Завантаження...
Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ и҃і
Глава 18
1
1
И҆ бы́сть є҆гда̀ преста̀ глаго́лати къ саꙋ́лꙋ, и҆ дꙋша̀ і҆ѡнаѳа́на съ дꙋше́ю даві́довою спрѧже́сѧ, и҆ возлюбѝ є҆го̀ і҆ѡнаѳа́нъ ѿ дꙋшѝ своеѧ̀. Коли скінчив Давид розмову із Саулом, душа Іонафана приліпилася до душі його, і полюбив його Іонафан, як свою душу.
2
2
И҆ поѧ́тъ є҆го̀ саꙋ́лъ во дни̑ ѡ҆́ны и҆ не дадѐ є҆мꙋ̀ возврати́тисѧ въ до́мъ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀. І взяв його Саул у той день і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3
3
И҆ завѣща̀ і҆ѡнаѳа́нъ и҆ даві́дъ завѣ́тъ, поне́же возлюбѝ є҆го̀ ѿ дꙋшѝ своеѧ̀: Іонафан же уклав з Давидом союз, тому що полюбив його, як свою душу.
4
4
и҆ совлечѐ і҆ѡнаѳа́нъ ри́зꙋ свою̀ ве́рхнюю и҆ дадѐ ю҆̀ даві́дꙋ, и҆ и҆́ны ѻ҆дє́жды своѧ̑ да́же до меча̀ своегѡ̀ и҆ до лꙋ́ка своегѡ̀ и҆ до по́ѧса своегѡ̀. І зняв Іонафан верхній одяг свій, який був на ньому, і віддав його Давиду, також і інший одяг свій, і меч свій, і лук свій, і пояс свій.
5
5
И҆ хожда́ше даві́дъ разꙋ́мнѡ во всѣ́хъ, а҆́може а҆́ще посыла́ше є҆го̀ саꙋ́лъ: поста́ви же є҆го̀ саꙋ́лъ над̾ мꙋ̑жи во́инскими, и҆ оу҆го́денъ бѣ̀ пред̾ ѻ҆чи́ма всѣ́хъ люді́й и҆ пред̾ слꙋга́ми саꙋ́ловыми. І Давид діяв розсудливо скрізь, куди посилав його Саул, і зробив його Саул начальником над військовими людьми; і це сподобалося всьому народові і слугам Сауловим.
6
6
И҆ бы́сть, внегда̀ входи́ти и҆̀мъ, є҆гда̀ возврати́сѧ даві́дъ ѿ побѣ́ды над̾ и҆ноплеме́нникомъ: и҆ и҆зыдо́ша (дѣ̑вы) ликовствꙋ́ющыѧ во срѣ́тенїе саꙋ́ла царѧ̀ ѿ всѣ́хъ градѡ́въ і҆и҃левыхъ пою́щѧ и҆ ска́чꙋщѧ въ тѷмпа́нѣхъ съ ра́достїю и҆ съ гꙋ́сльми. Коли вони йшли, повертаючись після перемоги Давида над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулу царю зі співом і танцями, з урочистими тимпанами і з кимвалами.
7
7
И҆ и҆схожда́хꙋ жєны̀ ликꙋ́ющѧ и҆ глаго́лющѧ: побѣдѝ саꙋ́лъ съ ты́сѧщами свои́ми, а҆ даві́дъ со тма́ми свои́ми. І викликували жінки, які грали, говорячи: Саул переміг тисячі, а Давид — десятки тисяч!
8
8
И҆ разгнѣ́васѧ саꙋ́лъ ѕѣлѡ̀, и҆ лꙋка̑вы ꙗ҆ви́шасѧ глаго́лы пред̾ ѻ҆чи́ма саꙋ́ловыма ѡ҆ словесѝ се́мъ. И҆ речѐ саꙋ́лъ: даві́дꙋ да́ша тмы̑, мнѣ́ же да́ша ты́сѧщы: и҆ чегѡ̀ є҆мꙋ̀ (нѣ́сть), то́чїю ца́рства; І Саул сильно засмутився, і неприємно було йому це слово, і він сказав: Давиду дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому бракує тільки царства.
9
9
И҆ бѣ̀ саꙋ́лъ подзира́ѧ даві́да ѿ днѐ ѻ҆́нагѡ и҆ пото́мъ. І з того дня і потім підозріливо дивився Саул на Давида.
10
10
И҆ бы́сть ѿ оу҆́трешнѧгѡ днѐ, и҆ напада́ше дꙋ́хъ лꙋка́вый ѿ бг҃а на саꙋ́ла, и҆ прорица́ше посредѣ̀ до́мꙋ своегѡ̀: и҆ даві́дъ поѧ́ше рꙋко́ю свое́ю (въ гꙋ́сли), ꙗ҆́коже и҆ по всѧ̑ дни̑: копїе́ же въ рꙋцѣ̀ саꙋ́ли: І було на другий день: напав злий дух від Бога на Саула, і він біснувався в домі своєму, а Давид грав рукою своєю на струнах, як і в інші дні; в руці у Саула був спис.
11
11
и҆ взѧ̀ саꙋ́лъ копїѐ и҆ речѐ: поражꙋ̀ даві́да къ стѣнѣ̀. И҆ оу҆клони́сѧ даві́дъ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ два́жды. І кинув Саул спис, подумавши: приб’ю Давида до стіни; але Давид двічі ухилився від нього.
12
12
И҆ оу҆боѧ́сѧ саꙋ́лъ ѿ лица̀ даві́дова, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бѣ̀ съ ни́мъ, а҆ ѿ саꙋ́ла ѿстꙋпѝ: І став боятися Саул Давида, тому що Господь був з ним, а від Саула відступив.
13
13
и҆ ѿста́ви є҆го̀ саꙋ́лъ ѿ себє̀, и҆ поста́ви є҆го̀ себѣ̀ тысѧщенача́лника: и҆ и҆схожда́ше и҆ вхожда́ше пред̾ людьмѝ. І віддалив його Саул від себе і поставив його у себе тисячоначальником, і він виходив і входив перед народом.
14
14
И҆ бѣ̀ даві́дъ во всѣ́хъ пꙋте́хъ свои́хъ смы́слѧ, и҆ гдⷭ҇ь бѣ̀ съ ни́мъ. І Давид у всіх ділах своїх чинив розсудливо, і Господь був з ним.
15
15
И҆ ви́дѣ саꙋ́лъ, ꙗ҆́кѡ то́й смы́слитъ ѕѣлѡ̀, и҆ боѧ́шесѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀. І Саул бачив, що він дуже розсудливий, і боявся його.
16
16
Ве́сь же і҆и҃ль и҆ і҆ꙋ́да люблѧ́хꙋ даві́да, ꙗ҆́кѡ то́й вхожда́ше и҆ и҆схожда́ше пред̾ лице́мъ люді́й. А весь Ізраїль і Іуда любили Давида, тому що він виходив і входив перед ними.
17
17
И҆ речѐ саꙋ́лъ къ даві́дꙋ: сѐ, дщѝ моѧ̀ бо́лшаѧ мерѡ́въ, сїю̀ тебѣ̀ да́мъ въ женꙋ̀, то́кмѡ бꙋ́ди мѝ въ сы́на си́лы и҆ побора́й бра̑ни гдⷭ҇ни. И҆ саꙋ́лъ речѐ: да не бꙋ́детъ рꙋка̀ моѧ̀ на не́мъ, но да бꙋ́детъ рꙋка̀ и҆ноплеме́ннича. І сказав Саул Давиду: ось старша дочка моя, Мерова; я дам її тобі за дружину, тільки будь у мене хоробрим і веди війни Господні. Тому що Саул думав: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18
18
И҆ речѐ даві́дъ къ саꙋ́лꙋ: кто̀ а҆́зъ є҆́смь; и҆ ко́е житїѐ сро́дства ѻ҆тца̀ моегѡ̀ во і҆и҃ли, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́дꙋ зѧ́ть ца́рскїй; Але Давид сказав Саулу: хто я, і що життя моє і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19
19
И҆ бы́сть во вре́мѧ, є҆гда̀ да́нѣй бы́ти подоба́ше мерѡ́вѣ дще́ри саꙋ́ловѣ даві́дꙋ, сїѧ̀ даде́сѧ а҆дрїи́лꙋ молаѳі́тскомꙋ въ женꙋ̀. А коли настав час віддати Мерову, дочку Саула, Давиду, то вона була видана заміж за Адриела з Мехоли.
20
20
И҆ возлюбѝ мелхо́ла дще́рь саꙋ́лова даві́да: и҆ возвѣсти́сѧ саꙋ́лꙋ, и҆ оу҆го́дно бы́сть пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀ сло́во. Але Давида полюбила друга дочка Саула, Мелхола; і коли сповістили про це Саула, то це було приємно йому.
21
21
И҆ речѐ саꙋ́лъ: да́мъ є҆мꙋ̀ ю҆̀, и҆ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ въ собла́знъ. И҆ бѣ̀ на саꙋ́ла рꙋка̀ и҆ноплеме́ннича. И҆ речѐ саꙋ́лъ къ даві́дꙋ: въ си́лахъ бꙋ́деши мѝ зѧ́ть дне́сь. Саул думав: віддам її за нього, і вона буде йому сіткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давиду: через іншу ти поріднишся нині зі мною.
22
22
И҆ заповѣ́да саꙋ́лъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ, глаго́лѧ: рцы́те вы̀ та́йнѡ даві́дꙋ, глаго́люще: сѐ, благоволи́тъ ѡ҆ тебѣ̀ ца́рь, и҆ всѝ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ лю́бѧтъ тѧ̀, и҆ ты̀ бꙋ́ди зѧ́ть царю̀. І наказав Саул слугам своїм: скажіть Давиду таємно: ось, цар благоволить до тебе, і всі слуги його люблять тебе; отже, будь зятем царя.
23
23
И҆ глаго́лаша ѻ҆́троцы саꙋ́лѡвы во оу҆́шы даві́дꙋ глаго́лы сїѧ̑. И҆ речѐ даві́дъ: є҆да̀ легко̀ пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима, є҆́же бы́ти (мѝ) зѧ́темъ царю̀; а҆́зъ бо є҆́смь мꙋ́жъ смире́нъ и҆ не сла́венъ. І передали слуги Саулові у вуха Давиду всі слова ці. І сказав Давид: хіба здається вам легко бути зятем царя? я — людина бідна і незначна.
24
24
И҆ возвѣсти́ша ѻ҆́троцы саꙋ́лꙋ сїѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же глаго́ла даві́дъ. І донесли Саулу слуги його і сказали: ось що говорить Давид.
25
25
И҆ речѐ саꙋ́лъ: та́кѡ рцы́те даві́дꙋ: не хо́щетъ ца́рь съ бога́тствомъ (зѧ́тѧ), но то́кмѡ во стѣ̀ краенеѡбрѣ́занїй и҆ноплеме́нническихъ ѿмсти́ти врагѡ́мъ царє́вымъ. Саꙋ́лъ бо мы́слѧше вда́ти даві́да въ рꙋ́цѣ и҆ноплеме́нникѡмъ. І сказав Саул: так скажіть Давиду: цар не хоче віна, крім ста краєобрізань филистимських, на помсту ворогам царя. Тому що Саул мав на думці погубити Давида руками филистимлян.
26
26
И҆ возвѣсти́ша ѻ҆́троцы саꙋ́лѡвы глаго́лы сїѧ̑ даві́дꙋ, и҆ оу҆гѡ́дна бы́ша словеса̀ сїѧ̑ пред̾ ѻ҆чи́ма даві́довыма, є҆́же бы́ти въ зѧ́тѧ царю̀. І переказали слуги його Давиду ці слова, і сподобалося Давиду стати зятем царя.
27
27
И҆ не по мно́зѣхъ дне́хъ, воста̀ даві́дъ и҆ и҆́де са́мъ и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ оу҆бѝ ѿ и҆ноплемє́нникъ двѣ́сти мꙋже́й: и҆ принесѐ краенеѡбрѣ̑занїѧ и҆́хъ царю̀ и҆ вдадѐ ѧ҆̀ є҆мꙋ̀, и҆ бы́сть зѧ́ть царю̀, и҆ вдадѐ є҆мꙋ̀ ца́рь мелхо́лꙋ дще́рь свою̀ въ женꙋ̀. Ще не минули призначені дні, як Давид встав і пішов сам і люди його з ним, і убив двісті чоловік филистимлян, і приніс Давид краєобрізання їх, і представив їх у повній кількості царю, щоб стати зятем царя. І видав Саул за нього Мелхолу, дочку свою, заміж.
28
28
И҆ ви́дѣ саꙋ́лъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь є҆́сть съ даві́домъ, и҆ ве́сь і҆и҃ль лю́битъ є҆го̀: І побачив Саул і дізнався, що Господь з Давидом [і весь Ізраїль любить його,] і що Мелхола, дочка Саула, любила Давида.
29
29
и҆ приложѝ саꙋ́лъ ѿто́лѣ па́че боѧ́тисѧ даві́да. И҆ бы́сть саꙋ́лъ враждꙋ́ѧ на даві́да во всѧ̑ дни̑. І став Саул ще більше боятися Давида і зробився ворогом його на все життя.
30
30
И҆ и҆схожда́хꙋ кнѧ̑зи и҆ноплемє́нничи, и҆ бы́сть ѿ нача́ла и҆схожде́нїѧ и҆́хъ, даві́дъ разꙋ́менъ бѣ̀ па́че всѣ́хъ слꙋ́гъ саꙋ́ловыхъ, и҆ почте́сѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀ ѕѣлѡ̀. І коли вожді филистимські вийшли на війну, Давид, від самого виходу їх, діяв розсудливіше за всіх слуг Саулових, і дуже прославилося ім’я його.

Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.