|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
|
| Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. | |
|
2
|
|
| І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. | |
|
3
|
|
| Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. | |
|
4
|
|
| Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. | |
|
5
|
|
| В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. | |
|
6
|
|
| І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. | |
|
7
|
|
| В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. | |
|
8
|
|
| І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. | |
|
9
|
|
| І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. | |
|
10
|
|
| Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: | |
|
11
|
|
| і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. | |
|
12
|
|
| Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. | |
|
13
|
|
| Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. | |
|
14
|
|
| Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. | |
|
15
|
|
| І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. | |
|
16
|
|
| Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. | |
|
17
|
|
| Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. | |
|
18
|
|
| Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. | |
|
19
|
19
|
| Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. | (Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть. |
|
20
|
20
|
| Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. | Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х. |
|
21
|
|
| У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. | |
|
22
|
|
| І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. | |
|
23
|
|
| І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! | |
|
24
|
|
| Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. | |
|
25
|
|
| І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? | |
|
26
|
|
| Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? | |
|
27
|
|
| Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. | |
|
28
|
|
| Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. | |
|
29
|
|
| Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? | |
|
30
|
|
| На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. | |
|
31
|
|
| Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. | |
|
32
|
|
| Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. | |
|
33
|
|
| Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; | |
|
34
|
|
| і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; | |
|
35
|
|
| а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. | |
|
36
|
|
| Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? | |
|
37
|
|
| Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. | |
|
38
|
|
| Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. | |
|
39
|
|
| У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. | |
|
40
|
|
| Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. | |
|
41
|
|
| Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. | |
|
42
|
|
| А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. |
