Завантаження...
Зміст

Глава 5
Глава 5
1
1
Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́. Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
2
2
І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля: І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
3
3
блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
4
4
Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
5
5
Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
6
6
Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
7
7
Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
8
8
Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
9
9
Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
10
10
Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
11
11
Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
12
12
ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
13
13
Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки. Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
14
14
(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра: не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́: Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
15
15
ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть). І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
16
16
Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
17
17
(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити. Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
18
18
Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть. Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
19
19
І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім. Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
20
20
(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарісе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє. Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
21
21
Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́. Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
22
22
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній. Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
23
23
А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя, Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
24
24
оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой. залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
25
25
Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши; Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
26
26
амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт. Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
27
27
(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши. Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
28
28
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́ ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м; А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
29
29
а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную); Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
30
30
і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну. І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
31
31
Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную. Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
32
32
Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть. А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
33
33
(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́. Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
34
34
Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий; А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
35
35
ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́; ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
36
36
ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти; І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
37
37
бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть. Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.
38
38
Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб. Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.
39
39
Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю; А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу.
40
40
і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю; І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку.
41
41
і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два. І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
42
42
(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
43
43
Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́. Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
44
44
Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас, і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви, А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
45
45
я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния. щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
46
46
А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть? Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
47
47
І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
48
48
Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть. Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.