|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни, | Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, |
|
2
|
2
|
| і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ. | і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. |
|
3
|
3
|
| І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща. | І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. |
|
4
|
4
|
| Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́. | При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. |
|
5
|
5
|
| Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте. | Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. |
|
6
|
6
|
| І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́. | І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. |
|
7
|
7
|
| І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся. | Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. |
|
8
|
8
|
| Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго. | Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. |
|
9
|
9
|
| І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть. | І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде? | І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? |
|
11
|
11
|
| Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся; | Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; |
|
12
|
12
|
| глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них. | але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм. | Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́ | Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, |
|
15
|
15
|
| і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду; | сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. |
|
16
|
16
|
| і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти. | Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. |
|
17
|
17
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо. | Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. |
|
18
|
18
|
| І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́. | І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. |
|
19
|
19
|
| Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́? | Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? |
|
20
|
20
|
| Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам; | Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. |
|
21
|
21
|
| сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м. | Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. |
|
22
|
22
|
| Живу́щим же їм в Галіле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком, | Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, |
|
23
|
23
|
| і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́. | і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми? | Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? |
|
25
|
25
|
| Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х? | Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? |
|
26
|
26
|
| Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове; | Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; |
|
27
|
27
|
| но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р; той взем даждь їм за м'я і за ся. | але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. |
