|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой, | Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. |
|
2
|
2
|
| і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой. | І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. |
|
3
|
3
|
| І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни, | А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. |
|
4
|
4
|
| і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша. | І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. |
|
5
|
5
|
| Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже. | А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. |
|
6
|
6
|
| Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні? | Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? |
|
7
|
7
|
| Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете. | Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. |
|
8
|
8
|
| Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих. | Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. |
|
9
|
9
|
| І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю. | І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. |
|
10
|
10
|
| Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко вя́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю; | Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. |
|
11
|
11
|
| приє́мше же ропта́ху на господи́на, | І, одержавши, стали дорікати господареві |
|
12
|
12
|
| глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар. | і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. |
|
13
|
13
|
| Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю? | Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? |
|
14
|
14
|
| возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́; | Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. |
|
15
|
15
|
| іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм? | Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? |
|
16
|
16
|
| Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних. | Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм: | Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: |
|
18
|
18
|
| се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть, | ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; |
|
19
|
19
|
| і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть. | і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. |
|
20
|
20
|
| Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́. | Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. |
|
21
|
21
|
| Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м. | Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. |
|
22
|
22
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева. | Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. |
|
23
|
23
|
| І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́. | І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. |
|
24
|
24
|
| І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту. | Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. |
|
25
|
25
|
| Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми; | Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. |
|
26
|
26
|
| не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́; | Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. |
|
27
|
27
|
| і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб; | І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. |
|
28
|
28
|
| я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих. | Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. |
|
29
|
29
|
| (Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног. | І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. |
|
30
|
30
|
| І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. | І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! |
|
31
|
31
|
| Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов. | Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! |
|
32
|
32
|
| І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма? | Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? |
|
33
|
33
|
| Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю. | Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. |
|
34
|
34
|
| Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста. | Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. |
