|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов
|
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
|
|
2
|
2
|
|
і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем.
|
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
|
|
3
|
3
|
|
І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́;
|
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
|
|
4
|
4
|
|
глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́.
|
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
|
|
5
|
5
|
|
І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху.
|
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
|
|
6
|
6
|
|
Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові;
|
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
|
|
7
|
7
|
|
ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить.
|
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
|
|
8
|
8
|
|
Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
|
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
|
|
9
|
9
|
|
І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй)
|
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
|
|
10
|
10
|
|
і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці.
|
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
|
|
11
|
11
|
|
І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й.
|
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
|
|
12
|
12
|
|
І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові.
|
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
|
|
13
|
13
|
|
І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в.
|
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
|
|
14
|
14
|
|
(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх.
|
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
|
|
15
|
15
|
|
По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
|
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
|
|
16
|
16
|
|
Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
|
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
|
|
17
|
17
|
|
Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
|
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
|
|
18
|
18
|
|
Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
|
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
|
|
19
|
19
|
|
І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
|
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
|
|
20
|
20
|
|
І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
|
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
|
|
21
|
21
|
|
яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й.
|
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
|
|
22
|
22
|
|
(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
|
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
|
|
23
|
23
|
|
І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту.
|
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
|
|
24
|
24
|
|
Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр.
|
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
|
|
25
|
25
|
|
В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю.
|
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
|
|
26
|
26
|
|
І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша.
|
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
|
|
27
|
27
|
|
А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся.
|
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
|
|
28
|
28
|
|
Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́.
|
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
|
|
29
|
29
|
|
І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові;
|
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
|
|
30
|
30
|
|
ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я.
|
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
|
|
31
|
31
|
|
І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́?
|
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
|
|
32
|
32
|
|
І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр.
|
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
|
|
33
|
33
|
|
Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́.
|
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
|
|
34
|
34
|
|
І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую.
|
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
|
|
35
|
35
|
|
(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия;
|
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
|
|
36
|
36
|
|
і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша.
|
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
