Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ ѕ҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
И҆ бѣ̀ кївѡ́тъ гдⷭ҇ень на селѣ̀ и҆ноплеме́нникѡвъ се́дмь мцⷭ҇ъ: и҆ воскипѣ̀ землѧ̀ и҆́хъ мы́шами.	І пробув ковчег Господній в області Филистимській сім місяців, [і наповнилася земля та мишами].
2	2
И҆ призва́ша и҆ноплемє́нницы жерцє́въ и҆ волхвѡ́въ и҆ ѡ҆баѧ́нникѡвъ свои́хъ, глаго́люще: что̀ сотвори́мъ кївѡ́тꙋ гдⷭ҇ню; скажи́те на́мъ, ка́кѡ по́слемъ є҆го̀ на мѣ́сто є҆гѡ̀;	І покликали филистимляни жерців і віщунів [і заклинателів] і сказали: що нам робити з ковчегом Господнім? навчіть нас, як нам повернути його у своє місце.
3	3
И҆ рѣ́ша: а҆́ще ѿпꙋща́ете вы̀ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, да не по́слете є҆гѡ̀ тща̀, но ѿдаю́ще ѿдади́те є҆мꙋ̀ за мꙋ̑ки (да́ры), и҆ тогда̀ и҆сцѣлите́сѧ, и҆ оу҆млⷭ҇тивитсѧ ва́мъ: є҆да́ ли не ѿстꙋ́питъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ ѿ ва́съ;	Ті сказали: якщо ви хочете повернути ковчег [завіту Господа] Бога Ізраїлевого, то не повертайте його ні з чим, але принесіть Йому жертву за провину; тоді зцілитеся і дізнаєтеся, за що не відступає від вас рука Його.
4	4
И҆ глаго́лаша: что̀ є҆мꙋ̀ за мꙋ̑ки ѿдади́мъ; И҆ рѣ́ша: по числꙋ̀ воево́дъ и҆ и҆ноплеме́нничихъ пѧ́ть сѣда́лищъ златы́хъ и҆ пѧ́ть мы́шей златы́хъ, ꙗ҆́кѡ прегрѣшє́нїѧ въ ва́съ и҆ въ кнѧзе́хъ ва́шихъ и҆ въ лю́дехъ:	І сказали вони: яку жертву за провину повинні ми принести Йому? Ті сказали: за числом володарів филистимських п’ять наростів золотих і п’ять мишей золотих; бо кара одна на усіх вас і на володарях ваших;
5	5
и҆ сотвори́те подо́бїе сѣда́лищъ ва́шихъ и҆ подо́бїе мы́шей ва́шихъ, растлѣва́ющихъ зе́млю, и҆ воздади́те сла́вꙋ бг҃ꙋ (і҆и҃левꙋ), ꙗ҆́кѡ да ѡ҆блегчи́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ ѿ ва́съ и҆ ѿ богѡ́въ ва́шихъ и҆ ѿ землѝ ва́шеѧ:	отже, зробіть зображення наростів ваших і зображення мишей ваших, які спустошують землю, і віддайте славу Богу Ізраїлевому; можливо, Він полегшить руку Свою над вами і над богами вашими і над землею вашою;
6	6
и҆ почто̀ ѡ҆тѧгоща́ете сердца̀ ва̑ша, ꙗ҆́коже ѡ҆тѧгчѝ є҆гѵ́петъ и҆ фараѡ́нъ се́рдце своѐ; не є҆гда́ ли порꙋга́сѧ и҆̀мъ, ѿпꙋстѝ и҆̀хъ, и҆ ѿидо́ша;	і для чого вам озлоблювати серце ваше, як озлобили серце своє єгиптяни і фараон? ось, коли Господь показав силу Свою над ними, тоді вони відпустили їх, і ті пішли;
7	7
и҆ нн҃ѣ возми́те и҆ сотвори́те колесни́цꙋ но́вꙋ є҆ди́нꙋ и҆ двѣ̀ кра̑вы первороди́вшыѧ без̾ телѧ́тъ, на ни́хже не бѧ́ше ꙗ҆рмо̀: и҆ впрѧзи́те кра̑вы въ колесни́цꙋ, а҆ телѧ́та и҆́хъ возврати́те вспѧ́ть въ до́мъ:	отже, візьміть, зробіть одну колісницю нову і візьміть двох корів, що вперше народили, на яких не було ярма, і впряжіть корів у колісницю, а телят їх відведіть від них додому;
8	8
и҆ возми́те кївѡ́тъ гдⷭ҇ень, и҆ возложи́те и҆̀ на колесни́цꙋ, и҆ сосꙋ́ды златы̑ѧ ѿдади́те є҆мꙋ̀ за мꙋ̑ки, и҆ положи́те въ ковче́жцѣ ѿ страны̀ є҆гѡ̀: и҆ ѿпꙋсти́те є҆го̀, да и҆́детъ:	і візьміть ковчег Господній, і поставте його на колісницю, а золоті речі, які принесете Йому в жертву за провину, покладіть в ящик збоку його; і відпустіть його, і нехай іде;
9	9
и҆ оу҆́зрите, а҆́ще пꙋте́мъ предѣ́лѡвъ свои́хъ по́йдетъ въ веѳсамѵ́съ, то́й сотворѝ на́мъ ѕло̀ вели́кое сїѐ: а҆́ще же нѝ, то̀ оу҆разꙋмѣ́емъ, ꙗ҆́кѡ не рꙋка̀ є҆гѡ̀ прикоснꙋ́сѧ на́съ, но приключе́нїе сїѐ бы́сть на́мъ.	і дивіться, якщо він піде до країв своїх, до Вефсамиса, то він велике це зло зробив нам; якщо ж ні, то ми будемо знати, що не його рука вразила нас, а зробилося це з нами випадково.
10	10
И҆ сотвори́ша и҆ноплемє́нницы та́кѡ, и҆ взѧ́ша двѣ̀ кра̑вы первороди́вшыѧ, и҆ впрѧго́ша ѧ҆̀ въ колесни́цꙋ, телѧ́та же и҆́хъ затвори́ша въ до́мѣ:	І зробили вони так: і взяли двох пе́рвісток корів і впрягли їх у колісницю, а телят їх утримали вдома;
11	11
и҆ возложи́ша кївѡ́тъ гдⷭ҇ень на колесни́цꙋ, и҆ ковче́жецъ, и҆ мы́шы златы̑ѧ, и҆ подѡ́бїѧ сѣда́лищъ свои́хъ:	і поставили ковчег Господа на колісницю і ящик з золотими мишами і зображеннями наростів.
12	12
и҆ оу҆пра́вишасѧ кра̑вы на пꙋтѝ въ пꙋ́ть веѳса́мскїй, на пꙋтѝ и҆́мже и҆дѧ́хꙋ, и҆ трꙋжда́хꙋсѧ, и҆ не совраща́хꙋсѧ на де́сно, нижѐ на шꙋ́е: и҆ воевѡ́ды и҆ноплемє́нничи и҆дѧ́хꙋ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ да́же до предѣ̑лъ веѳса́мскихъ.	І пішли корови прямо на дорогу до Вефсамиса; однією дорогою йшли, йшли і мукали, але не ухилялися ні праворуч, ні ліворуч; володарі ж филистимські йшли слідом за ними до кордону Вефсамиса.
13	13
И҆ и҆̀же въ веѳсамѵ́сѣ жнѧ́хꙋ жа́твꙋ пшени́цы во ю҆до́ли: и҆ возведо́ша ѻ҆́чи своѝ, и҆ ви́дѣша кївѡ́тъ гдⷭ҇ень, и҆ возвесели́шасѧ во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀.	Жителі Вефсамиса жали тоді пшеницю в долині, і, глянувши, побачили ковчег Господній, і зраділи, що побачили його.
14	14
И҆ колесни́ца вни́де въ село̀ ѡ҆сі́ево сꙋ́щее въ веѳсамѵ́сѣ, (и҆ ста̀ та́мѡ,) и҆ поста́виша та́мѡ при не́мъ ка́мень ве́лїй: и҆ и҆ссѣко́ша древеса̀ колесни̑чнаѧ, и҆ кра̑вы вознесо́ша на всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ.	Колісниця ж прийшла на поле Ісуса вефсамитянина і зупинилася там; і був тут великий камінь, і розкололи колісницю на дрова, а корів принесли у всепалення Господу.
15	15
Леѵі́ти же вознесо́ша кївѡ́тъ гдⷭ҇ень, и҆ ковче́жецъ и҆́же съ ни́мъ, и҆ ꙗ҆̀же въ не́мъ сосꙋ́ды зла̑ты, и҆ положи́ша на ка́мени вели́цѣмъ: мꙋ́жїе же веѳса́мстїи вознесо́ша всесожжє́нїѧ и҆ пожро́ша же́ртвꙋ въ то́й де́нь гдⷭ҇ꙋ.	Левити зняли ковчег Господа і ящик, що був при ньому, в якому були золоті речі, і поставили на великому тому камені; жителі ж Вефсамиса принесли в той день всепалення і закололи жертви Господу.
16	16
И҆ пѧ́ть воево́дъ и҆ноплемє́нничи зрѧ́хꙋ, и҆ возврати́шасѧ во а҆ккарѡ́нъ въ де́нь то́й.	І п’ять володарів филистимських бачили це і повернулися в той день в Аккарон.
17	17
И҆ сїѧ̑ сѣда̑лища злата̑ѧ, ꙗ҆̀же возда́ша и҆ноплемє́нницы за мꙋ́кꙋ гдⷭ҇ꙋ: а҆зѡ́тско є҆ди́но, га́зско є҆ди́но, а҆скалѡ́нско є҆ди́но, ге́ѳско є҆ди́но, а҆ккарѡ́нско є҆ди́но.	Золоті ці нарости, які принесли филистимляни в жертву за провину Господу, були: один за Азот, один за Газу, один за Аскалон, один за Геф, один за Аккарон;
18	18
И҆ златы̑ѧ мы́шы по числꙋ̀ всѣ́хъ градѡ́въ и҆ноплеме́нничихъ пѧтѝ воево́дъ, ѿ гра́да оу҆тверже́на и҆ да́же до ве́си ферезе́овы и҆ до ка́мене вели́кагѡ, на не́мже положи́ша кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆́же є҆́сть да́же до сегѡ̀ днѐ, на селѣ̀ ѡ҆сі́и веѳсамѷсі́тѧнина.	а золоті миші були за числом усіх міст филистимських — п’яти володарів, від міст укріплених і до відкритих сіл, до великого каменя, на якому поставили ковчег Господа і який знаходиться до цього дня на полі Ісуса вефсамитянина.
19	19
И҆ не пора́довашасѧ сы́нове і҆ехѡні́ины въ мꙋже́хъ веѳса́мскихъ, ꙗ҆́кѡ ви́дѣша кївѡ́тъ гдⷭ҇ень: и҆ оу҆бѝ въ ни́хъ пѧтьдесѧ́тъ ты́сѧщъ и҆ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й. И҆ пла́кашасѧ лю́дїе, ꙗ҆́кѡ поразѝ гдⷭ҇ь люді́й ꙗ҆́звою вели́кою ѕѣлѡ̀.	[Не зраділи сини Ієхонії серед мужів вефсамиських, що бачили ковчег Господа]. І вразив Він жителів Вефсамиса за те, що вони заглядали у ковчег Господа, і вбив з народу п’ятдесят тисяч сімдесят чоловік; і заплакав народ, тому що вразив Господь народ поразкою великою.
20	20
И҆ рѣ́ша мꙋ́жїе и҆̀же ѿ веѳсамѵ́са: кто̀ возмо́жетъ поитѝ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ст҃ы́мъ си́мъ; и҆ къ комꙋ̀ взы́детъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѿ на́съ;	І сказали жителі Вефсамиса: хто може стояти перед Господом, цим святим Богом? і до кого Він піде від нас?
21	21
И҆ посла́ша послы̀ къ живꙋ́щымъ въ карїаѳїарі́мѣ, глаго́люще: возврати́ша и҆ноплемє́нницы кївѡ́тъ гдⷭ҇ень, сни́дите и҆ вознеси́те є҆го̀ къ себѣ̀.	І послали послів до жителів Кириаф-Іарима сказати: филистимляни повернули ковчег Господа; прийдіть, візьміть його до себе.

← Глава́ є҃

Глава́ з҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт