|
Глvа, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Се^ пре'же и^спїи, ско'ро сътвори странњ ꙁаё^ло'нњ, ꙁемли` неџали'мовњ. и^ про'чїи и^же при мо'ри живђщеи, и^ ѓ^бонђ` странђ` і^ѓ^рдана, стра'ны галиле'я ја%зы'комъ”
|
Час, що минув, принизив землю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку.
|
|
2
|
2
|
|
Лю'дїе ходя'щеи въ тмњ`, видњша свњтъ вели'къ. живђщеи въ стра'нњ и^ в сњни см~ртнњи, свњтъ просвњтиTся на' вы”
|
Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє.
|
|
3
|
3
|
|
Множа'е людїи, ја%же и^ꙁведе` въ весе'лїе. и^ възвеселя'тся преD тобо'ю, ја%ко ра'дђющеися въ жа'твђ, и^ ја%ко дњля'щеи коры'сть.
|
Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі.
|
|
4
|
4
|
|
ја%ко эTја%ться ја^ре'мъ лежа'и на ниX, и^ же'ꙁлᲆ и^же на выи и^хъ. же'ꙁлᲆ б^о погоня'ющиX расы'па, ја%ко и^ въ дн~и при мадїа'мᲇ”
|
Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама.
|
|
5
|
5
|
|
ЈА/ко вся'кђ ѓ^де'жђ сᲆбра'ннђю ле'стїю, и^ ри'ꙁђ съ прибы'ткомъ и^стяжTђ. и^ въсхотя'тъ да бы'ша и^ ѓ^гнемъ съж#же'ны были”
|
Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню.
|
|
6
|
6
|
|
ЈА/ко ѓ^тро'ча роди'ся наM сн~ъ, и^ да'сться намъ” Є$мђже вла'сть бы'сть на рамњ е^го” И$ нарњцаеTся и^мя е^го вели'ка совњта а^гг~лᲆ. Чю'денъ совњтникъ” б~ъ крњ'покъ властели'нъ, кня'ѕь смире'нїя” эTц~ъ бђдђщаго вњ'ка. приведетᲆ б^о мирна княѕя, и^ ꙁдра'вїе е^мђ.
|
Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*.
|
|
7
|
7
|
|
вели'ка вла'сть е^го. и^ мирђ е^го нњ'сть конца`. на престо'лњ двд~вњ, и^ на црsтвњ е^го ся'детъ. напра'вити и&, и поDя'ти сђдом# и^ пра'вдою, эT нн~њ и^ до' вњка. р#ве'нїе г~а саваѓ'џа сътво'ритᲆ с^е”
|
Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.
|
|
8
|
8
|
|
Смр~ть посла` г~ь на і^а'кова, и^ прїиде на і^и^л~я.
|
Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля,
|
|
9
|
9
|
|
и^ ё^вњдятъ вс^и лю'дїе е^фре'мовы, и^ сњдя'щеи въ самарїи съ ё^коре'нїемъ, и^ высо'киM срDцеM, гл~ющемъ.
|
щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять:
|
|
10
|
10
|
|
пли'нџы падо'ша. н^о гряди'те да ё^сњче'мъ ка'менїе, и^ посњче'мъ ја%годи'чїе и^ смрњ'чїе, да съгради'мъ себњ` сто'лпъ”
|
цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сикомори вирубані — замінимо їх кедрами.
|
|
11
|
11
|
|
И$ поразитъ б~ъ вᲆста'вшая на горђ` сїѓ'ню, и^ на і^ерsлимъ, и^ враги` и^хᲆ расы'плеT.
|
І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть:
|
|
12
|
12
|
|
сирїю эT въсто'ка слн~чнаго, и^ е'ллины эT за'пада слн~чнаго. поја^да'ющая і^и^л~я всњми ё^сты`” ѓ^ всњхъ си'хᲆ не эTврати'ся ја%рость е^го, но и^ е^ще рђка` е^го высо'ка.
|
сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
|
13
|
13
|
|
и^ лю'дїе не наврати'шася, до'ндеже ја^зви'шася. и^ г~а не въꙁыска'ша”
|
Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає.
|
|
14
|
14
|
|
И$ эTја%тᲆ г~ь эT і^и^л~я главђ` и^ ѓ'шибъ вели'ка и^ ма'ла, въ е^ді'нъ дн~ь.
|
І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день:
|
|
15
|
15
|
|
ста'рца и^ чюдя'щаася лице'мъ, с^е вла'сть. и^ пррoка ё^ча'ща беꙁако'нная, с^е ѓ%шибъ.
|
старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст.
|
|
16
|
16
|
|
и^ бђ'дђт# блажа'щеи людїе с^и, льстя'ще льстяT, ја%ко да поглотяT я&”
|
І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть.
|
|
17
|
17
|
|
Сего раd ю^нотами иX не възвесели'тся г~ь, и^ сиро'тъ и^хъ и^ вдови'цъ и^хъ не поми'лђетъ. ја%ко вс^и беꙁако'нницы, и^ ѕл^и. и^ вся'ка ё^ста` гл~аша непра'вдђ” ѓ^ всњхъ сихъ не эTврати'ся ја%росᲄь е^го, н^о и^ е^ще` рђка` е^го высо'ка”
|
Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
|
18
|
18
|
|
РаꙁгориTся ја%ко ѓ%гнь беꙁако'нїе, и^ ја%ко тро'скотъ сђхъ поја%сться ѓ^гнеM. и^ ꙁаж#же'тся в частинахъ дђбра'въскихъ, и^ поја%сть е^же ѓ%крsтъ холмъ вс^е.
|
Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму.
|
|
19
|
19
|
|
ја%рости дњ'ля гн~я погори'тъ вс^я ꙁемля`. и^ бђ'дђтъ лю'дїе ја^ко ѓ^гне'мъ пож#же'ни. чл~къ не поми'лђеT бра'та свое^го.
|
Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого.
|
|
20
|
20
|
|
н^о ё^кло'нится на десно, ја%ко въз#а%лчетъ. і^ и^ꙁъја%сть эT лњ'выхъ, и^ не насыти'тся. чл~къ ја^ды'и пло'ть мы'шца свое^я. иZја%сть б^о манасїи е^фре'мово, и^ е^фре'мъ манасїино. ја%ко вкђ'пњ повою'ета і^ё'дђ”
|
І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх:
|
|
21
|
21
|
|
И$ въ всњхъ сихъ не эTврати'ся ја%рость е^го, н^о и^ е^ще` рђка` е^го высо'ка”
|
Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.