|
Глава 1
|
|
|
1
|
|
| Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, | |
|
2
|
|
| як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, | |
|
3
|
|
| то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, | |
|
4
|
|
| щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. | |
|
5
|
|
| У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. | |
|
6
|
|
| Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. | |
|
7
|
|
| У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. | |
|
8
|
|
| Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, | |
|
9
|
|
| за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, | |
|
10
|
|
| а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. | |
|
11
|
|
| Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. | |
|
12
|
|
| Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. | |
|
13
|
|
| Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; | |
|
14
|
|
| і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, | |
|
15
|
|
| бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. | |
|
16
|
|
| І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. | |
|
17
|
|
| І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. | |
|
18
|
|
| І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. | |
|
19
|
|
| Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. | |
|
20
|
|
| І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. | |
|
21
|
|
| Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. | |
|
22
|
|
| Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. | |
|
23
|
|
| А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. | |
|
24
|
|
| Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: | |
|
25
|
|
| так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. | |
|
26
|
|
| Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, | |
|
27
|
|
| до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. | |
|
28
|
|
| Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. | |
|
29
|
|
| Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. | |
|
30
|
|
| І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. | |
|
31
|
|
| І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. | |
|
32
|
|
| Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. | |
|
33
|
|
| І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. | |
|
34
|
|
| Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? | |
|
35
|
|
| Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. | |
|
36
|
|
| Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, | |
|
37
|
|
| бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. | |
|
38
|
|
| Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. | |
|
39
|
|
| Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, | |
|
40
|
|
| і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. | |
|
41
|
|
| Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. | |
|
42
|
|
| І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! | |
|
43
|
|
| І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? | |
|
44
|
|
| Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. | |
|
45
|
|
| Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. | |
|
46
|
|
| І сказала Марія: величає душа Моя Господа, | |
|
47
|
|
| і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, | |
|
48
|
|
| бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. | |
|
49
|
|
| Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. | |
|
50
|
|
| І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. | |
|
51
|
|
| Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; | |
|
52
|
|
| скинув сильних з престолів і підніс смиренних; | |
|
53
|
|
| голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. | |
|
54
|
|
| Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, | |
|
55
|
|
| як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. | |
|
56
|
|
| Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. | |
|
57
|
|
| Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. | |
|
58
|
|
| І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. | |
|
59
|
|
| І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. | |
|
60
|
|
| На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. | |
|
61
|
|
| І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. | |
|
62
|
|
| І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. | |
|
63
|
|
| Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. | |
|
64
|
|
| І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. | |
|
65
|
|
| І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. | |
|
66
|
|
| Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. | |
|
67
|
|
| І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: | |
|
68
|
|
| благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. | |
|
69
|
|
| І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, | |
|
70
|
|
| як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, | |
|
71
|
|
| що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; | |
|
72
|
|
| сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — | |
|
73
|
|
| дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, | |
|
74
|
|
| щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, | |
|
75
|
|
| безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. | |
|
76
|
|
| І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. | |
|
77
|
|
| Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, | |
|
78
|
|
| з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, | |
|
79
|
|
| просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. | |
|
80
|
|
| Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. |
