|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
И бѣ́ му́жъ от сыно́въ Веніамі́новыхъ, єму́же и́мя кі́съ, сы́нъ Авіи́ловъ, сы́на Іа́редова, сы́на вахі́рова, сы́на Афе́кова, сы́на му́жа Ієміне́ова, му́жъ си́ленъ крѣ́постію.
|
Був чоловік із синів Веніаміна, ім’я його Кис, син Авиїла, сина Церона, сина Бехорафа, сина Афія, сина якогось веніамитянина, чоловік поважний.
|
|
2
|
2
|
|
И сему́ бѣ́ сы́нъ, и́мя єму́ Сау́лъ, добровели́ченъ, му́жъ бла́гъ: и не бѣ́ въ сынѣ́хъ Ізра́илевыхъ бла́гъ па́че єго́, от ра́менъ и вы́ше высо́къ па́че всѣ́хъ люді́й.
|
У нього був син, ім’я його Саул, молодий і красивий; і не було нікого з ізраїльтян красивішого за нього; він від плечей своїх був вищим за весь народ.
|
|
3
|
3
|
|
И заблуди́ша осля́та кі́са отца́ Сау́лова. И рече́ кі́съ къ Сау́лу сы́ну своєму́: возми́ съ собо́ю єди́наго от о́трокъ, и воста́вше иди́те и поищи́те осля́тъ.
|
І пропали ослиці у Киса, батька Саулового, і сказав Кис Саулу, синові своєму: візьми із собою одного зі слуг і встань, піди, пошукай ослиць.
|
|
4
|
4
|
|
И проидо́ша го́ру Єфре́млю, и проидо́ша зе́млю селха́, и не обрѣто́ша: и проидо́ша зе́млю сегалі́млю, и не бѣ́: и проидо́ша зе́млю Іамі́ню, и не обрѣто́ша.
|
І пройшов він гору Єфремову і пройшов землю Шалиша, але не знайшли; і пройшли землю Шаалим, і там їх нема; і пройшов він землю Веніамінову, і не знайшов.
|
|
5
|
5
|
|
И прише́дшымъ и́мъ въ зе́млю Сі́фову, и рече́ Сау́лъ ко о́троку своєму́ и́же съ ни́мъ: гряди́ и возврати́мся, да не ка́ко оте́цъ мо́й оста́вя осля́та, пече́тся о на́съ.
|
Коли вони прийшли у землю Цуф, Саул сказав слузі своєму, який був з ним: підемо назад, щоб батько мій, облишивши ослиць, не став хвилюватися за нас.
|
|
6
|
6
|
|
И рече́ єму́ о́трокъ: се́, здѣ́ человѣ́къ Бо́жій во гра́дѣ се́мъ, и человѣ́къ сла́венъ: все́ є́же а́ще рече́тъ приходя́щымъ къ нему́, бу́детъ и́мъ: и ны́нѣ по́йдемъ та́мо, да возвѣсти́тъ на́мъ пу́ть на́шъ, и́мже по́йдемъ.
|
Але слуга сказав йому: ось у цьому місті є людина Божа, людина шанована; все, що він скаже, збувається; сходимо тепер туди; можливо, він укаже нам дорогу нашу, якою нам іти.
|
|
7
|
7
|
|
И рече́ Сау́лъ о́троку своєму́ и́же съ ни́мъ: се́, по́йдемъ, и что́ принесе́мъ къ человѣ́ку Бо́жію? я́ко хлѣ́бы оскудѣ́ша от вре́тищъ на́шихъ, и ктому́ нѣ́сть у на́съ, є́же внести́ къ человѣ́ку Бо́жію от имѣ́нія на́шего.
|
І сказав Саул слузі своєму: ось ми підемо, а що ми принесемо тій людині? тому що хліба не стало в торбах наших, і подарунка нема, щоб піднести чоловіку Божому; що у нас?
|
|
8
|
8
|
|
И приложи́ о́трокъ отвѣща́ти Сау́лу и рече́: се́, обрѣта́єтся въ руцѣ́ моє́й четве́ртая ча́сть сі́кля сребра́, и да́си человѣ́ку Бо́жію, и возвѣсти́тъ на́мъ пу́ть на́шъ.
|
І знову відповів слуга Саулу і сказав: ось у руці моїй чверть сикля срібла; я віддам чоловіку Божому, і він укаже нам дорогу нашу.
|
|
9
|
9
|
|
Пре́жде бо во Ізра́или си́це глаго́лаше кі́йждо, єгда́ кто́ идя́ше вопроша́ти Бо́га: гряди́, да и́демъ къ прозорли́вцу: я́ко проро́ка нарица́ху лю́діє пре́жде прозорли́вцемъ.
|
Раніше в Ізраїля, коли хто-небудь ішов запитувати Бога, говорили так: «підемо до провидця»; бо той, кого називають нині пророком, колись називався провидцем.
|
|
10
|
10
|
|
И рече́ Сау́лъ о́троку своєму́: до́бръ глаго́лъ тво́й: гряди́, да и́демъ. И идо́ша во гра́дъ, идѣ́же бѣ́ человѣ́къ Бо́жій.
|
І сказав Саул слузі своєму: добре ти говориш; ходімо. І пішли в місто, де чоловік Божий.
|
|
11
|
11
|
|
Восходя́щымъ же и́мъ на восхо́дъ гра́да, и се́, обрѣто́ша дѣви́цъ изше́дшихъ почерпсти́ воды́, и рѣ́ша и́мъ: є́сть ли здѣ́ прозорли́вецъ?
|
Коли вони піднімалися на гору в місто, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: чи є тут провидець?
|
|
12
|
12
|
|
И отвѣща́ша и́мъ дѣви́цы, глаго́лющя: є́сть, се́ предъ лице́мъ ва́шимъ: ны́нѣ же потщи́теся, я́ко дне́ ра́ди гряде́тъ во гра́дъ, я́ко же́ртва дне́сь лю́демъ въ ва́мѣ:
|
Ті відповіли їм і сказали: є; ось, він попереду тебе; тільки поспішай, бо він сьогодні прийшов у місто, тому що сьогодні у народу жертвоприношення на висоті;
|
|
13
|
13
|
|
и єгда́ вни́дете во гра́дъ, та́ко обря́щете єго́ во гра́дѣ, пре́жде не́же взы́ти єму́ въ ва́му я́сти: я́ко не и́мутъ я́сти лю́діє, до́ндеже вни́детъ се́й, я́ко то́й благослови́тъ же́ртву, и по си́хъ ядя́тъ стра́нніи: и ны́нѣ взы́дите, я́ко дне́ ра́ди обря́щете єго́.
|
коли прийдете в місто, застанете його, поки він ще не пішов на ту висоту, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить жертву, і після того стануть їсти звані; отже, йдіть, тепер ще застанете його.
|
|
14
|
14
|
|
И взыдо́ша во гра́дъ. И́мже входя́щымъ среди́ гра́да, и се́, самуи́лъ изы́де во срѣ́теніє и́мъ, є́же взы́ти въ ва́му.
|
І пішли вони в місто. Коли ж увійшли всередину міста, то ось і Самуїл виходить назустріч їм, щоб іти на висоту.
|
|
15
|
15
|
|
И Госпо́дь откры́ во у́хо самуи́лу дне́мъ єди́нымъ пре́жде прише́ствія къ нему́ Сау́ля, глаго́ля:
|
А Господь відкрив Самуїлу за день до приходу Саула і сказав:
|
|
16
|
16
|
|
я́коже вре́мя сіє́, у́тро послю́ къ тебѣ́ му́жа от пле́мене Веніамі́нова, и да пома́жеши єго́ царя́ надъ людьми́ мои́ми Ізра́илемъ, и спасе́тъ лю́ди моя́ от руки́ иноплеме́нничи: я́ко призрѣ́хъ на смире́ніє люді́й мои́хъ, я́ко взы́де во́пль и́хъ ко мнѣ́.
|
завтра в цей час Я пришлю до тебе людину із землі Веніамінової, і ти помаж його на правителя народу Моєму — Ізраїлю, і він врятує народ Мій від руки филистимлян; бо Я зглянувся на народ Мій, тому що волання його дійшло до Мене.
|
|
17
|
17
|
|
И ви́дѣ самуи́лъ Сау́ла, и Госпо́дь рече́ къ нему́: се́, человѣ́къ, о не́мже реко́хъ ти́: се́й бу́детъ въ лю́дехъ мои́хъ ца́рствовати.
|
Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: ось чоловік, про якого Я говорив тобі; він буде управляти народом Моїм.
|
|
18
|
18
|
|
И прибли́жися Сау́лъ къ самуи́лу посредѣ́ гра́да и рече́: возвѣсти́ ми, кото́рый до́мъ прозорли́вца.
|
І підійшов Саул до Самуїла біля воріт і спитав його: скажи мені, де дім провидця?
|
|
19
|
19
|
|
И отвѣща́ самуи́лъ Сау́лу и рече́: а́зъ са́мъ є́смь: взы́ди предо мно́ю въ ва́му, и я́ждь со мно́ю дне́сь, и отпущу́ тя зау́тра, и вся́ я́же въ се́рдцы твоє́мъ возвѣщу́ ти:
|
І відповів Самуїл Саулу, і сказав: я провидець, іди за мною на висоту; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі;
|
|
20
|
20
|
|
и о осля́тѣхъ твои́хъ заблуди́вшихъ дне́сь тре́тій де́нь, не помышля́й въ се́рдцы своє́мъ о ни́хъ, и́бо обрѣто́шася: и кому́ кра́сная Ізра́илева? не тебѣ́ ли и до́му отца́ твоєго́?
|
а про ослиць, які у тебе пропали вже три дні, не турбуйся; вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і всьому дому батька твого?
|
|
21
|
21
|
|
И отвѣща́ Сау́лъ и рече́: не сы́нъ ли є́смь а́зъ му́жа Ієміне́а, ме́ншаго ски́птра пле́мене Ізра́илева? и пле́мене малѣ́йшаго от всего́ ски́птра Веніамі́нова? и оте́чество моє́ ме́ншеє па́че всѣ́хъ оте́чествъ Веніамі́новыхъ? и вску́ю глаго́лалъ єси́ ко мнѣ́ по глаго́лу сему́?
|
І відповів Саул і сказав: чи не син я Веніаміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем’я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніаміна? До чого ж ти говориш мені це?
|
|
22
|
22
|
|
И поя́тъ самуи́лъ Сау́ла и о́трока єго́, и введе́ я́ во обита́лище, и даде́ и́мъ та́мо мѣ́сто въ пе́рвыхъ зва́ныхъ, я́ко въ седми́десяти муже́хъ.
|
І взяв Самуїл Саула і слугу його, і ввів їх у кімнату, і дав їм перше місце між покликаними, яких було близько тридцяти чоловік.
|
|
23
|
23
|
|
И рече́ самуи́лъ по́вару: да́ждь ми́ ча́сть, ю́же да́хъ ти́, и о не́йже рѣ́хъ ти́ положи́ти ю́ у себе́.
|
І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, яку я дав тобі і про яку я сказав тобі: «відклади її у себе».
|
|
24
|
24
|
|
И взя́ по́варъ плече́, и предложи́ є́ Сау́лови. И рече́ самуи́лъ Сау́лу: се́, избы́токъ, предложи́ предъ ся́ и я́ждь, я́ко во свидѣ́телство предложи́ся тебѣ́ па́че ины́хъ, прикосни́ся. И яде́ Сау́лъ съ самуи́ломъ въ то́й де́нь.
|
І взяв кухар плече і що було при ньому і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: ось це залишене, поклади перед собою і їж, бо до цього часу збережене це для тебе, коли я скликав народ. І обідав Саул із Самуїлом у той день.
|
|
25
|
25
|
|
И сни́де от ва́мы во гра́дъ, и постла́ша Сау́лови на го́рницѣ, и спа́.
|
І зійшли вони з висоти в місто, і Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі, [і постелили Саулу на покрівлі, і він спав].
|
|
26
|
26
|
|
И бы́сть єгда́ приближа́шеся у́тро, и воззва́ самуи́лъ Сау́ла на го́рницѣ, и рече́: воста́ни, и отпущу́ тя. И воста́ Сау́лъ, и изы́де са́мъ и самуи́лъ во́нъ.
|
Вранці встали вони так: коли зійшла зоря, Самуїл звернувся до Саула на покрівлі і сказав: встань, я проводжу тебе. І встав Саул, і вийшли обоє вони з дому, він і Самуїл.
|
|
27
|
27
|
|
И́мже исходя́щымъ въ ча́сть гра́да, и рече́ самуи́лъ къ Сау́лу: рцы́ ю́ноши, да предъи́детъ предъ на́ми: а ты́ ста́ни я́коже дне́сь, и слы́шанъ сотворю́ тебѣ́ глаго́лъ Бо́жій.
|
Коли підходили вони до краю міста, Самуїл сказав Саулу: скажи слузі, щоб він пішов попереду нас, — і він пішов уперед; — а ти зупинися тепер, і я відкрию тобі, що сказав Бог.
|
