|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой,
|
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
|
|
2
|
2
|
|
і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой.
|
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
|
|
3
|
3
|
|
І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни,
|
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
|
|
4
|
4
|
|
і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша.
|
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
|
|
5
|
5
|
|
Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже.
|
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
|
|
6
|
6
|
|
Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні?
|
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
|
|
7
|
7
|
|
Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете.
|
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
|
|
8
|
8
|
|
Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих.
|
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
|
|
9
|
9
|
|
І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю.
|
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
|
|
10
|
10
|
|
Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко в'я́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю;
|
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
|
|
11
|
11
|
|
приє́мше же ропта́ху на господи́на,
|
І, одержавши, стали дорікати господареві
|
|
12
|
12
|
|
глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар.
|
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
|
|
13
|
13
|
|
Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю?
|
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
|
|
14
|
14
|
|
возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́;
|
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
|
|
15
|
15
|
|
іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм?
|
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
|
|
16
|
16
|
|
Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
|
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
|
|
17
|
17
|
|
(Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм:
|
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
|
|
18
|
18
|
|
се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть,
|
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
|
|
19
|
19
|
|
і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть.
|
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
|
|
20
|
20
|
|
Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́.
|
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
|
|
21
|
21
|
|
Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м.
|
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
|
|
22
|
22
|
|
Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева.
|
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
|
|
23
|
23
|
|
І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́.
|
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
|
|
24
|
24
|
|
І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту.
|
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
|
|
25
|
25
|
|
Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми;
|
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
|
|
26
|
26
|
|
не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
|
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
|
|
27
|
27
|
|
і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб;
|
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
|
|
28
|
28
|
|
я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих.
|
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
|
|
29
|
29
|
|
(Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног.
|
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
|
|
30
|
30
|
|
І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
|
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
|
31
|
31
|
|
Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
|
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
|
32
|
32
|
|
І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
|
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
|
|
33
|
33
|
|
Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю.
|
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
|
|
34
|
34
|
|
Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста.
|
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
