|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 104) Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́м ді́вам, я́же прия́ша світи́льники своя́ і ізидо́ша в срі́теніє жениху́; | Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. |
|
2
|
2
|
| п'ять же бі от них мудри́ і п'ять юро́диви. | П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні. |
|
3
|
3
|
| Юро́дивия же, приє́мша світи́льники своя́, не взя́ша с собо́ю єле́я; | Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. |
|
4
|
4
|
| му́дрия же прия́ша єле́й в сосу́діх со світи́льники свої́ми; | Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. |
|
5
|
5
|
| косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся і спа́ху. | А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. |
|
6
|
6
|
| Полу́нощі же вопль бисть: се жени́х гряде́ть, ісході́те в срі́теніє єго́. | Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. |
|
7
|
7
|
| Тогда́ воста́ша вся ді́ви ти́я і украси́ша світи́льники своя́. | Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. |
|
8
|
8
|
| Юро́дивия же му́дрим рі́ша: даді́те нам от єле́я ва́шего, я́ко світи́льниці на́ші угаса́ють. | Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. |
|
10
|
10
|
| Іду́щим же їм купи́ти, при́йде жени́х; і гото́вия внидо́ша с ним на бра́ки, і затворе́ни би́ша две́рі. | Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися. |
|
11
|
11
|
| Посліди́ же прийдо́ша і про́чия ді́ви, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи нам. | Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. |
|
12
|
12
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: не вім вас. | Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. |
|
13
|
13
|
| Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте дне ні часа́, в о́ньже Син Челові́чеський при́йдеть. | Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде. |
|
14
|
14
|
| (Зач. 105) Я́коже бо челові́к ні́кий отходя́ призва́ своя́ раби́ і предаде́ їм імі́ніє своє́; | Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: |
|
15
|
15
|
| і о́вому у́бо даде́ п'ять тала́нт, о́вому же два, о́вому же єди́н, кому́ждо проти́ву си́ли єго́; і оти́де а́біє. | одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. |
|
16
|
16
|
| Шед же приє́мий п'ять тала́нт, ді́ла в них і сотвори́ другі́я п'ять тала́нт; | Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. |
|
17
|
17
|
| тако́жде і і́же два, приобрі́те і той друга́я два; | Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. |
|
18
|
18
|
| приє́мий же єди́н, шед вкопа́ (єго́) в зе́млю і скри сребро́ господи́на своєго́. | А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. |
|
19
|
19
|
| По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́. | Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. |
|
20
|
20
|
| І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми. | Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. |
|
21
|
21
|
| Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́. | Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. |
|
22
|
22
|
| Присту́пль же і і́же два тала́нта приє́мий, рече́: го́споди, два тала́нта мі єси́ пре́дал; се друга́я два тала́нта приобріто́х ї́ма. | Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. |
|
23
|
23
|
| Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́; до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́. | Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. |
|
24
|
24
|
| Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́; | Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; |
|
25
|
25
|
| і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́. | і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. |
|
26
|
26
|
| Отвіща́в же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вий ра́бе і ліни́вий, ві́діл єси́, я́ко жну, іді́же не сі́ях, і собира́ю, іді́же не расточи́х; | Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; |
|
27
|
27
|
| подоба́ше у́бо тебі́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́м, і прише́д аз взял бих своє́ с ли́хвою; | тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. |
|
28
|
28
|
| возьмі́те у́бо от него́ тала́нт і даді́те іму́щему де́сять тала́нт; | Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. |
|
29
|
29
|
| іму́щему бо везді́ дано́ бу́деть і преізбу́деть; от неіму́щаго же, і є́же мни́ться імі́я, взя́то бу́деть от него́; | Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. |
|
30
|
30
|
| і неключи́маго раба́ вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. Сія́ глаго́ля возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
31
|
31
|
| (Зач. 106) Єгда́ же при́йдеть Син Челові́чеський в сла́ві Своє́й і всі святі́ї а́нгели с Ним, тогда́ ся́деть на престо́лі сла́ви Своєя́, | Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, |
|
32
|
32
|
| і соберу́ться пред Ним всі язи́ци; і разлучи́ть їх друг от дру́га, я́коже па́стир разлуча́єть о́вці от ко́злищ; | і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. |
|
33
|
33
|
| і поста́вить о́вці одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю. | І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. |
|
34
|
34
|
| Тогда́ рече́ть Цар су́щим одесну́ю Єго́: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра; | Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. |
|
35
|
35
|
| взалка́хся бо, і да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і напої́сте М'я; стра́нен біх, і введо́сте Мене́; | Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; |
|
36
|
36
|
| наг, і оді́ясте М'я; бо́лен, і посіти́сте Мене́; в темни́ці біх, і прийдо́сте ко Мні. | був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. |
|
37
|
37
|
| Тогда́ отвіща́ють Єму́ пра́ведници, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, і напита́хом? Іли́ жа́ждуща, і напої́хом? | Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! |
|
38
|
38
|
| Когда́ же Тя ви́діхом стра́нна, і введо́хом? Іли́ на́га, і оді́яхом? | Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? |
|
39
|
39
|
| Когда́ же Тя ви́діхом боля́ща, іли́ в темни́ці, і прийдо́хом к Тебі́? | Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? |
|
40
|
40
|
| І отвіща́в Цар рече́ть їм: амі́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте єди́ному сих бра́тій Мої́х ме́нших, Мні сотвори́сте. | І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. |
|
41
|
41
|
| Тогда́ рече́ть і су́щим ошу́юю (Єго́): іді́те от Мене́, прокля́тії, во огнь ві́чний, угото́ванний дия́волу і а́ггелом єго́; | Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. |
|
42
|
42
|
| взалка́хся бо, і не да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і не напої́сте Мене́; | Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; |
|
43
|
43
|
| стра́нен біх, і не введо́сте Мене́; наг, і не оді́ясте Мене́; бо́лен і в темни́ці, і не посіти́сте Мене́. | був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. |
|
44
|
44
|
| Тогда́ отвіща́ють Єму́ і ті́ї, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, іли́ жа́ждуща, іли́ стра́нна, іли́ на́га, іли́ бо́льна, іли́ в темни́ці, і не послужи́хом Тебі́? | Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? |
|
45
|
45
|
| Тогда́ отвіща́єть їм, глаго́ля: амі́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте єди́ному сих ме́нших, ні Мні сотвори́сте. | Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. |
|
46
|
46
|
| І і́дуть сі́ї в му́ку ві́чную, пра́ведници же в живо́т ві́чний. | І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. |
