|
Глvа, л~г”
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
|
Го'ре ѓ^би'дящимъ ва'съ. ваs никтоже ѓ^би'дитъ, и^ хђляи же ва'съ не хђ'литъ. плњнени бђдђтᲆ хђля'щеи васъ и^ предадя'тся, и^ ја%ко мо'леве вᲆ ри'ꙁњ ё^меншатся”
|
Горе тобі, спустошувач, який не був спустошуваним, і грабіжник, якого не грабували! Коли закінчиш спустошування, будеш спустошений і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе.
|
|
2
|
2
|
|
Ги~ поми'лђи ны, к тебњ б^о ё^пова'хом# Бы'сть племя непокаря'ющихся въ па'гђбђ, сп~съ же н^ы въ вре'мя печа'лно”
|
Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви.
|
|
3
|
3
|
|
Гла'сомъ стра'ха твое^го ё^жасошася лю'дїе, эT стра'ха твое^го раZсᲇа'шаs страны.
|
Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена,
|
|
4
|
4
|
|
нн~њ же събереTся плњн# вашъ, вели'ка и^ мала. ја%коже а^ще кт^о сᲆберетᲆ прђ'гы, та'ко ся нарђга'ютъ ва'мъ”
|
і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана.
|
|
5
|
5
|
|
Ст~ъ б~ъ живя'и въ вы'шних#. напо'лнися сїѓ'нъ сђ'да и^ правды.
|
Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою.
|
|
6
|
6
|
|
ꙁаконоM предадяTся. во и^менїихъ сп~съ на'шъ. т^ђ премђдрость и^ хи'трость и^ бл~гоче'стїе къ гв~и, с^е сђть съкро'вища пра'вды”
|
І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм.
|
|
7
|
7
|
|
Се ё^бо въ стра'сњ ва'шемъ тїи ё^боя'тся, и%хже ся боя'сте въꙁопїютъ эT ва'съ” Вњстницы б^о пђстяTся горцы плачющеся моля'щася ми'рђ,
|
Ось, сильні їхні кричать на вулицях; посли для миру гірко плачуть.
|
|
8
|
8
|
|
ѓ^пђстњюT б^о сиX пђтїе” Преста` страX стра'ньскъ, и^ ꙁавTњ иже к ниM вᲆземлеTся, и^ не намњни'те иX чл~къ.
|
Спорожніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей.
|
|
9
|
9
|
|
желњ земля, и^ посрамлеn лђгъ быs а^ки саро'нь” ЈА/влена бђдеT гали'лея, и^ кар#миль.
|
Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил.
|
|
10
|
10
|
|
нн~њ въскрsнђ гл~етъ г~ь. нн~њ прославлю'ся. нн~њ възнесђся.
|
Нині Я повстану, — говорить Господь, — нині піднімуся, нині піднесуся.
|
|
11
|
11
|
|
нн~њ ё^зриᲄе, нн~њ почю'е^те т#ща крњ'посᲄь дх~а ва'шеh, ѓ%гнь в^ы попалитъ.
|
Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше — вогонь, який пожере вас.
|
|
12
|
12
|
|
и бђ'дђтъ страны` пож#жены, а^ки тернїе на ни'вњ раꙁъме'тано и^ пож#жено.
|
І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане терня, будуть спалені у вогні.
|
|
13
|
13
|
|
ё^слы'шатъ да'лнїи е^же сътворихᲆ, гл~етъ г~ь. ё^вњдяT приближа'ющеися крњ'пость мою`.
|
Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою.
|
|
14
|
14
|
|
эTстђпи'ша и^же въ сїѓ'нњ беꙁако'нницы, прїиметъ трђсъ нечестивыя” Кт^о со'вњститъ ва'мъ ја%ко ѓ%гнь горитъ, кт^о совњститᲆ ва'мъ мњсто вњчно'е”
|
Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: «хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?»
|
|
15
|
15
|
|
Ходя'и въ пра'вдњ гл~яи правы'и пђть, ненавидя'и беꙁако'нїя и^ непра'вды, и^ рђцњ эTтряса'яи эT м#зды. ѓ^тяж#чава'яи ё%ши, да не слы'шиT сђда` кро'внаго, смњжа'яи ѓ%чи да не ё%ꙁритъ непра'вды.
|
Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла;
|
|
16
|
16
|
|
се'и в#селиTся въ высо'цњ пещерњ ка'мене крњпка. хлњбъ ся е^мђ да'сᲄь, и^ вода` е^го вњрна.
|
той буде жити на висотах; притулок його — неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне.
|
|
17
|
17
|
|
цр~я съ сла'вою ё%ꙁриᲄе. и^ ѓ'чи ваши ё^ꙁряT землю и^ꙁдалече,
|
Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену;
|
|
18
|
18
|
|
дш~а ваша поё^чи'тся страхђ`” Гдњ` сђть кни'гочїя, гдњ сђть совњщава'ющеи, гдњ` е^сть съчита'яи смята'ющая ма'лы и^ вели'ки лю'ди.
|
серце твоє буде тільки згадувати про жахи: «де той, хто робив перепис? де той, хто зважував данину? де той, хто оглядав вежі?»
|
|
19
|
19
|
|
и%мже не совњща'ша, ни глђ'бокиM гла'сомъ ё^же`, ја%ко не слы'шати лю'дїи и^скаженїи. и^ нњсть слы'шащемђ смышле'нїя”
|
Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою.
|
|
20
|
20
|
|
Се сїѓn граD сп~съ нашᲆ, ѓ%чи твои` ё%ꙁрита і^ерsли'ма граD бога'тыи. хра'ми не поколњ'блются н^и подви'гнђтся, ко'лїе хра'ма е^го въ вњ'чное вре'мя, и^ ё'жа е^го не претръгнђтся.
|
Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься.
|
|
21
|
21
|
|
ја%ко и^мя гн~е вели'ко ва'мъ. мњсто вамъ бђдеT рњки`, рвени'ца широ'ки и^ просᲄра'нны. не пои^дете по семђ` пђти` н^и корабль пловыи.
|
Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель.
|
|
22
|
22
|
|
б~ъ б^о мо'и вели'къ е^сть не минетъ мене` г~ь. сђдїи наj г~ь, кня'ѕь наj г~ь, цр~ь на'шъ г~ь, то'и насъ сп~сетъ”
|
Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас.
|
|
23
|
23
|
|
Прерва'шася ё%жа твоя`, ја%ко не ёкрњпи` нњдро твое. преклони'ся не поло'житъ нњдръ, не въꙁдви'гнетъ зна'менїя. до'ндеже преда'сться на плњненїе” Тњмже ё^бо мно'ѕи хро'мїи плњнь сътворяT.
|
Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок.
|
|
24
|
24
|
|
и^ не рекђтᲆ трђжда'емся лю'дїе живђщеи в не'мъ, ѓ^ста'ви бо ся и^мъ грњхъ”
|
І жоден з жителів не скаже: «я хворий»; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.