|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
|
(Зач. 1) Поне́же у́бо мно́зі нача́ша чини́ти по́вість о ізві́ствованних в нас веще́х,
|
|
2
|
2
|
|
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
|
я́коже преда́ша нам, і́же іспе́рва самови́дці і слу́ги би́вшії Словесе́;
|
|
3
|
3
|
|
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
|
ізво́лися і мні послі́довавшу ви́ше вся іспи́тно, поря́ду писа́ти тебі́, держа́вний Феофі́ле,
|
|
4
|
4
|
|
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
|
да разумі́єши, о ни́хже научи́лся єси́ словесі́х утвержде́ніє.
|
|
5
|
5
|
|
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
|
(Зач. 2) Бисть во дні І́рода царя́ Іуде́йська, ієре́й ні́кий, і́менем Заха́рія, от дневни́я чреди́ Авія́ни, і жена́ єго́ от дще́рей Ааро́новіх, і і́м'я єй Єлисаве́т.
|
|
6
|
6
|
|
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
|
Бі́ста же пра́ведна о́ба пред Бо́гом, ходя́ща во всіх за́повідех і оправда́ніїх Госпо́дніх безпоро́чна.
|
|
7
|
7
|
|
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
|
І не бі ї́ма ча́да, поне́же Єлисаве́т бі непло́ди, і о́ба заматорі́вша во днех свої́х бі́ста.
|
|
8
|
8
|
|
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
|
Бисть же служа́щу єму́ в чину́ чреди́ своєя́ пред Бо́гом,
|
|
9
|
9
|
|
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
|
по оби́чаю свяще́нничества ключи́ся єму́ покади́ти, вше́дшу в це́рков Госпо́дню,
|
|
10
|
10
|
|
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
|
і все мно́жество люде́й бі моли́тву ді́я вні, в год [во вре́м'я] фиміа́ма;
|
|
11
|
11
|
|
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
|
яви́ся же єму́ А́нгел Госпо́день, стоя́ одесну́ю олтаря́ кади́льнаго;
|
|
12
|
12
|
|
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
|
і смути́ся Заха́рія ви́дів, і страх нападе́ нань.
|
|
13
|
13
|
|
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
|
Рече́ же к нему́ А́нгел: не бо́йся, Заха́ріє, зане́ усли́шана бисть моли́тва твоя́, і жена́ твоя́ Єлисаве́т роди́ть си́на тебі́, і нарече́ши і́м'я єму́ Іоа́нн.
|
|
14
|
14
|
|
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
|
І бу́деть тебі́ ра́дость і весе́ліє, і мно́зі о рождестві́ єго́ возра́дуються.
|
|
15
|
15
|
|
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
|
Бу́деть бо ве́лій пред Го́сподем; і вина́, і сике́ра не і́мать пи́ти, і Ду́ха Свята́го іспо́лниться єще́ із чре́ва ма́тере своєя́;
|
|
16
|
16
|
|
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
|
і мно́гих от сино́в Ізра́їлевих обрати́ть ко Го́споду Бо́гу їх.
|
|
17
|
17
|
|
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
|
І той преди́деть пред Ним ду́хом і си́лою Іліїно́ю, обрати́ти сердця́ отце́м на ча́да, і проти́вния в му́дрості пра́ведних, угото́вати Го́сподеві лю́ди соверше́ни.
|
|
18
|
18
|
|
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
|
І рече́ Заха́рія ко А́нгелу: по чесому́ разумі́ю сіє́? Аз бо єсьм стар, і жена́ моя́ заматорі́вши во днех свої́х.
|
|
19
|
19
|
|
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
|
І отвіща́в А́нгел рече́ єму́: аз єсьм Гавриї́л предстоя́й пред Бо́гом, і по́слан єсьм глаго́лати к тебі́ і благовісти́ти тебі́ сія́;
|
|
20
|
20
|
|
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
|
і се бу́деши молчя́ і не моги́й проглаго́лати, до него́же дне бу́дуть сія́, зане́ не ві́ровал єси́ словесе́м мої́м, я́же сбу́дуться во вре́м'я своє́.
|
|
21
|
21
|
|
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
|
І бі́ша лю́діє жду́ще Заха́рію і чудя́хуся косня́щу єму́ в це́ркві.
|
|
22
|
22
|
|
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
|
Ізше́д же не можа́ше глаго́лати к ним; і разумі́ша, я́ко виді́ніє ви́ді в це́ркві; і той бі помава́я їм, і пребива́ше нім.
|
|
23
|
23
|
|
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
|
І бисть я́ко іспо́лнишася дні́є слу́жби єго́, і́де в дом свой.
|
|
24
|
24
|
|
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
|
(Зач. 3) По сих же днех зача́т Єлисаве́т, жена́ єго́, і тая́шеся мі́сяць п'ять, глаго́лющи:
|
|
25
|
25
|
|
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
|
я́ко та́ко мні сотвори́ Госпо́дь во дні, в ня́же призрі́ от’я́ти поноше́ніє моє́ в челові́ціх.
|
|
26
|
26
|
|
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
|
В мі́сяць же шести́й по́слан бисть А́нгел Гавриї́л от Бо́га во град Галиле́йський, єму́же і́м'я Назаре́т,
|
|
27
|
27
|
|
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
|
к Ді́ві обруче́нній му́жеві, єму́же і́м'я Іо́сиф, от до́му Дави́дова; і і́м'я Ді́ві Маріа́м.
|
|
28
|
28
|
|
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
|
І вшед к Ней А́нгел рече́: ра́дуйся, Благода́тная! Госпо́дь с Тобо́ю, благослове́нна Ти в жена́х.
|
|
29
|
29
|
|
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
|
Она́ же ви́дівши смути́ся о словесі́ єго́ і помишля́ше, каково́ бу́деть цілова́ніє сіє́.
|
|
30
|
30
|
|
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
|
І рече́ А́нгел Єй: не бо́йся, Маріа́м! Обріла́ бо єси́ благода́ть у Бо́га.
|
|
31
|
31
|
|
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
|
І се зачне́ши во чре́ві, і роди́ши Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с.
|
|
32
|
32
|
|
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
|
Сей бу́деть ве́лій, і Син Ви́шняго нарече́ться; і дасть Єму́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Єго́;
|
|
33
|
33
|
|
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
|
і воцари́ться в дому́ Іа́ковлі во ві́ки, і Ца́рствію Єго́ не бу́деть конця́.
|
|
34
|
34
|
|
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
|
Рече́ же Маріа́м ко А́нгелу: ка́ко бу́деть сіє́, іді́же му́жа не зна́ю?
|
|
35
|
35
|
|
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
|
І отвіща́в А́нгел рече́ Єй: Дух Святи́й на́йдеть на Тя, і си́ла Ви́шняго осіни́ть Тя; ті́мже і ражда́ємоє Свя́то нарече́ться Син Бо́жий:
|
|
36
|
36
|
|
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
|
і се, Єлисаве́т, ю́жика Твоя́, і та зача́т си́на в ста́рості своє́й, і сей мі́сяць шести́й єсть єй нарица́ємій непло́ди;
|
|
37
|
37
|
|
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
|
я́ко не ізнемо́жеть у Бо́га всяк глаго́л.
|
|
38
|
38
|
|
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
|
Рече́ же Маріа́м: се Раба́ Госпо́дня; бу́ди Мні по глаго́лу твоєму́. І оти́де от Нея́ А́нгел.
|
|
39
|
39
|
|
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
|
(Зач. 4) Воста́вши же Маріа́м во дні ти́я, і́де в го́рняя со тща́нієм, во град Іу́дов;
|
|
40
|
40
|
|
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
|
і вни́де в дом Заха́ріїн, і цілова́ Єлисаве́т.
|
|
41
|
41
|
|
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
|
І бисть я́ко усли́ша Єлисаве́т цілова́ніє Марі́їно, взигра́ся младе́нець во чре́ві єя́; і іспо́лнися Ду́ха Свя́та Єлисаве́т,
|
|
42
|
42
|
|
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
|
і возопи́ гла́сом ве́ліїм, і рече́: благослове́нна Ти в жена́х, і благослове́н плод чре́ва Твоєго́!
|
|
43
|
43
|
|
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
|
І отку́ду мні сіє́, да при́йдеть Ма́ти Го́спода моєго́ ко мні?
|
|
44
|
44
|
|
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
|
Се бо, я́ко бисть глас цілова́нія Твоєго́ во у́шію моє́ю, взигра́ся младе́нець ра́дощами во чре́ві моє́м.
|
|
45
|
45
|
|
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
|
І блаже́нна Ві́ровавшая, я́ко бу́деть соверше́ніє глаго́ланним Єй от Го́спода.
|
|
46
|
46
|
|
І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
|
І рече́ Маріа́м: вели́чить душа́ Моя́ Го́спода,
|
|
47
|
47
|
|
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
|
і возра́довася дух Мой о Бо́зі, Спа́сі Моє́м;
|
|
48
|
48
|
|
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
|
я́ко призрі́ на смире́ніє Раби́ Своєя́; се бо, отни́ні ублажа́ть М'я всі ро́ди;
|
|
49
|
49
|
|
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
|
я́ко сотвори́ Мні вели́чіє Си́льний, і свя́то і́м'я Єго́;
|
|
50
|
50
|
|
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
|
і ми́лость Єго́ в ро́ди родо́в боя́щимся Єго́;
|
|
51
|
51
|
|
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
|
сотвори́ держа́ву ми́шцею Своє́ю; расточи́ го́рдия ми́слію се́рдця їх;
|
|
52
|
52
|
|
скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
|
низложи́ си́льния со престо́л, і вознесе́ смире́нния;
|
|
53
|
53
|
|
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
|
а́лчущия іспо́лни благ, і богатя́щияся отпусти́ тщи.
|
|
54
|
54
|
|
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
|
Восприя́т Ізра́їля, о́трока Своєго́, пом'яну́ти ми́лости,
|
|
55
|
55
|
|
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
|
я́коже глаго́ла ко отце́м на́шим, Авраа́му і сі́мені єго́ до ві́ка.
|
|
56
|
56
|
|
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
|
Преби́сть же Маріа́м с не́ю я́ко три мі́сяці і возврати́ся в дом Cвой.
|
|
57
|
57
|
|
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
|
Єлисаве́ті же іспо́лнися вре́м'я роди́ти єй, і роди́ си́на.
|
|
58
|
58
|
|
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
|
І сли́шаша о́крест живу́щії і у́жики єя́, я́ко возвели́чил єсть Госпо́дь ми́лость Свою́ с не́ю, і ра́довахуся с не́ю.
|
|
59
|
59
|
|
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
|
І бисть во осьми́й день, прийдо́ша обрі́зати отроча́, і нарица́ху є і́менем отця́ єго́ — Заха́рію.
|
|
60
|
60
|
|
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
|
І отвіща́вши ма́ти єго́ рече́: ні, но да нарече́ться Іоа́нн.
|
|
61
|
61
|
|
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
|
І рі́ша к ней, я́ко нікто́же єсть в родстві́ твоє́м, і́же нарица́ється і́менем тім.
|
|
62
|
62
|
|
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
|
І помава́ху отцю́ єго́, є́же ка́ко би хоті́л нарещи́ є.
|
|
63
|
63
|
|
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
|
І іспро́ш дщи́цю, написа́, глаго́ля: Іоа́нн бу́деть і́м'я єму́. І чудя́хуся всі.
|
|
64
|
64
|
|
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
|
Отверзо́шася же уста́ єго́ а́біє і язи́к єго́, і глаго́лаше, благослов'я́ Бо́га.
|
|
65
|
65
|
|
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
|
І бисть на всіх страх живу́щих о́крест їх; і во всей страні́ Іуде́йстій пові́даємі бя́ху всі глаго́ли сі́ї.
|
|
66
|
66
|
|
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
|
І положи́ша всі сли́шавшії в се́рдці своє́м, глаго́люще: что у́бо отроча́ сіє́ бу́деть? І рука́ Госпо́дня бі с ним.
|
|
67
|
67
|
|
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
|
І Заха́рія, оте́ць єго́, іспо́лнися Ду́ха Свя́та, і проро́чествова, глаго́ля:
|
|
68
|
68
|
|
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
|
благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев, я́ко посіти́ і сотвори́ ізбавле́ніє лю́дем Свої́м;
|
|
69
|
69
|
|
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
|
і воздви́же рог спаcе́нія нам, в дому́ Дави́да, о́трока Своєго́;
|
|
70
|
70
|
|
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
|
я́коже глаго́ла усти́ святи́х су́щих от ві́ка проро́к Єго́,
|
|
71
|
71
|
|
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
|
спасе́ніє от враг на́ших і із руки́ всіх ненави́дящих нас;
|
|
72
|
72
|
|
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
|
сотвори́ти ми́лость со отці́ на́шими і пом'яну́ти заві́т святи́й Свой —
|
|
73
|
73
|
|
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
|
кля́тву, є́юже кля́тся ко Авраа́му, отцю́ на́шему, да́ти нам,
|
|
74
|
74
|
|
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
|
без стра́ха, із руки́ враг на́ших ізба́вльшимся,
|
|
75
|
75
|
|
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
|
служи́ти Єму́ преподо́бієм і пра́вдою пред Ним вся дні живота́ на́шего.
|
|
76
|
76
|
|
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
|
І ти, отроча́, проро́к Ви́шняго нарече́шися, преди́деши бо пред лице́м Госпо́днім, угото́вати путі́ Єго́,
|
|
77
|
77
|
|
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
|
да́ти ра́зум спаcе́нія лю́дем Єго́, во оставле́ніє гріх їх,
|
|
78
|
78
|
|
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
|
милосе́рдія ра́ди ми́лости Бо́га на́шего, в ни́хже посіти́л єсть нас Восто́к сви́ше,
|
|
79
|
79
|
|
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
|
просвіти́ти во тьмі і сі́ні сме́ртній сідя́щия, напра́вити но́ги на́ша на путь ми́рен.
|
|
80
|
80
|
|
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
|
Отроча́ же растя́ше і кріпля́шеся ду́хом, і бі в пусти́нех до дне явле́нія своєго́ ко Ізра́їлю.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.