Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 10

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Главa ‹	Глава 10

1	1
(За? к7д7.) Мyжъ же нёкій бЁ въ кесарjи, и4менемъ корни1лій, с0тникъ t спjры нарицaющіzсz їталjйскіz,	У Кесарії був один чоловік, на ім’я Корнилій, сотник з полку, званого Італійським,
2	2
благоговёинъ и3 боsйсz бGа со всёмъ д0момъ свои1мъ, творsй ми1лwстыни мнHги лю1демъ и3 молsйсz бGу всегдA:	побожний і богобоязний, з усім домом своїм, він чинив багато милостині народові і завжди молився Богові.
3	3
ви1дэ въ видёніи ћвэ, ћкw въ чaсъ девsтый днE, ѓгGла б9іz сшeдша къ немY и3 рeкша є3мY: корни1ліе.	Близько дев’ятої години дня, у видінні, він ясно бачив ангела Божого, який увійшов до нього і сказав йому: «Корнилію!»
4	4
Џнъ же воззрёвъ нaнь и3 пристрaшенъ бhвъ речE: что2 є4сть, гDи; речe же є3мY: мwли1твы тво‰ и3 ми1лwстыни тво‰ взыд0ша на пaмzть пред8 бGа:	Він же глянув на нього і, злякавшись, сказав: «Що, Господи?» Ангел відповів йому: «Молитви твої та милостині твої згадалися перед Богом.
5	5
и3 нн7э посли2 во їoппjю мужeй и3 призови2 сjмwна, нарицaемаго петрA:	Отже, пошли людей до Іоппії і поклич Симона, званого Петром.
6	6
сeй стрaнствуетъ ў нёкоегw сjмwна ўсмарS, є3мyже є4сть д0мъ при м0ри: т0й речeтъ тебЁ глаг0лы, въ ни1хже сп7сeшисz ты2 и3 вeсь д0мъ тв0й.	Він гостює в одного кожум’яки Симона, дім якого біля моря; він скаже тобі слова, якими спасешся ти і весь твій дім».
7	7
И# ћкоже tи1де ѓгGлъ глаг0лzй корни1лію, пригласи1въ двA t рабHвъ свои1хъ и3 в0ина благочести1ва t служaщихъ є3мY	Коли ангел, який говорив із Корнилієм, відійшов, то він, покликавши двох із своїх слуг і побожного воїна з тих, які були при ньому,
8	8
и3 сказaвъ и5мъ вс‰, послA и5хъ во їoппjю.	і, розповівши їм усе, послав їх у Іоппію.
9	9
Воyтріе же, путьшeствующымъ и5мъ и3 ко грaду приближaющымсz, взhде пeтръ на г0рницу помоли1тисz, њ часЁ шестёмъ.	Другого дня, коли вони йшли і наближалися до міста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися,
10	10
Бhсть же пріaлченъ и3 хотsше вкуси1ти: гот0вzщымъ же w4нэмъ, нападE нaнь ќжасъ,	і відчув він голод, і захотів їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах,
11	11
и3 ви1дэ нeбо tвeрсто и3 сходsщъ нaнь сосyдъ нёкій, ћкw плащани1цу вeлію, по четhремъ крaємъ привsзанъ и3 ни1зу спущaемь на зeмлю,	і бачить розкрите небо і якийсь сосуд, ніби велике полотно, прив’язане за чотири кінці, що спускається на землю і сходить до нього;
12	12
въ нeмже бsху вс‰ четверонHгаz земли2 и3 ѕвёріе и3 гaди и3 пти6цы небє1сныz.	у ньому знаходились усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні.
13	13
И# бhсть глaсъ къ немY: востaвъ, пeтре, заколи2 и3 ћждь.	І був голос до нього: «Встань, Петре, заколи та їж».
14	14
Пeтръ же речE: никaкоже, гDи, ћкw николи1же kд0хъ всsко сквeрно и3ли2 нечи1сто.	Петро ж сказав: «Hі, Господи, я ніколи не їв нічого поганого або нечистого».
15	15
И# (сE) глaсъ пaки къ немY втори1цею: ±же бGъ њчcтилъ є4сть, ты2 не скверни2.	Тоді вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим».
16	16
Сjе же бhсть три1щи: и3 пaки взsсz сосyдъ на нeбо.	Сталося це тричi; і сосуд знову піднявся на небо.
17	17
Ћкоже въ себЁ недоумэвaшесz пeтръ, чт0 бы бhло видёніе, є4же ви1дэ, и3 сE, мyжіе п0сланніи t корни1ліа, вопр0шше и3 ўвёдэвше д0мъ сjмwновъ, стaша пред8 враты2	Коли ж Петро в собі дивувався, що б то означало видіння, яке він бачив, — ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, зупинилися біля воріт;
18	18
и3 возглaшше вопрошaху, ѓще сjмwнъ, нарицaемый пeтръ, здЁ стрaнствуетъ.	і, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?»
19	19
Петрy же размышлsющу њ видёніи, речE є3мY д¦ъ: сE, мyжіе тріE и4щутъ тебє2:	Тим часом як Петро розмірковував про видіння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловіки шукають тебе;
20	20
но востaвъ сни1ди и3 и3ди2 съ ни1ми, ничт0же разсуждaz: занE ѓзъ послaхъ и5хъ.	встань, зійди та йди з ними, нітрохи не вагаючись; бо Я послав їх».
21	21
(За? к7е7.) Сошeдъ же пeтръ къ мужє1мъ пHсланнымъ къ немY t корни1ліа, речE: сE, ѓзъ є4смь, є3гHже и4щете: кaz є4сть винA, є3sже рaди пріид0сте;	Петро, зійшовши до людей, присланих до нього Корнилієм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якій справі ви прийшли?»
22	22
Nни1 же рек0ша: корни1лій с0тникъ, мyжъ првdнъ и3 боsйсz бGа, свидётелствованъ t всегw2 kзhка їудeйска, ўвэщeнъ є4сть t ѓгGла с™а призвaти тS въ д0мъ св0й и3 слhшати глаг0лы t тебє2.	Вони ж сказали: «Корнилій-сотник, муж праведний і богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повеління через святого ангела покликати тебе до дому свого і послухати слова твого».
23	23
Призвaвъ же и5хъ ўчреди2: наyтріе же пeтръ востaвъ и4де съ ни1ми, и3 нёцыи t брaтій, и5же t їoппjи, и3д0ша съ ни1мъ:	Тоді Петро, запросивши їх, пригостив. А наступного дня, уставши, пішов з ними, і дехто з братії іоппійської пішли з ним.
24	24
и3 наyтріе внид0ша въ кесарjю. Корни1лій же бЁ чaz и5хъ, созвaвъ ср0дники сво‰ и3 любє1зныz дрyги.	Hаступого дня прийшли вони до Кесарії. Корнилій же очікував їх, скликавши своїх родичів та близьких друзів.
25	25
Ћкоже бhсть вни1ти петрY, срёте є3го2 корни1лій, и3 пaдъ на ногY є3гw2 поклони1сz.	Коли входив Петро, Корнилій його зустрів і поклонився, припавши до його ніг.
26	26
Пeтръ же воздви1же є3го2, глаг0лz: востaни: и3 ѓзъ сaмъ человёкъ є4смь.	Петро ж підвів його, кажучи: «Встань, я теж людина».
27	27
И# съ ни1мъ бесёдуz, вни1де и3 њбрёте собрaвшыzсz мнHги:	І, розмовляючи з ним, увійшов у дім і знайшов багатьох, що зібралися.
28	28
речe же къ ни6мъ: вы2 вёсте, ћкw не лёпо є4сть мyжу їудeанину прилэплsтисz и3ли2 приходи1ти ко и3ноплемeннику: и3 мнЁ бGъ показA ни є3ди1наго сквeрна и3ли2 нечи1ста глаг0лати человёка:	І сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєві заборонено знатися або зближатися з іноплемінником; але Бог відкрив мені, щоб я жодного чоловіка не вважав негідним або нечистим.
29	29
тёмже и3 без8 сумнёніz пріид0хъ призвaнъ: вопрошaю вы2 u5бо, коеS рaди вины2 послaсте по менE;	Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?»
30	30
И# корни1лій речE: t четвeртагw днE дaже до сегw2 часA бёхъ постsсz и3 въ девsтый чaсъ молsсz въ домY моeмъ: и3 сE, мyжъ стA предо мн0ю во nдeжди свётлэ	Корнилій сказав: «Четвертого дня я постився аж до цієї години і о дев’ятій годині молився у своєму домі, і ось став переді мною муж у світлій одежі
31	31
и3 речE: корни1ліе, ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 ми1лwстыни тво‰ помzнyшасz пред8 бGомъ:	і каже: «Корнилію! Почута молитва твоя, і милостині твої згадалися перед Богом.
32	32
посли2 u5бо во їoппjю и3 призови2 сjмwна, и4же нарицaетсz пeтръ: сeй стрaнствуетъ въ домY сjмwна ўсмарS бли1з8 м0рz: и4же пришeдъ возглаг0летъ тебЁ.	Отже, пошли в Іоппію та поклич Симона, званого Петром; він гостює в домі кожум’яки Симона, що біля моря; він прийде і скаже тобi».
33	33
Ѓбіе u5бо послaхъ къ тебЁ, тh же д0брэ сотвори1лъ є3си2 пришeдъ: нн7э u5бо вси2 мы2 пред8 бGомъ предстои1мъ слhшати вс‰ повелBннаz тебЁ t бGа.	Зразу ж послав я до тебе, і ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелів тобі Бог».
34	34
(За? к7ѕ7.) Tвeрзъ же пeтръ ўстA, речE: пои1стиннэ разумэвaю, ћкw не на лиц† зри1тъ бGъ,	Петро відкрив уста і сказав: «Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу,
35	35
но во всsцэмъ kзhцэ боsйсz є3гw2 и3 дёлаzй прaвду пріsтенъ є3мY є4сть:	але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому.
36	36
сл0во, є4же послA сынHмъ ї}лєвымъ, бlговэствyz ми1ръ ї}съ хrт0мъ: сeй є4сть всBмъ гDь:	Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх.
37	37
вы2 вёсте глаг0лъ бhвшій по всeй їудeи, начeншійсz t галілeи, по крещeніи, є4же проповёда їwaннъ:	Ви знаєте про те, що сталося по всій Юдеї, починаючи від Галилеї, після хрещення, що проповідував Іоан:
38	38
ї}са, и4же t назарeта, ћкw помaза є3го2 бGъ д¦омъ с™hмъ и3 си1лою, и4же пр0йде бlгодaтелствуz и3 и3сцэлsz вс‰ наси1лwванныz t діaвола, ћкw бGъ бsше съ ни1мъ:	як Бог Духом Святим і силою помазав Ісуса з Hазарета, і Він ходив, творив добро і зціляв усіх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Hим.
39	39
и3 мы2 є3смы2 свидётелє всёхъ, ±же сотвори2 во странЁ їудeйстэй и3 во їеrли1мэ: є3г0же и3 ўби1ша, повёшше на дрeвэ.	І ми свідки всього, що зробив Він на землі юдейській і в Єрусалимі, і що врешті Його вбили, повісивши на дереві.
40	40
Сего2 бGъ воскRси2 въ трeтій дeнь и3 дадE є3мY kвлeну бhти,	Його Бог воскресив на третій день, і дав Йому являтися
41	41
не всBмъ лю1демъ, но нaмъ свидётелємъ преднаречє1ннымъ t бGа, и5же съ ни1мъ kд0хомъ и3 пи1хомъ, по воскrніи є3гw2 t мeртвыхъ:	не всьому народові, а свідкам, Богом наперед обраним, нам, які їли й пили з Hим після воскресіння Його з мертвих.
42	42
и3 повелЁ нaмъ проповёдати лю1демъ и3 засвидётелствовати, ћкw т0й є4сть нарэчeнный t бGа судіS живы6мъ и3 мє1ртвымъ:	І Він повелів нам проповідувати людям і свідчити, що Він є призначений від Бога Суддя живих і мертвих.
43	43
њ сeмъ вси2 прbр0цы свидётелствуютъ, њставлeніе грэхHвъ пріsти и4менемъ є3гw2 всsкому вёрующему въ џнь.	Про Hього всі пророки свідчать, що всякий, хто вірує в Hього‚ одержить відпущення гріхів іменем Його».
44	44
(За? к7з7.) Е#щe же глаг0лющу петрY глаг0лы сі‰, нападE д¦ъ с™hй на вс‰ слhшащыz сл0во.	Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зійшов на всіх, хто слухав слово.
45	45
И# ўжас0шасz и5же t њбрёзаніz вёрніи, є3ли1цы пріид0ша съ петр0мъ, ћкw и3 на kзhки дaръ с™aгw д¦а и3зліsсz:	І віруючі з обрізаних, які прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зійшов і на язичників,
46	46
слhшаху бо и5хъ глаг0лющихъ љзы6ки и3 величaющихъ бGа. ТогдA tвэщA пeтръ:	бо чули, що вони говорять [різними] мовами і величають Бога. Тоді Петро сказав:
47	47
є3дA в0ду возбрани1ти м0жетъ кто2, є4же не крести1тисz си6мъ, и5же д¦ъ с™hй пріsша, ћкоже и3 мы2;	«Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як і ми, одержали Святого Духа?»
48	48
Повелё же и5мъ крести1тисz во и4мz ї}съ хrт0во. ТогдA моли1ша є3го2 пребhти ў ни1хъ дни6 нBкіz.	І звелів їм хреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони просили його пробути в них кілька днів.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт