Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 22

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 22	Глава́ к҃в

1	1
«Мужі, браття і отці! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами».	Мꙋ́жїе бра́тїе и҆ ѻ҆тцы̀, оу҆слы́шите мо́й къ ва́мъ нн҃ѣ ѿвѣ́тъ.
2	2
Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:	Слы́шавше же, ꙗ҆́кѡ є҆вре́йскимъ ѧ҆зы́комъ возгласѝ къ ни̑мъ, па́че приложи́ша безмо́лвїе. И҆ речѐ:
3	3
«Я — юдеянин, народився у Тарсі киликійському, вихований у цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений у батьківському законі, ревнитель у Бозі, як і всі ви нині.	а҆́зъ оу҆́бѡ є҆́смь мꙋ́жъ і҆ꙋде́анинъ, роди́всѧ въ та́рсѣ кїлїкі́йстѣмъ, воспита́нъ же во гра́дѣ се́мъ при ногꙋ̀ гамалїи́лѡвꙋ, нака́занъ и҆звѣ́стнѡ ѻ҆те́ческомꙋ зако́нꙋ, ревни́тель сы́й бж҃їй, ꙗ҆́коже всѝ вы̀ є҆стѐ дне́сь:
4	4
Я гнав послідовників цього вчення навіть до смерті, зв’язуючи і віддаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок,	и҆́же се́й пꙋ́ть гони́хъ да́же до сме́рти, вѧжѧ̀ и҆ предаѧ̀ въ темни́цꙋ мꙋ́жы же и҆ жєны̀,
5	5
як засвідчать про мене первосвященик і всі старійшини, від котрих, узявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалима на катування.	ꙗ҆́коже и҆ а҆рхїере́й свидѣ́телствꙋетъ мѝ и҆ всѝ ста́рцы: ѿ ни́хже и҆ посла̑нїѧ прїе́мь къ живꙋ́щымъ въ дама́сцѣ бра́тїѧмъ, и҆дѧ́хъ привестѝ сꙋ́щыѧ та́мѡ свѧ̑заны во і҆ерⷭ҇ли́мъ, да мꙋ́чатсѧ.
6	6
І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.	Бы́сть же мѝ и҆дꙋ́щꙋ и҆ приближа́ющꙋсѧ къ дама́скꙋ въ полꙋ́дне, внеза́пꙋ съ небесѐ ѡ҆блиста̀ свѣ́тъ мно́гъ ѡ҆́крестъ менє̀.
7	7
Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»	Падо́хъ же на зе́млю и҆ слы́шахъ гла́съ гл҃ющь мѝ: са́ѵле, са́ѵле, что́ мѧ го́ниши;
8	8
Я відповів: «Хто Ти, Господи?» Він сказав мені: «Я Ісус Hазорей, Якого ти гониш».	А҆́зъ же ѿвѣща́хъ: кто̀ є҆сѝ, гдⷭ҇и; рече́ же ко мнѣ̀: а҆́зъ є҆́смь і҆и҃съ назѡре́й, є҆го́же ты̀ го́ниши.
9	9
Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.	Со мно́ю же сꙋ́щїи свѣ́тъ оу҆́бѡ ви́дѣша и҆ пристра́шни бы́ша, гла́са же не слы́шаша гл҃ющагѡ ко мнѣ̀.
10	10
Тоді я сказав: «Господи! Що мені робити?» Господь же сказав мені: «Устань та йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити».	Реко́хъ же: что̀ сотворю̀, гдⷭ҇и; Гдⷭ҇ь же речѐ ко мнѣ̀: воста́въ и҆дѝ въ дама́скъ, и҆ та́мѡ рече́тсѧ тѝ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же вчине́но тѝ є҆́сть твори́ти.
11	11
А оскільки я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.	И҆ ꙗ҆́коже не ви́дѣхъ ѿ сла́вы свѣ́та ѻ҆́нагѡ, за рꙋ́кꙋ ведо́мь ѿ сꙋ́щихъ со мно́ю, внидо́хъ въ дама́скъ.
12	12
Один Ананія, чоловік благочестивий за законом, про що свідчать усі юдеї, що живуть у Дамаску,	А҆на́нїа же нѣ́кїй, мꙋ́жъ благоговѣ́инъ по зако́нꙋ, свидѣ́телствованъ ѿ всѣ́хъ живꙋ́щихъ въ дама́сцѣ і҆ꙋдє́й,
13	13
прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: «Савле‚ брате! Прозри». І я негайно побачив його.	прише́дъ ко мнѣ̀ и҆ ста́въ рече́ ми: са́ѵле бра́те, прозрѝ. И҆ а҆́зъ въ то́й ча́съ воззрѣ́хъ на́нь.
14	14
Він же сказав мені: «Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,	Ѻ҆́нъ же рече́ ми: бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ и҆зво́ли [пред̾избра̀] тѧ̀ разꙋмѣ́ти хотѣ́нїе є҆гѡ̀, и҆ ви́дѣти првⷣника, и҆ слы́шати гла́съ ѿ оу҆́стъ є҆гѡ̀:
15	15
бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми у тому, що бачив і чув.	ꙗ҆́кѡ бꙋ́деши є҆мꙋ̀ свидѣ́тель оу҆ всѣ́хъ человѣ́кѡвъ ѡ҆ си́хъ, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ слы́шалъ:
16	16
Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса».	и҆ нн҃ѣ что̀ ме́длиши; воста́въ крести́сѧ и҆ ѡ҆мы́й грѣхѝ твоѧ̑, призва́въ и҆́мѧ гдⷭ҇а і҆и҃са.
17	17
Коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, не тямлячи себе,	Бы́сть же возврати́вшꙋмисѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ молѧ́щꙋмисѧ въ це́ркви, бы́ти во и҆зстꙋпле́нїи
18	18
я побачив Його‚ і Він сказав мені: «Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене».	и҆ ви́дѣти є҆го̀ глаго́люща мѝ: потщи́сѧ и҆ и҆зы́ди ско́рѡ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, занѐ не прїи́мꙋтъ свидѣ́телства твоегѡ̀, є҆́же ѡ҆ мнѣ̀.
19	19
Я сказав: «Господи, їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах,	И҆ а҆́зъ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, са́ми вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ бѣ́хъ всажда́ѧ въ темни́цꙋ и҆ бїѧ̀ по со́нмищихъ вѣ́рꙋющыѧ въ тѧ̀,
20	20
і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його».	и҆ є҆гда̀ и҆злива́шесѧ кро́вь стефа́на свидѣ́телѧ твоегѡ̀, и҆ са́мъ бѣ́хъ стоѧ̀ и҆ соизволѧ́ѧ оу҆бїе́нїю є҆гѡ̀ и҆ стрегі́й ри́зъ оу҆бива́ющихъ є҆го̀.
21	21
І Він сказав мені: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичників».	И҆ речѐ ко мнѣ̀: и҆дѝ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ во ꙗ҆зы́ки дале́че послю́ тѧ.
22	22
До цього слова слухали його; а потім підняли крик, гукаючи: «Знищ із землі такого! Бо йому не слід жити».	Послꙋ́шахꙋ же є҆гѡ̀ да́же до сегѡ̀ словесѐ и҆ воздвиго́ша гла́съ сво́й, глаго́люще: возмѝ ѿ землѝ такова́го, не подоба́етъ бо є҆мꙋ̀ жи́ти.
23	23
Поки вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,	Вопїю́щымъ же и҆̀мъ и҆ ме́щꙋщымъ ри̑зы и҆ пра́хъ возмета́ющымъ на воздꙋ́хъ,
24	24
тисяцький звелів увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довідатися: з якої причини так кричали проти нього.	повелѣ̀ ты́сѧщникъ ѿвестѝ є҆го̀ въ по́лкъ, ре́къ ра́нами и҆стѧза́ти є҆го̀, да разꙋмѣ́етъ, за кꙋ́ю винꙋ̀ та́кѡ вопїѧ́хꙋ на́нь.
25	25
Але коли розтягли його ремінням, Павло сказав сотникові, що стояв: «Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»	И҆ ꙗ҆́коже протѧго́ша є҆го̀ вервьмѝ, речѐ къ стоѧ́щемꙋ со́тникꙋ па́ѵелъ: человѣ́ка ри́млѧнина и҆ неѡсꙋжде́на лѣ́ть ли є҆́сть ва́мъ би́ти;
26	26
Почувши ж це, сотник пішов і доповів тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловік — римський громадянин».	Слы́шавъ же со́тникъ, пристꙋпѝ къ ты́сѧщникꙋ, сказа̀, глаго́лѧ: ви́ждь, что̀ хо́щеши сотвори́ти; человѣ́къ бо се́й ри́млѧнинъ є҆́сть.
27	27
Тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: «Скажи мені, ти римський громадянин?» Він сказав: «Так».	Пристꙋ́пль же ты́сѧщникъ речѐ є҆мꙋ̀: глаго́ли мѝ, ри́млѧнинъ ли є҆сѝ ты̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: є҆́й.
28	28
Тисяцький на те відповів: «Я за великі гроші придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому».	Ѿвѣща́ же ты́сѧщникъ: а҆́зъ мно́гою цѣно́ю нарѣче́нїе жи́телства сегѡ̀ стѧжа́хъ. Па́ѵелъ же речѐ: а҆́зъ же и҆ роди́хсѧ въ не́мъ.
29	29
Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його, а тисяцький, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його.	А҆́бїе оу҆̀бо ѿстꙋпи́ша ѿ негѡ̀ хотѧ́щїи є҆го̀ и҆стѧза́ти, и҆ ты́сѧщникъ же оу҆боѧ́сѧ, разꙋмѣ́въ, ꙗ҆́кѡ ри́млѧнинъ є҆́сть, и҆ ꙗ҆́кѡ бѣ̀ є҆го̀ свѧза́лъ.
30	30
Другого дня, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.	На оу҆́трїе же, хотѧ̀ разꙋмѣ́ти и҆́стинꙋ, чесѡ̀ ра́ди ѡ҆клевета́етсѧ ѿ і҆ꙋдє́й, разрѣшѝ є҆го̀ ѿ оу҆́зъ и҆ повелѣ̀ прїитѝ а҆рхїере́ємъ и҆ всемꙋ̀ собо́рꙋ и҆́хъ: и҆ све́дъ па́ѵла, поста́ви (є҆го̀) пред̾ ни́ми.

← Глава 21

Глава 23 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт