|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм. | І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. |
|
2
|
2
|
| Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо; | Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; |
|
3
|
3
|
| і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти). | А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. |
|
4
|
4
|
| Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де. | Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. |
|
5
|
5
|
| І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти. | Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. |
|
6
|
6
|
| (Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська. | Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. |
|
7
|
7
|
| Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом. | Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. |
|
8
|
8
|
| Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте? | Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? |
|
9
|
9
|
| не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте? | Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? |
|
10
|
10
|
| ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте? | Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? |
|
11
|
11
|
| ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська? | Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? |
|
12
|
12
|
| Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська. | Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. |
|
13
|
13
|
| (Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти*, Си́на Челові́чеськаго? | Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? |
|
14
|
14
|
| Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к. | Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. |
|
15
|
15
|
| Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти*? | Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? |
|
16
|
16
|
| Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го. | Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. |
|
17
|
17
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х; | Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; |
|
18
|
18
|
| і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй; | і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. |
|
19
|
19
|
| і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х. | І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. |
|
20
|
20
|
| (Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с. | Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. |
|
21
|
21
|
| Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти. | З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. |
|
22
|
22
|
| І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́. | І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! |
|
23
|
23
|
| Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая. | Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть; | Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. |
|
25
|
25
|
| І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю; | Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. |
|
26
|
26
|
| Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́? | Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? |
|
27
|
27
|
| прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́; | Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. |
|
28
|
28
|
| амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м. | Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. |
