|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И бы́сть єгда́ состарѣ́ся самуи́лъ, и поста́ви сы́ны своя́ суди́ти Ізра́илеви.
|
Коли ж постарів Самуїл, то поставив синів своїх суддями над Ізраїлем.
|
|
2
|
2
|
|
И сія́ имена́ сыно́мъ єго́: пе́рвенецъ Іои́ль, и и́мя второ́му Аві́а, судіи́ въ вирсаве́и.
|
Ім’я старшому синові його Іоїль, а ім’я другому синові його Авия; вони були суддями у Вирсавії.
|
|
3
|
3
|
|
И не поидо́ша сы́нове єго́ путе́мъ єго́: и уклони́шася вслѣ́дъ лихоима́нія, и пріима́ху да́ры, и развраща́ху суды́.
|
Але сини його не ходили путями його, а ухилилися в користь і брали подарунки, і судили неправдиво.
|
|
4
|
4
|
|
И собра́шася му́жіє Ізра́илевы, и пріидо́ша къ самуи́лу во Армаѳе́мъ
|
І зібралися усі старійшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму,
|
|
5
|
5
|
|
и рѣ́ша єму́: се́, ты́ состарѣ́лся єси́, сы́нове же твои́ не хо́дятъ по пути́ твоєму́: и ны́нѣ поста́ви надъ на́ми царя́, да су́дитъ ны́, я́коже и про́чіи язы́ки.
|
і сказали йому: ось, ти постарів, а сини твої не ходять путями твоїми; отже, постав над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів.
|
|
6
|
6
|
|
И бы́сть лука́въ глаго́лъ предъ очи́ма самуи́ловыма, я́ко рѣ́ша: да́ждь на́мъ царя́, да су́дитъ ны́. И помоли́ся самуи́лъ ко Го́споду.
|
І не сподобалося слово це Самуїлу, коли вони сказали: дай нам царя, щоб він судив нас. І молився Самуїл Господу.
|
|
7
|
7
|
|
И рече́ Госпо́дь самуи́лу: послу́шай гла́са люді́й, я́коже глаго́лютъ къ тебѣ́, я́ко не тебе́ уничижи́ша, но мене́ уничижи́ша, є́же не ца́рствовати ми́ надъ ни́ми:
|
І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними;
|
|
8
|
8
|
|
по всѣ́мъ дѣло́мъ, я́же сотвори́ша ми́, от него́же дне́ изведо́хъ и́хъ изъ земли́ Єги́петски до дне́шняго дне́, и оста́виша мя́, и послужи́ша бого́мъ ины́мъ, та́ко ті́и творя́тъ и тебѣ́:
|
як вони чинили з того дня, в який Я вивів їх з Єгипту, і до сьогодні, залишали Мене і служили іншим богам, так чинять вони з тобою;
|
|
9
|
9
|
|
и ны́нѣ послу́шай гла́са и́хъ: оба́че засвидѣ́телствуя засвидѣ́телствуєши и́мъ и возвѣсти́ши и́мъ пра́вду царе́ву, и́же ца́рствовати бу́детъ надъ ни́ми.
|
отже, послухай голосу їх; тільки представ їм і оголоси їм права царя, який буде царювати над ними.
|
|
10
|
10
|
|
И рече́ самуи́лъ вся́ словеса́ Госпо́дня къ лю́демъ прося́щымъ от него́ царя́,
|
І переказав Самуїл усі слова Господа народу, який просив у нього царя,
|
|
11
|
11
|
|
и глаго́ла [и́мъ]: сіє́ бу́детъ оправда́ніє царе́во, и́же ца́рствовати и́мать надъ ва́ми: сы́ны ва́шя во́зметъ и поста́витъ я́ колесни́чники своя́, и на ко́ни вса́дитъ и́хъ, и предтеку́щихъ предъ колесни́цами єго́:
|
і сказав: ось які будуть права царя, який буде царювати над вами: синів ваших він візьме і приставить їх до колісниць своїх і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його;
|
|
12
|
12
|
|
и поста́витъ я́ себѣ́ со́тники и ты́сящники и жа́телми жа́твы своєя́, и объи́мутъ объима́ніємъ гро́здія єго́, и твори́ти ору́дія во́инская єго́ и ору́дія колесни́цъ єго́:
|
і поставить їх у себе тисячоначальниками і п’ятдесятниками, і щоб вони обробляли поля його, і жали хліб його, і робили йому військову зброю і колісничне приладдя його;
|
|
13
|
13
|
|
и дще́ри ва́шя во́зметъ въ мирова́рницы и въ пова́рницы и въ хлѣ́бницы:
|
і дочок ваших візьме, щоб вони робили масті, варили страву і пекли хліби;
|
|
14
|
14
|
|
и се́ла ва́ша и віногра́ды ва́шя и ма́сличины ва́шя благі́я во́зметъ и да́стъ рабо́мъ свои́мъ:
|
і поля ваші і виноградники й оливкові сади ваші кращі візьме, і віддасть слугам своїм;
|
|
15
|
15
|
|
и сѣ́мена ва́ша и віногра́ды ва́шя одеся́тствуєтъ и да́стъ скопце́мъ свои́мъ и рабо́мъ свои́мъ:
|
і від посівів ваших і з виноградних садів ваших візьме десяту частину і віддасть євнухам своїм і слугам своїм;
|
|
16
|
16
|
|
и рабы́ ва́шя и рабы́ни ва́шя и стада́ ва́ша блага́я и ослы́ ва́шя отъи́метъ и одеся́тствуєтъ на дѣла́ своя́:
|
і рабів ваших і рабинь ваших, і юнаків ваших кращих, і ослів ваших візьме й використає на свої справи;
|
|
17
|
17
|
|
и па́жити ва́шя одеся́тствуєтъ, и вы́ бу́дете єму́ раби́:
|
від дрібної худоби вашої візьме десяту частину, і самі ви будете йому рабами;
|
|
18
|
18
|
|
и возопіє́те въ де́нь о́нъ от лица́ царя́ ва́шего, єго́же избра́сте себѣ́, и не услы́шитъ ва́съ Госпо́дь въ де́нь о́нъ, я́ко вы́ са́ми избра́сте себѣ́ царя́.
|
і застогнете тоді від царя вашого, якого ви обрали собі; і не буде Господь відповідати вам тоді.
|
|
19
|
19
|
|
И не восхотѣ́ша лю́діє послу́шати самуи́ла и рѣ́ша єму́: ни́, но ца́рь да бу́детъ надъ на́ми,
|
Але народ не погодився послухатися голосу Самуїла, і сказав: ні, нехай цар буде над нами,
|
|
20
|
20
|
|
и бу́демъ и мы́ я́коже вси́ язы́цы: и суди́ти и́мать на́съ ца́рь на́шъ, и изы́детъ предъ на́ми, и побо́ретъ поборе́ніємъ о на́съ.
|
і ми будемо як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходити перед нами, і вести війни наші.
|
|
21
|
21
|
|
И слы́ша самуи́лъ вся́ глаго́лы люді́й и глаго́ла я́ во у́шы Го́сподеви.
|
І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господу.
|
|
22
|
22
|
|
И рече́ Госпо́дь къ самуи́лу: послу́шай гла́са и́хъ, и поста́ви и́мъ царя́. И рече́ самуи́лъ къ муже́мъ Ізра́илевымъ: да и́детъ кі́йждо ва́съ во сво́й гра́дъ.
|
І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу їх і постав їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: підіть кожен у своє місто.
|
