|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Речe же ґрхіерeй: ѓще ќбw сі‰ тaкw сyть; | Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?» |
|
2
|
2
|
| Џнъ же речE: мyжіе брaтіе и3 nтцы2, послyшайте. БGъ слaвы kви1сz nтцY нaшему ґвраaму сyщу въ месопотaміи, прeжде дaже не всели1тисz є3мY въ харрaнь, | Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран, |
|
3
|
3
|
| и3 речE къ немY: и3зhди t земли2 твоеS и3 t р0да твоегw2 и3 t д0му nтцA твоегw2, и3 пріиди2 въ зeмлю, ю4же ѓще ти2 покажY. | і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобi». |
|
4
|
4
|
| ТогдA и3зшeдъ t земли2 халдeйскіz, всели1сz въ харрaнь: и3 tтyду, по ўмeртвіи nтцA є3гw2, пресели2 є3го2 въ зeмлю сію2, на нeйже вы2 нн7э живетE, | Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харранi; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете. |
|
5
|
5
|
| и3 не дадE є3мY наслёдіz въ нeй, нижE стопы2 нHгу: и3 њбэщA дaти є3мY ю5 во њдержaніе и3 сёмени є3гw2 по нeмъ, не сyщу є3мY чaду. | І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей. |
|
6
|
6
|
| Гlа же си1це бGъ, ћкw бyдетъ сёмz є3гw2 пришeлцы въ земли2 чуждeй, и3 пораб0тzтъ є5 и3 њѕл0бzтъ лётъ четhреста. | І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста. |
|
7
|
7
|
| И# kзhку, є3мyже пораб0таютъ, суждY ѓзъ, речE бGъ: и3 по си1хъ и3зhдутъ и3 послyжатъ ми2 на мёстэ сeмъ. | «Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місцi». |
|
8
|
8
|
| И# дадE є3мY завётъ њбрёзаніz. И# тaкw роди2 їсаaка и3 њбрёза є3го2 въ дeнь nсмhй: и3 їсаaкъ їaкwва, и3 їaкwвъ дванaдесzть патрі†рхъ. | І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів. |
|
9
|
9
|
| И# патріaрси позави1дэвше їHсифу продaша є3го2 во є3гЂпетъ: и3 бЁ бGъ съ ни1мъ, | Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет; |
|
10
|
10
|
| и3 и3з8sтъ є3го2 t всёхъ скорбeй є3гw2, и3 дадE є3мY благодaть и3 премyдрость пред8 фараHномъ царeмъ є3гЂпетскимъ: и3 постaви є3го2 начaлника над8 є3гЂптомъ и3 над8 всёмъ д0момъ свои1мъ. | але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм. |
|
11
|
11
|
| Пріи1де же глaдъ на всю2 зeмлю є3гЂпетскую и3 ханаaню и3 ск0рбь вeліz, и3 не њбрэтaху сhтости nтцы2 нaши. | І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі. |
|
12
|
12
|
| Слhшавъ же їaкwвъ сyщую пшени1цу во є3гЂптэ, послA nтцы2 нaшz пeрвэе, | Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз. |
|
13
|
13
|
| и3 внегдA втор0е (пріид0ша), познaнъ бhсть їHсифъ брaтіи своeй, и3 ћвэ бhсть фараHну р0дъ їHсифовъ. | А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів. |
|
14
|
14
|
| Послaвъ же їHсифъ призвA nтцA своего2 їaкwва и3 всE ср0дство своE, сeдмьдесzтъ и3 пsть дyшъ. | І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять. |
|
15
|
15
|
| Сни1де же їaкwвъ во є3гЂпетъ, и3 скончaсz сaмъ и3 nтцы2 нaши: | Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці нашi; |
|
16
|
16
|
| и3 принесeни бhша въ сmхeмъ и3 положeни бhша во гр0бэ, є3г0же купи2 ґвраaмъ цэн0ю сребрA t сынHвъ є3мм0ра сmхeмова. | і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового. |
|
17
|
17
|
| И# ћкоже приближaшесz врeмz њбэтовaніz, и4мже клsтсz бGъ ґвраaму, возраст0ша лю1діе и3 ўмн0жишасz во є3гЂптэ, | А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті, |
|
18
|
18
|
| д0ндеже настA цaрь и4нъ (во є3гЂптэ), и4же не знaше їHсифа: | до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа. |
|
19
|
19
|
| сeй ѕлЁ ўмhсливъ њ р0дэ нaшемъ, њѕл0би nтцы2 нaшz, ўмори1ти младeнцы и4хъ и3 не њживи1ти [дабы2 и3звергaли младeнцы сво‰ во є4же не бhти и5мъ живы6мъ]. | Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими. |
|
20
|
20
|
| Въ нeже врeмz роди1сz мwmсeй и3 бЁ ўг0денъ бGови, и4же питaнъ бhсть мцcы три2 въ домY nтцA своегw2: | У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого. |
|
21
|
21
|
| и3звeржена же є3го2 взsтъ є3го2 дщи2 фараHнова и3 воспитA и5 себЁ въ сhна: | А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина. |
|
22
|
22
|
| и3 накaзанъ бhсть мwmсeй всeй премyдрости є3гЂпетстэй, бё же си1ленъ въ словесёхъ и3 дёлэхъ. | І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах. |
|
23
|
23
|
| Е#гдa же и3сполнsшесz є3мY лётъ четhредесzтихъ врeмz, взhде на сeрдце є3мY посэти1ти брaтію свою2 сhны ї}лєвы: | Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих. |
|
24
|
24
|
| и3 ви1дэвъ нёкоего њби1дима, пос0бствова и3 сотвори2 tмщeніе њби1димому, ўби1въ є3гЂптzнина. | І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина. |
|
25
|
25
|
| Мнsше же разумёти брaтіzмъ свои6мъ, ћкw бGъ рук0ю є3гw2 дaстъ и5мъ спасeніе: nни1 же не разумёша. | Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли. |
|
26
|
26
|
| Во ќтрій же дeнь kви1сz и5мъ тsжущымсz и3 привлачaше и5хъ въ примирeніе, рeкъ: мyжіе, брaтіz є3стE вы2, вскyю њби1дите дрyгъ дрyга; | Hаступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: «Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?» |
|
27
|
27
|
| Њби1дzй же бли1жнzго tри1ну є3го2, рeкъ: кто2 тS постaви кнsзz и3 судію2 над8 нaми; | А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: «Хто тебе настановив начальником і суддею над нами? |
|
28
|
28
|
| є3дA ўби1ти мS ты2 х0щеши, и4мже w4бразомъ ўби1лъ є3си2 вчерA є3гЂптzнина; | Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?» |
|
29
|
29
|
| Бэжa же мwmсeй њ словеси2 сeмъ и3 бhсть пришлeцъ въ земли2 мадіaмстэй, и3дёже роди2 сы6на двA. | І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів. |
|
30
|
30
|
| И# и3сп0лньшымсz лётwмъ четhредесzтимъ, kви1сz є3мY въ пустhни горы2 сінaйскіz ѓгGлъ гDень въ плaмени џгненэ въ купинЁ: | А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща. |
|
31
|
31
|
| мwmсeй же ви1дэвъ дивлsшесz видёнію: приступaющу же є3мY разумёти, бhсть глaсъ гDень къ немY: | Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній: |
|
32
|
32
|
| ѓзъ бGъ nтє1цъ твои1хъ, бGъ ґвраaмовъ и3 бGъ їсаaковъ и3 бGъ їaкwвль. Трeпетенъ же бhвъ мwmсeй не смёzше смотри1ти. | «Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись. |
|
33
|
33
|
| Речe же є3мY гDь: и3зyй сапоги2 ногY твоє1ю, мёсто бо, на нeмже стои1ши, землS с™A є4сть: | І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята. |
|
34
|
34
|
| ви1дz ви1дэхъ њѕлоблeніе людjй мои1хъ, и5же во є3гЂптэ, и3 стенaніе и4хъ ўслhшахъ, и3 снид0хъ и3з8sти и5хъ: и3 нн7э грzди2, послю1 тz во є3гЂпетъ. | Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет». |
|
35
|
35
|
| Сего2 мwmсeа, є3г0же tри1нуша, рeкше: кто2 тS постaви начaлника и3 судію2; сего2 бGъ кнsзz и3 и3збaвителz послA рук0ю ѓгGла ћвльшагwсz є3мY въ купинЁ: | Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем. |
|
36
|
36
|
| сeй и3зведE и5хъ, сотв0рь чудесA и3 знaмєніz въ земли2 є3гЂпетстэй и3 въ чермнёмъ м0ри, и3 въ пустhни лётъ четhредесzть. | Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років. |
|
37
|
37
|
| Сeй є4сть мwmсeй рекjй сынHмъ ї}лєвымъ: прbр0ка вaмъ воздви1гнетъ гDь бGъ вaшъ t брaтіи вaшеz ћкw менE: тогw2 послyшайте. | Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: «Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте». |
|
38
|
38
|
| Сeй є4сть бhвый въ цRкви въ пустhни со ѓгGломъ, глаг0лавшимъ є3мY на горЁ сінaйстэй, и3 со nтцы6 нaшими, и4же пріsтъ словесA жи6ва дaти нaмъ, | Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам, |
|
39
|
39
|
| є3гHже не восхотёша послyшати nтцы2 нaши, но tри1нуша и5 и3 њбрати1шасz сeрдцемъ свои1мъ во є3гЂпетъ, | якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту, |
|
40
|
40
|
| рeкше ґарHну: сотвори2 нaмъ б0ги, и5же пред8и1дутъ пред8 нaми, мwmсeю бо семY, и4же и3зведE нaсъ t земли2 є3гЂпетскіz, не вёмы, что2 бhсть є3мY. | сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської». |
|
41
|
41
|
| И# сотвори1ша телцA во дни6 w4ны, и3 принес0ша жeртву јдwлу, и3 веселsхусz въ дёлэхъ рукY своє1ю. | І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх. |
|
42
|
42
|
| Tврати1сz же бGъ и3 предадE и5хъ служи1ти в0ємъ небє1снымъ, ћкоже пи1сано є4сть въ кни1зэ прbрHкъ: є3дA заколє1ніz и3 жє1ртвы принес0сте ми2 лётъ четhредесzть въ пустhни, д0ме ї}левъ; | Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі? |
|
43
|
43
|
| и3 воспріsсте ски1нію мол0хову и3 ѕвэздY б0га вaшегw ремфaна, w4бразы, ±же сотвори1сте покланsтисz и5мъ: и3 преселю1 вы дaлэе вавmлHна. | Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон». |
|
44
|
44
|
| Сёнь свидёніz бsше nтцє1мъ нaшымъ въ пустhни, ћкоже повелЁ гlzй мwmсeови сотвори1ти ю5 по w4бразу, є3г0же ви1дэ: | У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним. |
|
45
|
45
|
| ю4же и3 внес0ша пріeмше nтцы2 нaши со їисyсомъ во њдержaніе kзhкwвъ, и5хже и3зри1ну бGъ t лицA nтє1цъ нaшихъ, дaже до днjй дв7да: | Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида, |
|
46
|
46
|
| и4же њбрёте блгdть пред8 бGомъ и3 и3спроси2 њбрэсти2 селeніе бGу їaкwвлю. | який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова. |
|
47
|
47
|
| СоломHнъ же создA є3мY хрaмъ. | Соломон же збудував Йому храм. |
|
48
|
48
|
| Но вhшній не въ рукотворeнныхъ цeрквахъ живeтъ, ћкоже прbр0къ глаг0летъ: | Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк: |
|
49
|
49
|
| нб7о мнЁ пrт0лъ є4сть, землs же подн0жіе ногaма мои1ма: кjй хрaмъ сози1ждете ми2, гlетъ гDь, и3ли2 к0е мёсто пок0ищу моемY; | «Hебо — престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для спокою Мого? |
|
50
|
50
|
| Не рукa ли моS сотвори2 сі‰ вс‰; | Чи не Моя рука створила все це?» |
|
51
|
51
|
| Жестоковhйніи и3 неwбрёзанніи сердцы2 и3 ўшесы2, вы2 пrнw д¦у с™0му проти1витесz, ћкоже nтцы2 вaши, тaкw и3 вы2: | Жорстокосердні! Люди з необрізаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви. |
|
52
|
52
|
| кого2 t прbрHкъ не и3згнaша nтцы2 вaши; и3 ўби1ша предвозвэсти1вшыz њ пришeствіи првdнагw, є3гHже вы2 нн7э предaтелє и3 ўб‡йцы бhсте, | Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, — |
|
53
|
53
|
| и5же пріsсте зак0нъ ўстроeніемъ ѓгGлскимъ и3 не сохрани1сте. | ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли». |
|
54
|
54
|
| Слhшаще же сі‰, распыхaхусz сердцы2 свои1ми и3 скрежетaху зубы2 нaнь. | Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами. |
|
55
|
55
|
| Стефaнъ же сhй и3сп0лнь д¦а с™а, воззрёвъ на нeбо, ви1дэ слaву б9ію и3 ї}са стоsща њ деснyю бGа, | А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога, |
|
56
|
56
|
| и3 речE: сE, ви1жу небесA tвє1рста и3 сн7а чlвёча њ деснyю стоsща бGа. | і сказав: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога». |
|
57
|
57
|
| Возопи1вше же глaсомъ вeліимъ, затыкaху ќшы свои2 и3 ўстреми1шасz є3динодyшнw нaнь, | Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього, |
|
58
|
58
|
| и3 и3звeдше внЁ грaда, кaменіемъ побивaху є3го2: и3 свидётеліе (снeмше) ри6зы сво‰ положи1ша при ногY ю4ноши нарицaемагw сavла, | і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл. |
|
59
|
59
|
| и3 кaменіемъ побивaху стефaна, молsщасz и3 глаг0люща: гDи ї}се, пріими2 дyхъ м0й. | І побили камінням Стефана, який молився і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій». |
|
60
|
60
|
| Прекл0нь же колBна, возопи2 глaсомъ вeліимъ: гDи, не постaви и5мъ грэхA сегw2. И# сі‰ рeкъ ќспе. | І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх!» І, сказавши це, упокоївся. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
