|
Глава́ и҃
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
И҆ бы́сть є҆гда̀ состарѣ́сѧ самꙋи́лъ, и҆ поста́ви сы́ны своѧ̑ сꙋди́ти і҆и҃леви.
|
Коли ж постарів Самуїл, то поставив синів своїх суддями над Ізраїлем.
|
|
2
|
2
|
|
И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́мъ є҆гѡ̀: пе́рвенецъ і҆ѡи́ль, и҆ и҆́мѧ второ́мꙋ а҆ві́а, сꙋдїи̑ въ вирсаве́и.
|
Ім’я старшому синові його Іоїль, а ім’я другому синові його Авия; вони були суддями у Вирсавії.
|
|
3
|
3
|
|
И҆ не поидо́ша сы́нове є҆гѡ̀ пꙋте́мъ є҆гѡ̀: и҆ оу҆клони́шасѧ в̾слѣ́дъ лихоима́нїѧ, и҆ прїима́хꙋ да́ры, и҆ развраща́хꙋ сꙋды̀.
|
Але сини його не ходили путями його, а ухилилися в користь і брали подарунки, і судили неправдиво.
|
|
4
|
4
|
|
И҆ собра́шасѧ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы, и҆ прїидо́ша къ самꙋи́лꙋ во а҆рмаѳе́мъ
|
І зібралися усі старійшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму,
|
|
5
|
5
|
|
и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: сѐ, ты̀ состарѣ́лсѧ є҆сѝ, сы́нове же твоѝ не хо́дѧтъ по пꙋтѝ твоемꙋ̀: и҆ нн҃ѣ поста́ви над̾ на́ми царѧ̀, да сꙋ́дитъ ны̀, ꙗ҆́коже и҆ про́чїи ꙗ҆зы́ки.
|
і сказали йому: ось, ти постарів, а сини твої не ходять путями твоїми; отже, постав над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів.
|
|
6
|
6
|
|
И҆ бы́сть лꙋка́въ глаго́лъ пред̾ ѻ҆чи́ма самꙋи́ловыма, ꙗ҆́кѡ рѣ́ша: да́ждь на́мъ царѧ̀, да сꙋ́дитъ ны̀. И҆ помоли́сѧ самꙋи́лъ ко гдⷭ҇ꙋ.
|
І не сподобалося слово це Самуїлу, коли вони сказали: дай нам царя, щоб він судив нас. І молився Самуїл Господу.
|
|
7
|
7
|
|
И҆ речѐ гдⷭ҇ь самꙋи́лꙋ: послꙋ́шай гла́са люді́й, ꙗ҆́коже глаго́лютъ къ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ не тебѐ оу҆ничижи́ша, но менѐ оу҆ничижи́ша, є҆́же не ца́рствовати мѝ над̾ ни́ми:
|
І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними;
|
|
8
|
8
|
|
по всѣ̑мъ дѣлѡ́мъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша мѝ, ѿ негѡ́же днѐ и҆зведо́хъ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петски до дне́шнѧгѡ днѐ, и҆ ѡ҆ста́виша мѧ̀, и҆ послꙋжи́ша богѡ́мъ и҆ны̑мъ, та́кѡ ті́и творѧ́тъ и҆ тебѣ̀:
|
як вони чинили з того дня, в який Я вивів їх з Єгипту, і до сьогодні, залишали Мене і служили іншим богам, так чинять вони з тобою;
|
|
9
|
9
|
|
и҆ нн҃ѣ послꙋ́шай гла́са и҆́хъ: ѻ҆ба́че засвидѣ́телствꙋѧ засвидѣ́телствꙋеши и҆̀мъ и҆ возвѣсти́ши и҆̀мъ пра́вдꙋ царе́вꙋ, и҆́же ца́рствовати бꙋ́детъ над̾ ни́ми.
|
отже, послухай голосу їх; тільки представ їм і оголоси їм права царя, який буде царювати над ними.
|
|
10
|
10
|
|
И҆ речѐ самꙋи́лъ всѧ̑ словеса̀ гдⷭ҇нѧ къ лю́демъ просѧ́щымъ ѿ негѡ̀ царѧ̀,
|
І переказав Самуїл усі слова Господа народу, який просив у нього царя,
|
|
11
|
11
|
|
и҆ глаго́ла (и҆̀мъ): сїѐ бꙋ́детъ ѡ҆правда́нїе царе́во, и҆́же ца́рствовати и҆́мать над̾ ва́ми: сы́ны ва́шѧ во́зметъ и҆ поста́витъ ѧ҆̀ колесни́чники своѧ̑, и҆ на ко́ни вса́дитъ и҆̀хъ, и҆ предтекꙋ́щихъ пред̾ колесни́цами є҆гѡ̀:
|
і сказав: ось які будуть права царя, який буде царювати над вами: синів ваших він візьме і приставить їх до колісниць своїх і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його;
|
|
12
|
12
|
|
и҆ поста́витъ ѧ҆̀ себѣ̀ со́тники и҆ ты́сѧщники и҆ жа́телми жа́твы своеѧ̀, и҆ ѡ҆б̾и́мꙋтъ ѡ҆б̾има́нїемъ грѡ́здїѧ є҆гѡ̀, и҆ твори́ти ѻ҆рꙋ̑дїѧ вѡ́инскаѧ є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆рꙋ̑дїѧ колесни́цъ є҆гѡ̀:
|
і поставить їх у себе тисячоначальниками і п’ятдесятниками, і щоб вони обробляли поля його, і жали хліб його, і робили йому військову зброю і колісничне приладдя його;
|
|
13
|
13
|
|
и҆ дщє́ри ва́шѧ во́зметъ въ мѷрова̑рницы и҆ въ пова̑рницы и҆ въ хлѣ̑бницы:
|
і дочок ваших візьме, щоб вони робили масті, варили страву і пекли хліби;
|
|
14
|
14
|
|
и҆ се́ла ва̑ша и҆ вїногра́ды ва́шѧ и҆ ма̑сличины ва́шѧ благі̑ѧ во́зметъ и҆ да́стъ рабѡ́мъ свои̑мъ:
|
і поля ваші і виноградники й оливкові сади ваші кращі візьме, і віддасть слугам своїм;
|
|
15
|
15
|
|
и҆ сѣ́мена ва̑ша и҆ вїногра́ды ва́шѧ ѡ҆десѧ́тствꙋетъ и҆ да́стъ скопцє́мъ свои̑мъ и҆ рабѡ́мъ свои̑мъ:
|
і від посівів ваших і з виноградних садів ваших візьме десяту частину і віддасть євнухам своїм і слугам своїм;
|
|
16
|
16
|
|
и҆ рабы̀ ва́шѧ и҆ рабы̑ни ва́шѧ и҆ стада̀ ва̑ша блага̑ѧ и҆ ѻ҆слы̀ ва́шѧ ѿи́метъ и҆ ѡ҆десѧ́тствꙋетъ на дѣла̀ своѧ̑:
|
і рабів ваших і рабинь ваших, і юнаків ваших кращих, і ослів ваших візьме й використає на свої справи;
|
|
17
|
17
|
|
и҆ па́жити ва́шѧ ѡ҆десѧ́тствꙋетъ, и҆ вы̀ бꙋ́дете є҆мꙋ̀ рабѝ:
|
від дрібної худоби вашої візьме десяту частину, і самі ви будете йому рабами;
|
|
18
|
18
|
|
и҆ возопїе́те въ де́нь ѡ҆́нъ ѿ лица̀ царѧ̀ ва́шегѡ, є҆го́же и҆збра́сте себѣ̀, и҆ не оу҆слы́шитъ ва́съ гдⷭ҇ь въ де́нь ѡ҆́нъ, ꙗ҆́кѡ вы̀ са́ми и҆збра́сте себѣ̀ царѧ̀.
|
і застогнете тоді від царя вашого, якого ви обрали собі; і не буде Господь відповідати вам тоді.
|
|
19
|
19
|
|
И҆ не восхотѣ́ша лю́дїе послꙋ́шати самꙋи́ла и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: нѝ, но ца́рь да бꙋ́детъ над̾ на́ми,
|
Але народ не погодився послухатися голосу Самуїла, і сказав: ні, нехай цар буде над нами,
|
|
20
|
20
|
|
и҆ бꙋ́демъ и҆ мы̀ ꙗ҆́коже всѝ ꙗ҆зы́цы: и҆ сꙋди́ти и҆́мать на́съ ца́рь на́шъ, и҆ и҆зы́детъ пред̾ на́ми, и҆ побо́ретъ поборе́нїемъ ѡ҆ на́съ.
|
і ми будемо як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходити перед нами, і вести війни наші.
|
|
21
|
21
|
|
И҆ слы́ша самꙋи́лъ всѧ̑ глаго́лы люді́й и҆ глаго́ла ѧ҆̀ во оу҆́шы гдⷭ҇еви.
|
І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господу.
|
|
22
|
22
|
|
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ самꙋи́лꙋ: послꙋ́шай гла́са и҆́хъ, и҆ поста́ви и҆̀мъ царѧ̀. И҆ речѐ самꙋи́лъ къ мꙋжє́мъ і҆и҃лєвымъ: да и҆́детъ кі́йждо ва́съ во сво́й гра́дъ.
|
І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу їх і постав їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: підіть кожен у своє місто.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.