|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 94) І вшед прохожда́ше Ієрихо́н.
|
Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
|
|
2
|
2
|
|
І се муж нарица́ємий Закхе́й, і сей бі ста́рій митаре́м, і той бі бога́т;
|
І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
|
|
3
|
3
|
|
і іска́ше ви́діти Ісу́са, кто єсть, і не можа́ше от наро́да, я́ко во́зрастом мал бі;
|
бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
|
|
4
|
4
|
|
і предите́к, возлі́зе на я́годичину, да ви́дить, я́ко хотя́ше ми́мо єя́ пройти́.
|
І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
|
|
5
|
5
|
|
І я́ко при́йде на мі́сто, воззрі́в Ісу́с ви́ді єго́, і рече́ к нему́: Закхе́є, потща́вся слі́зи, днесь бо в дому́ твоє́м подоба́єть Мі би́ти.
|
Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
|
|
6
|
6
|
|
І потща́вся слі́зе, і прия́т Єго́ ра́дуяся.
|
І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
|
|
7
|
7
|
|
І ви́дівше всі ропта́ху, глаго́люще, я́ко ко грі́шну му́жу вни́де вита́ти.
|
І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
|
|
8
|
8
|
|
Став же Закхе́й рече́ ко Го́споду: се пол імі́нія моєго́, Го́споди, дам ни́щим і, а́ще кого́ чим оби́діх, возвращу́ четвери́цею.
|
Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
|
|
9
|
9
|
|
Рече́ же к нему́ Ісу́с: я́ко днесь спасе́ніє до́му сему́ бисть, зане́ і сей син Авраа́мль єсть;
|
Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
|
|
10
|
10
|
|
при́йде бо Син Челові́ч взиска́ти і спасти́ поги́бшаго.
|
Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
|
|
11
|
11
|
|
Сли́шащим же їм сія́, прило́ж рече́ при́тчу, зане́ близ Єму́ би́ти Ієрусали́ма, і мня́ху, я́ко а́біє Ца́рство Бо́жиє хо́щеть яви́тися.
|
Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
|
|
12
|
12
|
|
Рече́ у́бо: (Зач. 90) челові́к ні́кий добра́ ро́да і́де на страну́ дале́че, прия́ти себі́ ца́рство і возврати́тися.
|
Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
|
|
13
|
13
|
|
Призва́в же де́сять раб свої́х, даде́ їм де́сять мнас, і рече́ к ним: ку́плю ді́йте, до́ндеже прийду́.
|
Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
|
|
14
|
14
|
|
І гра́ждане єго́ ненави́дяху єго́, і посла́ша посли́ вслід єго́, глаго́люще: не хо́щем сему́, да ца́рствуєть над на́ми.
|
Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
|
|
15
|
15
|
|
І бисть єгда́ возврати́ся приї́м ца́рство, рече́ пригласи́ти раби́ ти́я, ї́мже даде́ сребро́, да уві́сть, какову́ ку́плю суть сотвори́ли.
|
І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
|
|
16
|
16
|
|
При́йде же пе́рвий, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ приді́ла де́сять мнас.
|
Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
|
|
17
|
17
|
|
І рече́ єму́: бла́го, ра́бе до́брий: я́ко о ма́лі ві́рен бил єси́, бу́ди о́бласть імі́я над десятію́ градо́в.
|
І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
|
|
18
|
18
|
|
І при́йде втори́й, глаго́ля: го́споди, мнас твоя́ сотвори́ п'ять мнас.
|
Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
|
|
19
|
19
|
|
Рече́ же і тому́: і ти бу́ди над пятію́ градо́в.
|
Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
|
|
20
|
20
|
|
І други́й при́йде, глаго́ля: го́споди, се мнас твоя́, ю́же імі́х положе́ну во убру́сі;
|
Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
|
|
21
|
21
|
|
боя́хся бо тебе́, я́ко челові́к яр єси́, взе́млеши, єго́же не положи́л єси́, і жне́ши, єго́же не сі́ял єси́.
|
бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
|
|
22
|
22
|
|
Глаго́ла же єму́: от уст твої́х сужду́ ті, лука́вий ра́бе! Ві́діл єси́, я́ко аз челові́к яр єсьм, взе́млю, єго́же не положи́х, і жну, єго́же не сі́ях;
|
Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
|
|
23
|
23
|
|
і почто́ не вдал єси́ моєго́ сребра́ купце́м, і аз прише́д с ли́хвою істяза́л бих є?
|
Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
|
|
24
|
24
|
|
І предстоя́щим рече́: возьмі́те от него́ мнас, і даді́те іму́щему де́сять мнас.
|
І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
|
|
25
|
25
|
|
І рі́ша єму́: го́споди, і́мать де́сять мнас.
|
І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
|
|
26
|
26
|
|
Глаго́лю бо вам, я́ко вся́кому іму́щему да́сться, а от неіму́щаго, і є́же і́мать, оти́меться от него́;
|
Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
|
|
27
|
27
|
|
оба́че враги́ моя́ о́ни, і́же не восхоті́ша мене́, да цар бих бил над ни́ми, приведі́те сі́мо і ізсіці́те пре́до мно́ю.
|
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
|
|
28
|
28
|
|
І сія́ рек, ідя́ше преди́, восходя́ во Ієрусали́м.
|
Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
|
|
29
|
29
|
|
(Зач. 96) І бисть я́ко прибли́жися в Вифсфагі́ю і Вифа́нію, к горі́ нарица́ємій Єлео́н, посла́ два учени́к Свої́х,
|
І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
|
|
30
|
30
|
|
глаго́ля: іді́та в пря́мную весь, (і) в ню́же входя́ща обря́щета жреб'я́ прив'я́зано, на не́же нікто́же ніколи́же от челові́к всі́де; отрі́шша є приведі́та.
|
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
|
|
31
|
31
|
|
І а́ще кто ви вопроша́єть: почто́ отріша́єта, си́це рці́та єму́, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
|
А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
|
|
32
|
32
|
|
Ше́дша же по́сланная обріто́ста, я́коже рече́ ї́ма.
|
Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
|
|
33
|
33
|
|
Отріша́ющема же ї́ма жреб'я́, реко́ша госпо́діє єго́ к ни́ма: что отріша́єта жреб'я́?
|
Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
|
|
34
|
34
|
|
О́на же реко́ста, я́ко Госпо́дь єго́ тре́буєть.
|
Вони відповіли: Господь його потребує.
|
|
35
|
35
|
|
І приведо́ста є ко Ісу́сові, і, возве́ргше ри́зи своя́ на жреб'я́, всади́ша Ісу́са.
|
І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
|
|
36
|
36
|
|
Іду́щу же Єму́, постила́ху ри́зи своя́ по путі́.
|
І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
|
|
37
|
37
|
|
(Зач. 97) Приближа́ющужеся Єму́ уже́ (а́біє) к низхожде́нію горі́ Єлео́нстій, нача́ша все мно́жество учени́к ра́дующеся хвали́ти Бо́га гла́сом ве́ліїм о всіх си́лах, я́же ви́діша,
|
А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
|
|
38
|
38
|
|
глаго́люще: благослове́н гряди́й Цар во і́м'я Госпо́днє! Мир на небесі́ і сла́ва в ви́шніх!
|
кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
|
|
39
|
39
|
|
І ні́ції фарисе́є от наро́да рі́ша к Нему́: Учи́телю, запрети́ ученико́м Твої́м.
|
І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
|
|
40
|
40
|
|
І отвіща́в рече́ їм: глаго́лю вам, я́ко, а́ще сі́ї умолча́ть, ка́меніє возопіє́ть.
|
Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
|
|
41
|
41
|
|
І я́ко прибли́жися, ви́дів град, пла́кася о нем,
|
І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
|
|
42
|
42
|
|
глаго́ля: я́ко а́ще би разумі́л і ти, в день сей твой, є́же к смире́нію [к ми́ру] твоєму́! Ни́ні же скри́ся от о́чію твоє́ю;
|
і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
|
|
43
|
43
|
|
я́ко при́йдуть дні́є на тя, і обложа́ть вразі́ твої́ остро́г о тебі́, і оби́дуть тя, і оби́муть тя отвсю́ду,
|
Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
|
|
44
|
44
|
|
і разбію́ть тя і ча́да твоя́ в тебі́, і не оста́в'ять ка́мень на ка́мені в тебі́, поне́же не разумі́л єси́ вре́мене посіще́нія твоєго́.
|
І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
|
|
45
|
45
|
|
(Зач. 98) І вшед в це́рков, нача́т ізгони́ти продаю́щия в ней і купу́ющия,
|
І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
|
|
46
|
46
|
|
глаго́ля їм: пи́сано єсть: дом Мо́й дом моли́тви єсть, ви же сотвори́сте єго́ пеще́ру разбо́йником.
|
кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
|
|
47
|
47
|
|
І бі учя́ по вся дні в це́ркві. Архієре́є же і кни́жници іска́ху Єго́ погуби́ти, і старі́йшини лю́дем.
|
І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
|
|
48
|
48
|
|
І не обріта́ху, что би сотвори́ли Єму́, лю́діє бо всі держа́хуся Єго́, послу́шающе Єго́.
|
і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
|
