|
Главa к7з
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| (За? н7.) И# ћкоже сyждено бhсть tплhти нaмъ во їталjю, предaху пavла же и3 и3ны6z нёкіz ю4зники с0тнику, и4менемъ їyлію, спjры севастjйскіz. | Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій. |
|
2
|
2
|
| Вшeдше же въ корaбль ґдрамЂтскій, восхотёвше плhти во ґс‡йскаz мBста, tвез0хомсz, сyщу съ нaми ґрістaрху макед0нzнину t солyнz. | Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки. |
|
3
|
3
|
| Въ другjй же пристaхомъ въ сідHнэ: человэколю1біе же їyлій пavлови дёz, повелЁ къ другHмъ шeдшу прилэжaніе [пос0біе] ўлучи1ти. | Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою. |
|
4
|
4
|
| И# tтyду tвeзшесz приплhхомъ въ кЂпръ, занE вётри бsху проти1вни: | Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер, |
|
5
|
5
|
| пучи1ну же, ћже проти1ву кілікjи и3 памфmлjи, преплhвше, пріид0хомъ въ мЂры лmк‡йскіz. | і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських. |
|
6
|
6
|
| И# тaмw њбрётъ с0тникъ корaбль ґлеxандрjйскій пловyщь во їталjю, всади1 ны въ џнь. | Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього. |
|
7
|
7
|
| Во мнHги же дни6 к0снw плaвающе и3 є3двA бhвше проти1ву кнjда, не њставлsющу нaсъ вётру, приплhхомъ под8 кри1тъ при салмHнэ: | Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні. |
|
8
|
8
|
| є3двa же и3збирaюще крaй, пріид0хомъ на мёсто нёкое, нарицaемое д0брое пристaнище, є3мyже бли1з8 бЁ грaдъ ласeй. | Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея. |
|
9
|
9
|
| Мн0гу же врeмени минyвшу и3 сyщу ўжE небезбёдну плaванію, занeже и3 п0стъ ўжE бЁ прешeлъ, совётоваше пavелъ, | А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив, |
|
10
|
10
|
| глаг0лz и5мъ: мyжіе, ви1жду, ћкw съ досаждeніемъ и3 мн0гою тщет0ю не т0кмw брeмене и3 кораблS, но и3 дyшъ нaшихъ х0щетъ бhти плaваніе. | кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя». |
|
11
|
11
|
| С0тникъ же к0рмчіz и3 наvкли1ра послyшаше пaче, нeжели пavломъ глаг0лемыхъ. | Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла. |
|
12
|
12
|
| Не добрy же пристaнищу сyщу ко њзимёнію, мн0зи совётъ даsху tвезти1сz tтyду, ѓще кaкw возм0гутъ, дости1гше фінікjи, њзимёти въ пристaнищи кри1тстэмъ, зрsщемъ къ лjву и3 къ хHру. | А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати. |
|
13
|
13
|
| Дхнyвшу же ю4гу, мнёвше в0лю свою2 ўлучи1ти, воздви1гше вBтрила, плhху вскрaй кри1та. | Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту. |
|
14
|
14
|
| Не по мн0зэ же возвёz проти1венъ є3мY вётръ бyренъ, нарицaемый є3vроклЂдwнъ. | Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон». |
|
15
|
15
|
| Восхищeну же бhвшу кораблю2 и3 не могyщу сопроти1витисz вётру, вдaвшесz волнaмъ носи1ми бёхомъ. | Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям. |
|
16
|
16
|
| Џстровъ же нёкій мимотeкше, нарицaющьсz клаvдjй, є3двA возмог0хомъ ўдержaти ладію2: | І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен. |
|
17
|
17
|
| ю4же востsгше, всsкимъ w4бразомъ помогaху, подтверждaюще корaбль: боsщесz же, да не въ сЂрть [въ мє1лкаz мBста] впадyтъ, низпусти1вше пaрусъ, си1це носи1ми бёху. | Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися. |
|
18
|
18
|
| Вельми1 же њбуревaємымъ нaмъ, на ќтріе и3зметaніе творsху, | Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж, |
|
19
|
19
|
| и3 въ трeтій дeнь свои1ми рукaми ћдрило корaбленое и3зверг0хомъ. | а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя. |
|
20
|
20
|
| Ни с0лнцу же, ни ѕвэздaмъ ћвльшымсz на мнHги дни6, и3 зимЁ не мaлэ належaщей, пр0чее tимaшесz надeжда всS, є4же спасти1сz нaмъ. | Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування. |
|
21
|
21
|
| Мн0гу же неzдeнію сyщу, тогдA стaвъ пavелъ посредЁ и4хъ, речE: подобaше ќбw, q, мyжіе, послyшавше менє2, не tвезти1сz t кри1та и3 и3збhти досаждeніz сегw2 и3 тщеты2: | Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди. |
|
22
|
22
|
| и3 сE, нн7э молю2 вы2 благодyшствовати, поги1бель бо ни є3ди1нэй души2 t вaсъ бyдетъ, рaзвэ кораблS: | Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель. |
|
23
|
23
|
| предстa бо ми2 въ сію2 н0щь ѓгGлъ бGа, є3гHже ѓзъ є4смь, є3мyже и3 служY, | Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі |
|
24
|
24
|
| глаг0лz: не б0йсz, пavле, кeсарю ти2 подобaетъ предстaти, и3 сE, даровA тебЁ бGъ вс‰ плaвающыz съ тоб0ю. | і сказав: «Hе бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою». |
|
25
|
25
|
| Тёмже дерзaйте, мyжіе, вёрую бо бGови, ћкw тaкw бyдетъ, и4мже w4бразомъ рэчeно ми2 бhсть: | Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано. |
|
26
|
26
|
| во џстровъ же нёкій подобaетъ нaмъ пристaти. | Hам належить бути викинутими на який-небудь острів». |
|
27
|
27
|
| И# є3гдA четвертаzнaдесzть н0щь бhсть, носи6мымъ нaмъ во ґдріaтстэй (пучи1нэ), въ полyнощи непщевaху корaбленицы, ћкw приближaютсz къ нёкоей странЁ, | Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі, |
|
28
|
28
|
| и3 и3змёривше глубинY њбрэт0ша сажeней двaдесzть: мaлw же прешeдше и3 пaки и3змёривше, њбрэт0ша сажeней пzтьнaдесzть. | і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів. |
|
29
|
29
|
| Боsщесz же, да не кaкw въ пр{днаz мBста впадyтъ, t н0са кораблS вeргше кHтвы четhри, молsхомсz, да дeнь бyдетъ. | Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня. |
|
30
|
30
|
| Корaбленикwмъ же и4щущымъ бэжaти и3з8 кораблS и3 низвёсившымъ ладію2 въ м0ре, и3звётомъ ѓки t н0са хотsщымъ кHтвы простeрти, | Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа, |
|
31
|
31
|
| речE пavелъ с0тнику и3 в0инwмъ: ѓще не сjи пребyдутъ въ корабли2, вы2 спасти1сz не м0жете. | Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися». |
|
32
|
32
|
| ТогдA в0ини tрёзаша ќжz ладіи2 и3 њстaвиша ю5 tпaсти. | Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав. |
|
33
|
33
|
| Е#гдa же хотsше дeнь бhти, молsше пavелъ всёхъ, да пріи1мутъ пи1щу, глаг0лz: четыренадесsтый днeсь дeнь ждyще, не ћдше пребывaете, ничт0же вкуси1вше: | Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи. |
|
34
|
34
|
| тёмже молю2 вaсъ пріsти пи1щу, сe бо къ вaшему спасeнію є4сть: ни є3ди1ному бо t вaсъ влaсъ главы2 tпадeтъ. | Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови». |
|
35
|
35
|
| Рeкъ же сі‰ и3 пріeмь хлёбъ, благодари2 бGа пред8 всёми и3 прел0мль начaтъ ћсти. | Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти. |
|
36
|
36
|
| Благонадeжни же бhвше вси2, и3 тjи пріsша пи1щу: | Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу. |
|
37
|
37
|
| бё же въ корабли2 всёхъ дyшъ двёстэ сeдмьдесzтъ и3 шeсть. | Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ. |
|
38
|
38
|
| Насhщшесz же брaшна, њблегчи1ша корaбль, и3зметaюще пшени1цу въ м0ре. | Hаситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море. |
|
39
|
39
|
| Е#гдa же дeнь бhсть, земли2 не познавaху: нёдро же нёкое ўсмотрёша и3мyщее пес0къ [брeгъ], въ нeже, ѓще м0щно є4сть, совэщaша и3звлещи2 корaбль. | Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем. |
|
40
|
40
|
| И# кHтвы собрaвше, везsхусz по м0рю: кyпнw њслaбивше ќжz корми1лwмъ и3 воздви1гше мaлое вётрило къ дhшущему вётрецу, вез0хомсz на крaй [брeгъ]. | І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега. |
|
41
|
41
|
| Впaдше же въ мёсто и3с0пное, ўвzзи1ша корaбль: и3 н0съ ќбw ўвsзшій пребhсть недви1жимь, корми1ло же разбивaшесz t нyжды в0лнъ. | Hаскочили на косу‚ і корабель сів на мілину. Hіс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль. |
|
42
|
42
|
| В0инwмъ же совётъ бhсть, да ќзники ўбію1тъ, да не кто2 поплhвъ и3збёгнетъ. | Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік. |
|
43
|
43
|
| С0тникъ же, хотS соблюсти2 пavла, возбрани2 совёту и4хъ, повелё же могyщымъ плaвати, да и3зскочи1вше пeрвэе и3зhдутъ на крaй, | Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю, |
|
44
|
44
|
| ґ пр0чіи, џви ќбw на дщи1цахъ, џви же на нёчемъ t кораблS. И# тaкw бhсть всBмъ спасти1сz на зeмлю. | іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
