|
Глава 21
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́, | І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників |
|
2
|
2
|
| глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі; | і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. |
|
3
|
3
|
| і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я. | І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. |
|
4
|
4
|
| Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: | Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: |
|
5
|
5
|
| рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича. | скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. |
|
6
|
6
|
| Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с, | Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: |
|
7
|
7
|
| приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх. | привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. |
|
8
|
8
|
| Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́. | Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. |
|
9
|
9
|
| Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх! | Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! |
|
10
|
10
|
| І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей? | І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? |
|
11
|
11
|
| Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська. | Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби, | І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. |
|
13
|
13
|
| і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником. | І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. |
|
14
|
14
|
| І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх. | І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. |
|
15
|
15
|
| Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша | А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились |
|
16
|
16
|
| і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́? | і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? |
|
17
|
17
|
| І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту. | І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́; | Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. |
|
19
|
19
|
| і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця. | Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. |
|
20
|
20
|
| І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця? | Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? |
|
21
|
21
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть; | Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; |
|
22
|
22
|
| і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете. | і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. |
|
23
|
23
|
| (Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́? | І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? |
|
24
|
24
|
| Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́; | Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. |
|
25
|
25
|
| креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́? | Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? |
|
26
|
26
|
| а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка. | А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. |
|
27
|
27
|
| І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́. | І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. |
|
28
|
28
|
| (Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м. | А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. |
|
29
|
29
|
| Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де. | Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. |
|
30
|
30
|
| І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де. | І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. |
|
31
|
31
|
| Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї; | Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. |
|
32
|
32
|
| при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́. | Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. |
|
33
|
33
|
| (Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де. | Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. |
|
34
|
34
|
| Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́; | Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. |
|
35
|
35
|
| і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша. | Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. |
|
36
|
36
|
| Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже. | Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. |
|
37
|
37
|
| Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́. | Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. |
|
38
|
38
|
| Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́. | Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. |
|
39
|
39
|
| І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша. | І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. |
|
40
|
40
|
| Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім? | Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? |
|
41
|
41
|
| Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́. | Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. |
|
42
|
42
|
| Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею]. | Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. |
|
43
|
43
|
| (Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́; | Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. |
|
44
|
44
|
| і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї. | І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. |
|
45
|
45
|
| І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть; | І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. |
|
46
|
46
|
| і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху. | І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. |
