|
Глава 19
|
|
|
1
|
|
| Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього. | |
|
2
|
|
| І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, | |
|
3
|
|
| бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. | |
|
4
|
|
| І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї. | |
|
5
|
|
| Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. | |
|
6
|
|
| І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. | |
|
7
|
|
| І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. | |
|
8
|
|
| Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. | |
|
9
|
|
| Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. | |
|
10
|
|
| Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло. | |
|
11
|
|
| Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися. | |
|
12
|
|
| Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. | |
|
13
|
|
| Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь. | |
|
14
|
|
| Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами. | |
|
15
|
|
| І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. | |
|
16
|
|
| Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин. | |
|
17
|
|
| І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами. | |
|
18
|
|
| Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин. | |
|
19
|
|
| Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами. | |
|
20
|
|
| Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину, | |
|
21
|
|
| бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. | |
|
22
|
|
| Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. | |
|
23
|
|
| Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком? | |
|
24
|
|
| І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин. | |
|
25
|
|
| І сказали йому: господарю, у нього є десять мин. | |
|
26
|
|
| Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має. | |
|
27
|
|
| А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною. | |
|
28
|
|
| Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима. | |
|
29
|
|
| І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх | |
|
30
|
|
| і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. | |
|
31
|
|
| А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує. | |
|
32
|
|
| Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. | |
|
33
|
|
| Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля? | |
|
34
|
|
| Вони відповіли: Господь його потребує. | |
|
35
|
|
| І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса. | |
|
36
|
|
| І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі. | |
|
37
|
|
| А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, | |
|
38
|
|
| кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! | |
|
39
|
|
| І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. | |
|
40
|
|
| Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. | |
|
41
|
|
| І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним | |
|
42
|
|
| і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. | |
|
43
|
|
| Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. | |
|
44
|
|
| І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх. | |
|
45
|
|
| І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, | |
|
46
|
|
| кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. | |
|
47
|
|
| І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його, | |
|
48
|
|
| і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його. |
