Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ а҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
И҆ бы́сть человѣ́къ ѿ а҆рмаѳе́мъ сїфы̀, ѿ горы̀ є҆фре́мли, и҆ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ є҆лкана̀ сы́нъ і҆еремїи́ль, сы́на и҆лі́ина, сы́на ѳоке́лѧ въ насі́вѣ ѿ а҆рмаѳе́ма ѿ горы̀ є҆фре́мли:	Був один чоловік з Рамафаїм-Цофима, з гори Єфремової, ім’я йому Елкана, син Ієрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, — ефрафянин;
2	2
и҆ семꙋ̀ двѣ̀ жєны̀ (бы́ша): и҆́мѧ є҆ди́нѣй а҆́нна и҆ и҆́мѧ вторѣ́й фенна́на: и҆ бѧ́хꙋ фенна́нѣ дѣ́ти, а҆́ннѣ же не бѧ́ше ѻ҆троча́те.	у нього були дві дружини: ім’я однієї Анна, а ім’я другої Феннана; у Феннани були діти, у Анни ж не було дітей.
3	3
И҆ восхожда́ше человѣ́къ ѿ днѐ до днѐ и҆з̾ гра́да своегѡ̀ а҆рмаѳе́ма покланѧ́тисѧ и҆ жре́ти гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ саваѡ́ѳꙋ въ силѡ́мъ. И҆ та́мѡ бѣ̀ и҆лі́й и҆ два̀ сы̑на є҆гѡ̀ ѻ҆фні̀ и҆ фїнее́съ, жерцы̀ гдⷭ҇ни.	І ходив цей чоловік з міста свого у визначені дні поклонятися і приносити жертву Господу Саваофу в Силом; там були [Ілій і] два сини його, Офні та Финеєс, священиками Господа.
4	4
И҆ бы́сть де́нь, и҆ пожрѐ є҆лкана̀ и҆ дадѐ фенна́нѣ женѣ̀ свое́й и҆ сынѡ́мъ є҆ѧ̀ и҆ дще́рємъ є҆ѧ̀ ча̑сти:	У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини;
5	5
а҆́ннѣ же дадѐ ча́сть є҆ди́нꙋ, ꙗ҆́кѡ не бѣ̀ є҆́й ча̑да, ѻ҆ба́че а҆́ннꙋ люблѧ́ше є҆лкана̀ па́че фенна́ны. И҆ гдⷭ҇ь затворѝ ложесна̀ є҆ѧ̀:	Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей], бо любив Анну [більше, ніж Феннану], хоча Господь закрив утробу її.
6	6
зане́же не дадѐ є҆́й гдⷭ҇ь ча́да по ско́рби є҆ѧ̀ и҆ по сѣ́тованїю ѡ҆скорбле́нїѧ є҆ѧ̀, и҆ сѣ́товаше сегѡ̀ ра́ди, ꙗ҆́кѡ затворѝ гдⷭ҇ь оу҆тро́бꙋ є҆ѧ̀ не да́ти є҆́й ча́да.	Суперниця її сильно засмучувала її, спонукуючи її до нарікання на те, що Господь закрив утробу її.
7	7
Та́кѡ творѧ́ше ѿ го́да до го́да, внегда̀ приходи́ти є҆́й въ до́мъ гдⷭ҇ень: (оу҆корѧ́ше є҆ѧ̀ та́кѡ,) и҆ сѣ́товаше, и҆ пла́каше, и҆ не ꙗ҆дѧ́ше.	Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та засмучувала її, а ця плакала [і нарікала] і не їла.
8	8
И҆ речѐ є҆́й є҆лкана̀ мꙋ́жъ є҆ѧ̀: а҆́нна. И҆ речѐ є҆мꙋ̀: сѐ, а҆́зъ, го́споди. И҆ речѐ є҆́й: что́ ти є҆́сть, ꙗ҆́кѡ пла́чешисѧ; и҆ почто̀ не ꙗ҆́си; и҆ почто̀ бїе́ши се́рдце твоѐ; нѣ́смь ли а҆́зъ тебѣ̀ добрѣ́е па́че десѧтѝ ча̑дъ;	І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! [Вона відповіла йому: ось я. І сказав їй:] чого ти плачеш і чому не їси, і від чого сумує серце твоє? чи не краще я для тебе за десять синів?
9	9
И҆ воста́вши а҆́нна по ꙗ҆де́нїи и҆́хъ въ силѡ́мѣ, и҆ ста̀ пред̾ гдⷭ҇емъ. И҆лі́й же жре́цъ сѣдѧ́ше на престо́лѣ, при пра́зѣ две́ри хра́ма гдⷭ҇нѧ.	І встала Анна після того, як вони їли і пили в Силомі, [і стала перед Господом]. Ілій же священик сидів тоді на сідалищі біля входу в храм Господній.
10	10
И҆ та̀ оу҆миле́нна дꙋше́ю, и҆ помоли́сѧ гдⷭ҇ꙋ и҆ пла́чꙋщи пропла́ка,	І була вона в скорботі душі, і молилася Господу, і гірко плакала,
11	11
и҆ ѡ҆бѣща̀ ѡ҆бѣ́тъ гдⷭ҇ꙋ, глаго́лющи: а҆дѡнаі̀ гдⷭ҇и є҆лѡі̀ саваѡ́ѳъ, а҆́ще призира́ѧ при́зриши на смире́нїе рабы̀ твоеѧ̀ и҆ помѧне́ши мѧ̀, и҆ да́си рабѣ̀ твое́й сѣ́мѧ мꙋ́жеско, то̀ да́мъ є҆̀ пред̾ тобо́ю въ да́ръ до днѐ сме́рти є҆гѡ̀: и҆ вїна̀ и҆ пїѧ́нственнагѡ не и҆спїе́тъ, и҆ желѣ́зо не взы́детъ на главꙋ̀ є҆гѡ̀.	і дала обітницю, говорячи: Господи [Всемогутній Боже] Саваофе! якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу [у дар] на всі дні життя його, [і вина і сикера не буде він пити,] і бритва не торкнеться голови його.
12	12
И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆мно́жи молѧ́щисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆лі́й же жре́цъ смотрѧ́ше на оу҆ста̀ є҆ѧ̀.	Тим часом як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на вуста її;
13	13
И҆ та̀ глаго́лаше въ се́рдцы свое́мъ, то́кмѡ оу҆стнѣ̀ є҆ѧ̀ двиза́стѣсѧ, а҆ гла́съ є҆ѧ̀ не слы́шашесѧ: и҆ мнѧ́ше ю҆̀ и҆лі́й пїѧ́нꙋ сꙋ́щꙋ.	і оскільки Анна говорила у серці своєму, а вуста її тільки рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій вважав її п’яною.
14	14
И҆ речѐ є҆́й и҆лі́й: доко́лѣ пїѧ́на бꙋ́деши; ѿимѝ вїно̀ твоѐ и҆ и҆дѝ ѿ мѣ́ста гдⷭ҇нѧ.	І сказав їй Ілій: доки ти будеш п’яною? витверезься від вина твого [і йди від лиця Господнього].
15	15
И҆ ѿвѣща̀ а҆́нна и҆ речѐ: нѝ, го́споди: жена̀ въ же́стокъ де́нь а҆́зъ є҆́смь, вїна̀ и҆ пїѧ́нства не пи́хъ, но и҆злива́ю пред̾ гдⷭ҇емъ дꙋ́шꙋ мою̀:	І відповіла Анна, і сказала: ні, господарю мій; я — дружина, скорботна духом, вина і сикера я не пила, але виливаю душу мою перед Господом;
16	16
не да́ждь рабы̀ твоеѧ̀ во дще́рь поги́бели, ꙗ҆́кѡ ѿ мно́жества глꙋмле́нїѧ моегѡ̀ и҆ ѿ мно́жества сѣ́тованїѧ моегѡ̀ и҆ста́ѧхъ да́же досе́лѣ.	не вважай рабу твою негідною жінкою, бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.
17	17
И҆ ѿвѣща̀ и҆лі́й и҆ речѐ къ не́й: и҆дѝ съ ми́ромъ, бг҃ъ і҆и҃левъ да да́стъ тѝ всѐ проше́нїе твоѐ, є҆́же проси́ла є҆сѝ ѿ негѡ̀.	І відповів Ілій і сказав: іди з миром, і Бог Ізраїлів виконає прохання твоє, чого ти просила в Нього.
18	18
И҆ речѐ а҆́нна: ѡ҆брѣ́те раба̀ твоѧ̀ благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма. И҆ и҆́де жена̀ въ пꙋ́ть сво́й, и҆ вни́де во ѻ҆би́тель свою̀, и҆ ꙗ҆дѐ съ мꙋ́жемъ свои́мъ и҆ пѝ, и҆ лицѐ є҆ѧ̀ не и҆спадѐ ктомꙋ̀.	Вона ж сказала: нехай знайде раба твоя милість в очах твоїх! І пішла вона в дорогу свою, і їла, і лице її не було вже сумним, як колись.
19	19
И҆ оу҆́треневаша заꙋ́тра, и҆ поклони́шасѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆ и҆до́ша пꙋте́мъ свои́мъ. И҆ вни́де є҆лкана̀ въ до́мъ сво́й во а҆рмаѳе́мъ и҆ позна̀ є҆лкана̀ женꙋ̀ свою̀ а҆́ннꙋ: и҆ помѧнѐ ю҆̀ гдⷭ҇ь, и҆ зача́тъ.	І встали вони вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій у Раму. І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.
20	20
И҆ бы́сть во вре́мѧ дні́й, и҆ родѝ а҆́нна сы́на и҆ наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ самꙋи́лъ: и҆ речѐ: ꙗ҆́кѡ ѿ гдⷭ҇а бг҃а саваѡ́ѳа и҆спроси́хъ є҆го̀.	Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Самуїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала його.
21	21
И҆ взы́де человѣ́къ є҆лкана̀ и҆ ве́сь до́мъ є҆гѡ̀ въ силѡ́мъ пожре́ти же́ртвꙋ дні́й и҆ ѡ҆бѣ́ты своѧ̑ и҆ всѧ̑ десѧти̑ны землѝ своеѧ̀.	І пішов чоловік її Елкана і вся родина його [у Силом] принести річну жертву Господу й обітниці свої [і всі десятини від землі своєї].
22	22
А҆́нна же не взы́де съ ни́мъ, ꙗ҆́кѡ речѐ мꙋ́жеви своемꙋ̀: до́ндеже взы́детъ ѻ҆троча̀, и҆ а҆́ще ѿдою̀ є҆̀, тогда̀ ꙗ҆ви́тсѧ лицꙋ̀ гдⷭ҇ню и҆ пребꙋ́детъ та́мѡ до вѣ́ка.	Анна ж не пішла [з ним], сказавши чоловіку своєму: коли дитя відняте буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він явиться перед Господом і залишиться там назавжди.
23	23
И҆ речѐ є҆́й є҆лкана̀ мꙋ́жъ є҆ѧ̀: творѝ благо́е пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, сѣдѝ до́ндеже ѿдои́ши є҆̀: но да оу҆тверди́тъ гдⷭ҇ь (сло́во твоѐ), и҆зше́дшее и҆з̾ оу҆́стъ твои́хъ. И҆ сѣ́де жена̀, и҆ млеко́мъ пита́ше сы́на своего̀, до́ндеже ѿдоѝ є҆го̀.	І сказав їй Елкана, чоловік її: роби, що тобі вгодно; залишайся, доки не вигодуєш його грудьми; тільки нехай утвердить Господь слово, [що вийшло з вуст твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала грудьми сина свого, доки не вигодувала.
24	24
И҆ взы́де съ ни́мъ въ силѡ́мъ, є҆гда̀ ѿдоѝ є҆го̀, съ телце́мъ трилѣ́тнымъ и҆ съ хлѣ̑бы и҆ со є҆́фї мꙋкѝ пшени́чны и҆ мѣ́хомъ вїна̀: и҆ внидо́ша въ до́мъ гдⷭ҇ень въ силѡ́мъ, и҆ ѻ҆троча̀ съ ни́ми.	Коли ж вигодувала його, пішла з ним у Силом, взявши три тельці [і хліби] і одну ефу борошна і міх вина, і прийшла в дім Господа в Силом, [і хлопчик з нею]; хлопчик же був ще дитя.
25	25
И҆ приведо́ша є҆̀ пред̾ гдⷭ҇а: и҆ закла̀ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ же́ртвꙋ, ю҆́же творѧ́ше ѿ дні́й на дни̑ гдⷭ҇еви: и҆ приведо́ша ѻ҆троча̀, и҆ закла̀ телца̀. И҆ приведѐ а҆́нна ма́ти ѻ҆троча̀ ко и҆лі́ю	[І привели його перед лице Господа; і приніс батько його жертву, яку приносив Господу у встановлені дні. І привели отрока] і закололи тельця; і привела отрока [Анна мати] до Ілія
26	26
и҆ речѐ: во мнѣ̀, гдⷭ҇и, да живе́тъ дꙋша̀ твоѧ̀, господи́не мо́й, а҆́зъ жена̀ стоѧ́вшаѧ пред̾ тобо́ю, ѡ҆ се́мъ помоли́тисѧ гдⷭ҇ꙋ:	і сказала: о, господарю мій! нехай живе душа твоя, господарю мій! я — та сама жінка, що тут при тобі стояла і молилася Господу;
27	27
ѡ҆ ѻ҆троча́ти се́мъ моли́хсѧ, и҆ даде́ ми гдⷭ҇ь проше́нїе моѐ, є҆́же проси́хъ оу҆ негѡ̀:	про це дитя молилася я, і виконав мені Господь прохання моє, чого я просила в Нього;
28	28
и҆ а҆́зъ ѿдаю̀ є҆̀ гдⷭ҇еви во всѧ̑ дни̑ живота̀ є҆гѡ̀ на слꙋже́нїе гдⷭ҇еви. И҆ поклони́сѧ та́мѡ гдⷭ҇еви.	і я віддаю його Господу на всі дні життя його, служити Господу. І поклонилася там Господу.

Глава́ в҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт