|
Глvа, к~и”
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре вњнцђ` ё^кори'ꙁньномђ. наи'мницы е^фремовы, цвTњ эTпады'и эT сла'вы. на версњ горы` вели'кїя пїяни беꙁъ вина`.
|
Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином!
|
|
2
|
2
|
|
се крњпко и^ же'стоко ја%рость гн~я а^ки гра'дъ и^спђщаеM не и^мыи ꙁавњтїа, нђжею спђща'ем# ја%ко воды` вели'ко мно'жесᲄво подира'я странђ` ꙁемли` сътвори'тъ поко'и. рђка'ма
|
Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю.
|
|
3
|
3
|
|
и^ нога'ма поперется вњнеw ё^кори'ꙁньныи наи'мницы е^фремовы”
|
Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян.
|
|
4
|
4
|
|
И$ бђдетъ эTпады'и цвњтъ и^ сла'вы на врьсњ горы` высо'кїя, а^ки прьвыи плодъ смок#винъ. ви'дњвыи же, и^ преже в#ꙁятїя в рђцњ е^го въсхо'щетъ пожрᲇти и&”
|
І з зів’ялою квіткою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.
|
|
5
|
5
|
|
В тои дн~ь бђдетъ г~ь саваѓ'џъ, вњнецъ надежа спле'теныи сла'вою ѓ^ста'вшиM лю'демъ.
|
У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого,
|
|
6
|
6
|
|
и^ ѓ^ста'вятся дх~омъ сђднымъ на сђдъ, и^ крњпость въз#браня'я погђби'ти я&”
|
і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт.
|
|
7
|
7
|
|
Сїи б^о виноM сђть прельще'ни, прельсти'шася ѓ^ловинъ дњля. жрецъ, и^ прoркъ ё^жасо'стася. вина` ради потрясошася, эT пїя'нъства ѓ^ловин#наго прел#сти'шася” Се` е^сть видњнїе,
|
Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються.
|
|
8
|
8
|
|
прокля'тїе поја%сть па'ки совњтъ то'и совњтъ лиха'го дњля и^мњнїя”
|
Бо усі столи наповнені гидкою блювотиною, немає чистого місця. —
|
|
9
|
9
|
|
Комђ совњсти'хомᲆ ѕл^о, и^л^и комђ повњда'хомъ вњсть, эTдое'нїи мле'комъ, эTторженїи эT со'са.
|
А говорять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері?
|
|
10
|
10
|
|
печа'ль кᲆ печа'ли прїемли наде'жђ кᲆ наде'жи. и^ еще ма'ло
|
Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи».
|
|
11
|
11
|
|
ѕло'бїю ё^сте'нною ја^зы'комъ и%нњмъ, ја%ко съгл~ютъ лю'деM си'мъ рекђще и^мъ.
|
За те белькотливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.
|
|
12
|
12
|
|
с^е паки а'лчномђ и^ се` съкрђше'нїе, и^ не въсхотњша слы'шати.
|
Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — заспокоєння». Але вони не хотіли слухати.
|
|
13
|
13
|
|
и^ бђдетъ и^мъ слово г~а б~а, печа'ль кᲆ печа'ли, надежда къ наде'жди. е^ще ма'ло, е^ще ма'ло, да и^дђтъ и^ падђтся въспя'тъ, и^ вᲆ бњдђ въпадђтъ и^ съкрђшаTся, и^ плњне'ни бђдђтъ”
|
І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потраплять у сітку і будуть уловлені.
|
|
14
|
14
|
|
Сего дњля слы'шасте слово гн~е мђжи печа'лни и^ кня'ѕи лю'дъстїи и^же въ і^ерsлимњ
|
Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі.
|
|
15
|
15
|
|
ЈА/ко рекосте сътвори'хомъ ꙁавњтъ со а'домъ, и^ сᲆ сме'ртїю ꙁаложе'нїе” Бђря носи'ма а^ще ми'мои^детъ, не прїидетъ на на'съ. приложи'хом# лжђ` надежђ нашђ, и^ лжею покры'хоMся”
|
Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».
|
|
16
|
16
|
|
Сего ради та'ко гл~етъ г~ь, се а^ꙁъ вложђ` въ ѓ^снова'нїе сїѓ'не ка'мень многоцњненъ, и^збра'нъ, краеё^го'ленъ, честенъ, въ ѓ^снова'нїе е^мђ. и^ вњрђяй во'нь не постыди'тся.
|
Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться.
|
|
17
|
17
|
|
и^ положђ` сђдъ въ надежђ, млsть же мою в# мњры” И$ ё^пова'ю^щеи вът#ще лже'ю, ја%ко не минет# васъ бђря” Є$д^а
|
І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування.
|
|
18
|
18
|
|
и^ эTврьжетъ ꙁалоh эT васъ смр~тныи, и^ надежа ва'ша ја%же къ а'дђ не пребђдетъ. бђря и^дђщїя а^ще мимои^детъ, бђдеT е'й в# попра'нїе,
|
І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані.
|
|
19
|
19
|
|
и^ егда ми'мои^де'тъ прїиметъ васъ” Заё'тра ꙁаё'тра минетъ дн~ь, и в нощи бђдет# надежа ѕл^а” Наё^чи'теся слы'шати тђжа'щеи,
|
Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах.
|
|
20
|
20
|
|
не мо'жемся котора'ти. сами же и^ꙁнемага'емъ ја%коy събра'ти ны`”
|
Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї.
|
|
21
|
21
|
|
ЈА/коже гора` нечести'выхъ въста'нетъ, и^ бђдеT въ дебри гаваѓ'ньстњ, съ ја%ростїю сътвори'тᲆ дњла своя`, го'рести дњла. и^ ја%рость же е^го чюжа бђдетъ, и^ гнњвъ е^го чю'жъ”
|
Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.
|
|
22
|
22
|
|
И$ вы не ра'дђитеся, да не възмо'гђтъ на' вы вя'жђщеи. ꙁане` сконча'ны и^ съкраще'ны ве'щи слышахъ эT г~а саваѓ'џа, ја%же сътвори'тъ по всеи земли`”
|
Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі.
|
|
23
|
23
|
|
Внђши'те и^ слы'шите глаs мои, вънемлњте и^ слы'шите словеса моя.
|
Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою.
|
|
24
|
24
|
|
е^д^а весь дн~ь хощетъ ѓ^ря'и ѓ^ра'ти и^л^и сњмя ё^готовати, преже въꙁдњла'нїя ꙁе'мнаго.
|
Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою?
|
|
25
|
25
|
|
н^о е^гда ё^бо ё^мякчи'тъ ве'рхъ е'и, тогда всњеT ма'ло кђколи'ца, и^ кљ=ми'на. потоM же в#сњеT пшени'цђ, и^ ја^чме'нь, и^ пы'ро, въ предњлехъ твои^хᲆ.
|
Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним.
|
|
26
|
26
|
|
и^ нака'жешися сђдомъ б~а твое^го, и^ възра'дђе^шися.
|
І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його.
|
|
27
|
27
|
|
не съ жесто'тою бо ся и^стребляеT кђколи'ца. и^ колоко'льное не ѓ^бы'идетъ кљ=ми'на. н^о жеѕломъ и^степется кђколи'ца. а^ кљ=ми'нъ с# хлњ'бомъ снњсться.
|
Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою.
|
|
28
|
28
|
|
Не въ вkњ б^о а^ꙁъ раꙁгнњваюся на' вы, и^ гласъ гнњва мое^го не попере'тъ васъ”
|
Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому молотильні колеса з конями їх, але не розтирають його.
|
|
29
|
29
|
|
Се` эT г~а саваѓ'џа и^ꙁы'иде. чюдеса` совњща'ите, възнесњте т#ще` ё^тњше'нїе”
|
І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.