и́хже посла́лъ єси́:
Нехай господар мій не звертає уваги на цю злу людину, на Навала; тому що яке ім’я його, такий і він. Навала — ім’я його, і безумство його з ним*. А я, раба твоя, не бачила слуг господаря мого, яких ти посилав.
26
26
и ны́нѣ, господи́не мо́й, жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, я́коже возбрани́ тебѣ́ Госпо́дь є́же не пріити́ на кро́вь непови́нну и спасти́ тебѣ́ ру́ку твою́: и ны́нѣ да бу́дутъ я́коже Нава́лъ врази́ твои́ и и́щущіи господи́ну моєму́ зла́:
І нині, господарю мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь не попустить тобі йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти, і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти господаря мого.
27
27
и ны́нѣ возми́ благослове́ніє сіє́, є́же принесе́ раба́ твоя́ господи́ну моєму́, и да́ждь отроко́мъ предстоя́щымъ господи́ну моєму́:
Ось ці дари, що принесла раба твоя господареві моєму, щоб дати їх отрокам, які служать господареві моєму.
28
28
отими́ ны́нѣ непра́вду рабы́ твоєя́, я́ко творя́ сотвори́тъ Госпо́дь до́мъ вѣ́ренъ господи́ну моєму́, я́ко на бра́ни господи́на моєго́ Госпо́дь спобо́ретъ, и зло́ба не обря́щется въ тебѣ́ никогда́же:
Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує господарю моєму дім міцний, бо війни Господні веде господар мій, і зло не прийде до тебе в усе життя твоє.
29
29
и а́ще воста́нетъ человѣ́къ гоня́й тя́ и ища́й души́ твоєя́, и бу́детъ душа́ господи́на моєго́ привя́зана соу́зомъ жи́зни у Го́спода Бо́га, и ду́шу враго́въ твои́хъ порази́ши пра́щею посредѣ́ пра́щи:
Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа господаря мого буде зав’язана у вузлі життя Господа Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він немов пращею.
30
30
и бу́детъ єгда́ сотвори́тъ Госпо́дь господи́ну моєму́ вся́, єли́ка глаго́лаше блага́я о тебѣ́, и повели́тъ тебѣ́ Госпо́дь [бы́ти] вожде́мъ во Ізра́или,
І коли зробить Господь господареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і поставить тебе вождем над Ізраїлем,
31
31
и не бу́детъ тебѣ́ сіє́ ме́рзость и собла́знъ се́рдцу господи́на моєго́, є́же излія́ти кро́вь непови́нную ту́не и спасти́ ру́ку свою́ себѣ́: и да бла́го сотвори́тъ Госпо́дь господи́ну моєму́, и воспомяне́ши рабу́ твою́, є́же благосотвори́ти є́й.
то не буде це для серця господаря мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив марно крові і зберіг себе від помсти. І Господь облагодіє господаря мого, і згадаєш рабу твою [і зробиш милість їй].
32
32
И рече́ даві́дъ ко Авіге́и: благослове́нъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, и́же посла́ тя дне́сь на срѣ́теніє ми́,
І сказав Давид Авигеї: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який послав тебе нині назустріч мені,
33
33
и благослове́нъ совѣ́тъ тво́й, и благослове́на ты́ удержа́вшая мя́ въ де́нь се́й ити́ на проли́тіє кро́ве, и спасти́ ми ру́ку мою́:
і благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти тепер не допустила мене йти на пролиття крові й помститися за себе.
34
34
оба́че жи́въ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, и́же возбрани́ ми дне́сь зло́ сотвори́ти тебѣ́: зане́ а́ще бы не потща́лася и не пришла́ єси́ на срѣ́теніє мнѣ́, тогда́ рѣ́хъ: а́ще оста́нется Нава́лу до у́тренняго свѣ́та моча́щійся къ стѣнѣ́.
Але, — живий Господь Бог Ізраїлів, Який утримав мене від вчинення зла тобі, — якби ти не поспішила і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Навалу того, хто мочиться до стіни.
35
35
И прія́ даві́дъ от руку́ єя́ вся́, я́же принесе́ єму́, и рече́ є́й: иди́ съ ми́ромъ въ до́мъ сво́й: ви́ждь, послу́шахъ гла́са твоєго́ и прія́хъ лице́ твоє́.
І прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: іди з миром у дім твій; ось, я послухався голосу твого й ушанував лице твоє.
36
36
И пріи́де Авіге́а къ Нава́лу: и се́, у него́ пи́ръ въ дому́ єго́, я́ко пи́ръ царе́въ: и се́рдце Нава́лово ве́село въ не́мъ, и то́й пія́нъ до зѣла́. И не возвѣсти́ Авіге́а Нава́лу глаго́ла ни вели́ка ни ма́ла до свѣ́та у́тренняго.
І прийшла Авигея до Навала, і ось, у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку.
37
37
И бы́сть зау́тра, єгда́ истрезви́ся Нава́лъ от віна́, повѣ́да єму́ жена́ єго́ вся́ глаго́лы сія́, и у́мре се́рдце єго́ въ не́мъ, и то́й бы́сть я́ко ка́мень.
Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь.
38
38
И бы́сть я́ко де́сять дні́й, и порази́ Госпо́дь Нава́ла, и у́мре.
Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер.
39
39
И услы́ша даві́дъ и рече́: благослове́нъ Госпо́дь, и́же суди́ су́дъ поноше́нія моєго́ от руки́ Нава́ли, и раба́ своєго́ удержа́ от руки́ злы́хъ, и зло́бу Нава́лю обрати́ Госпо́дь на главу́ єго́. И посла́ даві́дъ и глаго́ла ко Авіге́и поя́ти ю́ себѣ́ въ жену́.
І почув Давид, що Навал помер, і сказав: благословенний Господь, що віддав за посоромлення, нанесене мені Навалом, і раба Свого вберіг від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову. І послав Давид сказати Авигеї, що він бере її собі за дружину.
40
40
И пріидо́ша о́троцы даві́довы ко Авіге́и въ карми́лъ, и рѣ́ша є́й, глаго́люще: даві́дъ посла́ на́съ къ тебѣ́, да тя́ по́йметъ себѣ́ въ жену́.
І прийшли слуги Давидові до Авигеї на Кармил і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.
41
41
И воста́ и поклони́ся до земли́ лице́мъ и рече́: се́, раба́ твоя́ въ рабы́ню умыва́ти но́ги отроко́мъ твои́мъ.
Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: ось, раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слуг господаря мого.
42
42
И воста́ Авіге́а, и всѣ́де на осля́, и пя́ть дѣви́цъ идя́ху вслѣ́дъ єя́, и по́йде вслѣ́дъ отроко́въ даві́довыхъ, и бы́сть єму́ въ жену́.
І зібралася Авигея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давида і стала його дружиною.
43
43
И Ахінаа́му поя́тъ даві́дъ от Ієзрає́ля, и бѣ́стѣ єму́ о́бѣ жены́.
І Ахиноаму з Ізрееля взяв Давид, і обидві вони були його дружинами.
44
44
Сау́лъ же даде́ Мелхо́лу дще́рь свою́ жену́ даві́дову Фалті́ю сы́ну Амі́сову и́же от ро́ммы.
Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Фалтію, синові Лаїша, що з Галлима.

Глава 25 з 31
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
Старий Заповіт

• Быт.

• Суд. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • Юдиф.

• Пс. • Притч.

• Іс. • Єз.

Новий Заповіт

• Мѳ. • Мк. • Лк. • Ін.

• Дѣян.

• Іак. • 1 Пет. • 2 Пет.