Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава́ г҃	Глава 3

1	1
И҆ ѻ҆́трочищь самꙋи́лъ бѣ̀ слꙋжа̀ гдⷭ҇еви пред̾ и҆лі́емъ і҆ере́емъ, и҆ гл҃го́лъ гдⷭ҇ень бѣ̀ че́стенъ въ ты̑ѧ дни̑, не бѣ̀ видѣ́нїе посыла́емо.	Отрок Самуїл служив Господу при Ілії; слово Господнє було рідкісним у ті дні, видіння були не часто.
2	2
И҆ бы́сть въ де́нь ѡ҆́нъ, и҆ и҆лі́й спа́ше на мѣ́стѣ свое́мъ, и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ нача́ста тѧ̑жцѣ бы́ти, и҆ не можа́ше зрѣ́ти:	І було в той час, коли Ілій лежав на своєму місці, — очі ж його почали склеплятися, і він не міг бачити, —
3	3
и҆ пре́жде не́же оу҆гасѐ свѣти́лникъ бж҃їй, и҆ самꙋи́лъ спа́ше въ це́ркви гдⷭ҇ни, и҆дѣ́же кївѡ́тъ бж҃їй,	і світильник Божий ще не погас, і Самуїл лежав у храмі Господньому, де ковчег Божий;
4	4
и҆ воззва̀ гдⷭ҇ь: самꙋи́ле, самꙋи́ле. И҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ.	воззвав Господь до Самуїла: [Самуїле, Самуїле!] І відповів він: ось я!
5	5
И҆ течѐ ко и҆лі́ю и҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ зва́лъ мѧ̀ є҆сѝ. И҆ речѐ (и҆лі́й): не зва́хъ тебѐ, возврати́сѧ и҆ спѝ. И҆ возврати́сѧ и҆ спа̀.	І побіг до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе; йди назад, лягай. І він пішов і ліг.
6	6
И҆ приложѝ гдⷭ҇ь и҆ воззва̀ є҆щѐ: самꙋи́ле, самꙋи́ле. И҆ воста̀ самꙋи́лъ и҆ и҆́де ко и҆лі́ю втори́цею, и҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ зва́лъ мѧ̀ є҆сѝ. И҆ речѐ: не зва́хъ тебѐ, ча́до моѐ, возврати́сѧ, спѝ.	Але Господь удруге воззвав до Самуїла: [Самуїле, Самуїле!] Він встав і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе, сину мій; іди назад, лягай.
7	7
Самꙋи́лъ же въ то̀ вре́мѧ є҆щѐ не познава́ше бг҃а, пре́жде ѿкрове́нїѧ є҆мꙋ̀ гла́са гдⷭ҇нѧ.	Самуїл ще не знав тоді голосу Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє.
8	8
И҆ приложѝ гдⷭ҇ь призва́ти самꙋи́ла трети́цею: и҆ воста́въ, и҆ и҆́де ко и҆лі́ю и҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ зва́лъ мѧ̀ є҆сѝ. И҆ разꙋмѣ̀ и҆лі́й, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь призыва́етъ ѻ҆́трочища, и҆ речѐ: возврати́сѧ и҆ спѝ, ча́до:	І воззвав Господь до Самуїла ще втретє. Він встав і прийшов до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе отрока.
9	9
и҆ бꙋ́детъ а҆́ще воззове́тъ тѧ̀ зовы́й, и҆ рече́ши: гл҃и, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ слы́шитъ ра́бъ тво́й. И҆ и҆́де самꙋи́лъ, и҆ спа̀ на мѣ́стѣ свое́мъ.	І сказав Ілій Самуїлу: піди назад і лягай, і коли [Той, Хто кличе] покличе тебе, ти скажи: говори, Господи, бо чує раб Твій. І пішов Самуїл і ліг на місці своєму.
10	10
И҆ прїи́де гдⷭ҇ь и҆ ста̀ и҆ воззва̀ є҆го̀ ꙗ҆́коже пе́рвое и҆ второ́е: самꙋи́ле, самꙋи́ле. И҆ речѐ самꙋи́лъ: гл҃и (гдⷭ҇и), ꙗ҆́кѡ слы́шитъ ра́бъ тво́й.	І прийшов Господь, і став, і воззвав, як у той і інший раз: Самуїле, Самуїле! І сказав Самуїл: говори, [Господи,] бо чує раб Твій.
11	11
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ самꙋи́лꙋ: сѐ, а҆́зъ творю̀ гл҃го́лы моѧ̑ во і҆и҃ли, ꙗ҆́кѡ всѧ́комꙋ слы́шащемꙋ сїѧ̑ пошꙋми́тъ во ѻ҆бои́хъ оу҆шесѣ́хъ є҆гѡ̀:	І сказав Господь Самуїлу: ось, Я зроблю діло в Ізраїлі, про яке хто почує, у того задзвенить в обох вухах;
12	12
въ де́нь то́й воздви́гнꙋ на и҆лі́а всѧ̑, є҆ли̑ка гл҃ахъ на до́мъ є҆гѡ̀: начнꙋ̀ и҆ сконча́ю:	у той день Я виконаю над Ілієм усе те, що Я говорив про дім його; Я почну і закінчу;
13	13
и҆ возвѣсти́хъ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ ѿмщꙋ̀ а҆́зъ на до́мѣ є҆гѡ̀ до вѣ́ка въ непра́вдахъ сынѡ́въ є҆гѡ̀, ѡ҆ ни́хже вѣ́дѧше, ꙗ҆́кѡ ѕлосло́виста бг҃а сы́нове є҆гѡ̀, и҆ не наказа̀ и҆́хъ:	Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його нечестять, і не зупиняв їх;
14	14
и҆ сегѡ̀ ра́ди клѧ́хсѧ до́мꙋ и҆лі́инꙋ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆чи́ститсѧ непра́вда до́мꙋ и҆лі́ина въ кади́лахъ и҆ же́ртвахъ є҆гѡ̀ до вѣ́ка.	і тому клянуся дому Ілія, що провина дому Ілієвого не загладиться ні жертвами, ні приношеннями хлібними повік.
15	15
И҆ спа̀ самꙋи́лъ до оу҆́тра, и҆ оу҆́тренева заꙋ́тра, и҆ ѿве́рзе двє́ри хра́ма гдⷭ҇нѧ. Самꙋи́лъ же оу҆боѧ́сѧ повѣ́дати видѣ́нїѧ и҆лі́ю.	І спав Самуїл до ранку, [і встав рано] і відчинив двері дому Господнього; і боявся Самуїл оголосити видіння це Ілію.
16	16
И҆ речѐ и҆лі́й къ самꙋи́лꙋ: самꙋи́ле ча́до. И҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ.	Але Ілій покликав Самуїла і сказав: сину мій Самуїле! Той сказав: ось я!
17	17
И҆ речѐ (и҆лі́й): что̀ гл҃го́лъ гл҃го́ланный къ тебѣ̀; не скры́й оу҆̀бо ѿ менє̀: сїѧ̑ да сотвори́тъ тебѣ̀ бг҃ъ и҆ сїѧ̑ да приложи́тъ, а҆́ще оу҆таи́ши ѿ менє̀ сло́во ѿ всѣ́хъ слове́съ гл҃го́ланныхъ къ тебѣ̀ во оу҆шеса̀ твоѧ̑.	І сказав Ілій: що сказано тобі? не приховуй від мене; те і те зробить з тобою Бог, і ще більше зробить, якщо ти приховаєш від мене що-небудь із усього того, що сказано тобі.
18	18
И҆ повѣ́да самꙋи́лъ и҆лі́ю всѧ̑ словеса̀, и҆ не оу҆таѝ ѿ негѡ̀ (ни є҆ди́нагѡ гл҃го́ла). И҆ речѐ и҆лі́й: гдⷭ҇ь са́мъ, є҆́же бла́го пред̾ ни́мъ, да сотвори́тъ.	І оголосив йому Самуїл усе і не приховав від нього нічого. Тоді сказав [Ілій]: Він — Господь; що Йому завгодно, те нехай сотворить.
19	19
И҆ возвели́ченъ бы́сть самꙋи́лъ, и҆ гдⷭ҇ь бѣ̀ съ ни́мъ, и҆ не падѐ ѿ всѣ́хъ слове́съ є҆гѡ̀ на землѝ (ни є҆ди́нъ глаго́лъ).	І підріс Самуїл, і Господь був з ним; і не залишилося жодне зі слів його не сповненим.
20	20
И҆ разꙋмѣ́ша всѝ і҆и҃лтѧне ѿ да́на да́же и҆ до вирсаві́и, ꙗ҆́кѡ вѣ́ренъ самꙋи́лъ гдⷭ҇ꙋ во прⷭ҇ро́цѣхъ.	І дізнався весь Ізраїль від Дана до Вирсавії, що Самуїл удостоєний бути пророком Господнім.
21	21
И҆ приложѝ гдⷭ҇ь ꙗ҆ви́тисѧ въ силѡ́мѣ, ꙗ҆ви́ бо сѧ̀ гдⷭ҇ь самꙋи́лꙋ: и҆ оу҆вѣ́рисѧ самꙋи́лъ прⷪ҇ро́къ бы́ти гдⷭ҇еви во все́мъ і҆и҃ли, ѿ конца̀ до конца̀ землѝ. И҆лі́й же состарѣ́сѧ ѕѣлѡ̀, и҆ сы́нове є҆гѡ̀ ходѧ́ще хожда́хꙋ, и҆ лꙋка́въ пꙋ́ть и҆́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ.	І продовжував Господь являтися в Силомі після того, як відкрив Себе Самуїлу в Силомі через слово Господнє. [Й упевнилися в усьому Ізраїлі, від краю до краю землі, що Самуїл є пророк Господній. Ілій же дуже постарів, а сини його продовжували ходити беззаконними путями своїми перед Господом.]

← Глава́ в҃

Глава́ д҃ →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт