Бла́гости научи́вся, і трезвя́ся во всіх, / благо́ю со́вістію священнолі́пно обо́лкся, / поче́рпл єси́ от сосу́да ізбра́ннаго неізрече́нная, / і ві́ру соблю́д, ра́вноє тече́ніє соверши́л єси́, / священному́чениче Діоні́сіє, моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Благости навчився і у всьому трезвився, / благим умом священноліпно одягнувшись, / зачерпнув єси від посудини вибраної невимовне, / і віру зберігши, рівно шлях пройшов єси, священномученику Діонісію, // моли Христа Бога спастися душам нашим.

Небе́сная врата́ проше́д ду́хом, я́ко учени́к / до тре́тіяго небесе́ дости́гшаго апо́стола, Діоні́сіє, / неізрече́нних обогати́лся єси́ вся́ким ра́зумом, / і озари́л єси́ во тьмі неві́дінія сідя́щия. Ті́мже зове́м: ра́дуйся, о́тче всеми́рний.

Небесні врата пройшовши духом, / як учень апостола, який третього неба досяг, Діонісію, / невимовним збагатився єси розумом / і озорив єси у тьмі невідання сидящих. / Тому зовемо: радуйся, отче всесвітній.