|
Глvа, н~џ”
|
Глава 59
|
|
1
|
1
|
|
Єда` не мо'жетъ рђка` гн~я спасти, и^ли ѓ^тягчи'лъ е^сть слђ'хъ свои не послђшати.
|
Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути.
|
|
2
|
2
|
|
н^о грњси ваши разлђча'ютъ межDђ вами, и^ бг~ом#, и^ грXњ ради вашихᲆ эTврати` лице` свое эT ваs, ја%коже не поми'ловати.
|
Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути.
|
|
3
|
3
|
|
рђцњ б^о ваши ѓ^кверне'ни кро'вїю, и ё^стны` ва'ша съгл~аша беꙁако'нїе, и^ ја^зы'къ вашъ непра'вдњ поё^ча'ется.
|
Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду.
|
|
4
|
4
|
|
и^ никтоже гл~етъ пра'вды, н^и е^сть сђ'да и%стин#на. ё^пова'ша б^о къ сђи^мъ, и^ гл~юT тща'я” ЈА/ко ража'ютъ трђ'дъ, и^ плодятъ беꙁако'нїе.
|
Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство;
|
|
5
|
5
|
|
ја%и^ца а^спиDска раꙁби'ша, и^ поста'въ паё'чь ткTђ, и^ хотя'тъ эT ја^иць и^хᲆ ја%сти. разби ꙁа'портокъ е^го, ѓ^брњте`, и^ с^е в неM васили'скъ.
|
висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна.
|
|
6
|
6
|
|
и^ поставъ и^хъ не бђдеT на ри'ꙁђ, и^ не ѓ^дежюTся эT дњ'ла свое^го. дњлеса` б^о и^хъ, дњлеса` беꙁако'нїя.
|
Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх.
|
|
7
|
7
|
|
но'ѕњ же и^хъ на ѕло` течета, ско'рњ пролїя'ти кро'вь. и^ ра'ꙁђми и^хъ, ра'ꙁђми эT ё^бо'ю.
|
Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх.
|
|
8
|
8
|
|
съкрђше'нїе и^ трDђ в пђте'хъ и^хъ. стеѕя` б^о иX рас#кривле'ны по нимже хо'дят#, и^ не вњдяT ми'ра.
|
Путі миру вони не знають, і немає суду на стежках їхніх; путі їхні викривлені, і ніхто, який іде ними, не знає миру.
|
|
9
|
9
|
|
того ради эTстђпи` эT ниX сђд#, и^ не пости'гнетъ и^хъ пра'вда. чая'вшемъ и^мъ свњта, бы'сть тма`. жда'вше ꙁарь, въ тмњ` походи'ша.
|
Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці.
|
|
10
|
10
|
|
ѓ^ся'жђтъ ја%ко слњ'пъ стњ'нђ, и^ ја%ко несђще съ ѓ^чи'ма ѓ^бъи^щђтъ. и^ падђтся въ пладни ја%ко въ полђно'щи, ја%ко мр~тви. въстенђтъ
|
Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві.
|
|
11
|
11
|
|
ја%ко медьвњдь, и^ ја%ко го'лђбъ въкђ'пњ по'идTђ. жда'хомъ сђ'да, и^ нњ'сть сп~сенїя, далече эTстђпи` эT наs.
|
Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас.
|
|
12
|
12
|
|
мно'го б^о беꙁако'нїе наше преD тобо'ю, и^ грњси наши проти'вђ ста'ша намъ. беꙁако'нїя бо наша в наs, и^ непра'вды на'ша раꙁђмњ'хомъ.
|
Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.
|
|
13
|
13
|
|
нечествова'хомъ, и^ сълга'хом#, и^ эTстђпи'хомъ эT въслњже'нїя б~а на'шего. съгл~ахомъ непра'вдђ, и^ не покори'хомся. въ ё^тро'бњ ꙁача'хомъ, и^ поё^чи'хоMся эT срDца на'шего словеса` непра'веDна.
|
Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова.
|
|
14
|
14
|
|
и^ ѓ^ста'вихомъ ꙁа'ди сђ'дъ, и^ пра'вда дале'че эTстђпи`. ја%ко и^ꙁнеможе в# пђте'хъ и^хъ и%стин#на, и^ пра'вымъ не въꙁмого'ша прїити.
|
І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотикнулася на площі, і чесність не може увійти.
|
|
15
|
15
|
|
и%стин#на вꙁя'ся, и^ преста'виша ё^мъ свои ја%ко смышлева'ти. и^ ви'дњ г~ь и^ негодова`, ја%ко не бњше сђ'да.
|
І не стало істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ви'дњ и^ не бњше мђжа, и^ раꙁмы'сли и^ не бњше поDемлющаго. и^ м#сти и^мъ мы'шцею своею, и^ помилова'нїемъ ё^тверди.
|
І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його.
|
|
17
|
17
|
|
и^ ꙁадњ'ся пра'вдою ја%ко щи'томъ, и^ възложи шле'мъ сп~сенїя на главђ`, и^ ѓ^блече'ся в ри'ꙁђ эTм#ще'нїя, и^ ѓ^дежею
|
І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голову Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе ревністю, як плащем.
|
|
18
|
18
|
|
ја%ко эTдава'яи эTдая'нїе, ё^кори'знђ сђпоста'тнымъ.
|
Мірою відплати, за цією мірою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помстою, островам віддасть належне.
|
|
19
|
19
|
|
и^ ё^боя'тся и^же эT ꙁа'пада и^мени гн~я, і^ и^же эT въсто'къ слн~чныхъ сла'вы е^го. прїидетъ б^о ја%ко рњка` бђ'рна, гнњв# эT г~а прїидетъ съ ја%ростїю”
|
І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сонця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його.
|
|
20
|
20
|
|
И$ прїидетъ сїѓ'на ради и^збавля'яи, и^ эTврати'тъ нечестїе эT і^а'кова.
|
І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь.
|
|
21
|
21
|
|
се же и^мъ эT мене ꙁавњтъ, рече г~ь. дх~ъ мои и^же е^сть в тебњ, и^ гл~и ја%же азᲆ да'хъ въ ё^ста` твоа, не ѓ^скђдњ'ют# эT ё%стъ твоиX, и^ эT ё%стъ племене твое^го. рече б^о г~ь, эT нн~њ и^ вᲆ вᲇки”
|
І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.