|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Бhсть же во їконjи, вкyпэ вни1ти и4ма въ с0нмище їудeйское и3 глаг0лати тaкw, ћкw вёровати їудeєвъ и3 є4ллинwвъ мн0жеству мн0гу. | В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і еллінів. |
|
2
|
2
|
| Невёрующіи же їудeє воздвиг0ша и3 њѕл0биша [къ ѕл0бэ под8усти1ша] дyшы kзhкwвъ на брaтію. | А невіруючі юдеї розпалили і розлютили проти братії серця язичників. |
|
3
|
3
|
| Дов0лно же u5бо врeмz пребhста дерз†юща њ гDэ, свидётелствующемъ сл0ву блгdти своеS и3 даю1щемъ знaмєніz и3 чудесA бhти рукaма и4хъ. | Проте вони пробули тут досить часу, сміливо проповідуючи Господа, Який на свідчення слова благодаті Своєї творив їх руками знамення і чудеса. |
|
4
|
4
|
| Раздэли1шажесz мн0жество грaда, и3 џви ќбw бsху со їудє1и, џви же со ґпcлы. | Тим часом народ у місті розділився: одні були на боці юдеїв, а інші — на боці апостолів. |
|
5
|
5
|
| И# є3гдA бhсть стремлeніе kзhкwмъ же и3 їудeємъ съ нач†лники и4хъ досади1ти и3 кaменіемъ поби1ти и5хъ, | Коли ж язичники та юдеї зі своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити і побити їх камінням, |
|
6
|
6
|
| (За? lд7.) ўвBдэвша же прибэг0ста во грaды лmкаHнскіz, въ лЂстру и3 дeрвію, и3 во њкрє1стныz и4хъ, | вони, довідавшись про це, відійшли в лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх |
|
7
|
7
|
| и3 тaмw бёста благовэств{юща. | і там благовістили. |
|
8
|
8
|
| И# нёкто мyжъ въ лЂстрэхъ нeмощенъ ногaма сэдsше, хр0мъ t чрeва мaтере своеS сhй, и4же николи1же бЁ ходи1лъ. | У Лістрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив. |
|
9
|
9
|
| Сeй слhшаше пavла глаг0люща: и4же воззрёвъ нaнь и3 ви1дэвъ, ћкw вёру и4мать здрaвъ бhти, | Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення, |
|
10
|
10
|
| речE вeліимъ глaсомъ: тебЁ глаг0лю во и4мz гDа ї}са хrтA, встaни на ногY твоє1ю прaвъ. И# ѓбіе возскочи2 и3 хождaше. | сказав гучним голосом: «Тобі говорю в ім’я Господа Ісуса Христа: стань прямо на ноги твої». І він відразу скочив і почав ходити. |
|
11
|
11
|
| Нар0ди же ви1дэвше, є4же сотвори2 пavелъ, воздвиг0ша глaсъ св0й, лmка0нски глаг0люще: б0зи ўпод0бльшесz человёкwмъ снид0ша къ нaмъ. | Hарод же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи по-лікаонськи: «Боги в образі людському зійшли до нас». |
|
12
|
12
|
| Нарицaху же ќбw варнaву дjа, пavла же є3рмjа, понeже т0й бsше начaлникъ сл0ва. | І назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Єрмієм, бо він передував у слові. |
|
13
|
13
|
| Жрeцъ же дjевъ, сyщагw пред8 грaдомъ и4хъ, приведE ю3нцы2 и3 (принесE) вэнцы2 пред8 вратA, съ нарHды хотsше жрeти. | А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести жертву. |
|
14
|
14
|
| Слы6шавша же ґпcла варнaва и3 пavелъ, растерз†вша ри6зы сво‰, вскочи1ста въ нар0дъ, зов{ща и3 глагHлюща: | Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили: |
|
15
|
15
|
| мyжіе, что2 сі‰ творитE; и3 мы2 подобостр†стна є3смA вaмъ человBка, благовэств{юща вaмъ t си1хъ сyетныхъ њбращaтисz къ бGу жи1ву, и4же сотвори2 нeбо и3 зeмлю и3 м0ре и3 вс‰, ±же въ ни1хъ: | «Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них; |
|
16
|
16
|
| и4же въ мимошeдшыz р0ды њстaвилъ бЁ вс‰ kзhки ходи1ти въ путeхъ и4хъ: | Який у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами, |
|
17
|
17
|
| и3 ќбw не несвидётелствована себE њстaви, бlготворS, съ небесE нaмъ дожди6 даS и3 временA плодонHсна, и3сполнsz пи1щею и3 весeліемъ сердцA н†ша. | хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця нашi». |
|
18
|
18
|
| И# сі‰ глагHлюща, є3двA ўстaвиста нар0ды не жрeти и4ма, но tити2 коемyждо во сво‰ си. Пребывaющема же и4ма и3 ўчaщема, | І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому. |
|
19
|
19
|
| пріид0ша t ґнтіохjи и3 їконjи нёцыи їудeє, и3 стzзaющемасz и4ма съ дерзновeніемъ, наусти1ша нар0ды tступи1ти t нею2, глаг0люще, ћкw ничт0же и4стинно глаг0лета, но всE лжeта. И# наусти1вше нар0ды и3 кaменіемъ поби1вше пavла, и3звлек0ша внЁ грaда, мнsще є3го2 ўмeрша. | Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохії та Іконії прийшли деякі юдеї і, коли апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: «Вони не говорять нічого істинного, а все обманюють». І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим. |
|
20
|
20
|
| W$крестъ же стaвшымъ є3гw2 ўчн7кHмъ, востaвъ вни1де во грaдъ (За? lе7.) и3 наyтріе и3зhде съ варнaвою въ дeрвію. | Коли ж ученики зібрались біля нього, він устав і пішов до міста. |
|
21
|
21
|
| Благовэствов†вша же грaду томY и3 научи6вша мнHги, возврати1стасz въ лЂстру и3 їконjю и3 ґнтіохjю, | А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії, |
|
22
|
22
|
| ўтвержд†юща дyшы ўчн7кHвъ, мол‰ща пребhти въ вёрэ, и3 ћкw мн0гими скорбьми2 подобaетъ нaмъ вни1ти въ цrтвіе б9іе. | зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже. |
|
23
|
23
|
| РукополHжша же и5мъ пресвЂтеры на вс‰ цRкви и3 помоли6вшасz съ пост0мъ, предaста и5хъ гDеви, въ нег0же ўвёроваша. | Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого [ті] увірували. |
|
24
|
24
|
| И# прошє1дша пісідjю, пріид0ста въ памфmлjю: | І, перейшовши Пісидію, прийшли до Памфилії, |
|
25
|
25
|
| и3 глагHлавша въ пергjи сл0во гDне, снид0ста во ґтталjю | і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії; |
|
26
|
26
|
| и3 tтyду tплhста во ґнтіохjю, tню1дуже бёста прє1дана блгdти б9іей въ дёло, є4же скончaста. | а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали. |
|
27
|
27
|
| Пришє1дша же и3 собр†вша цRковь, сказaста, є3ли6ка сотвори2 бGъ съ ни1ма и3 ћкw tвeрзе kзhкwмъ двeрь вёры: | Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам. |
|
28
|
28
|
| пребhста же тaмw врeмz не мaло со ўчн7ки6. | І перебували там з учениками чимало часу. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
